Присутній у подіях Бог

Божу присутність можемо спостерігати у важливих чи дрібних подіях, благополучних для нас або важких для сприйняття: в олівці, який щойно зламався, у тому, що на рівній дорозі шпортаємося і падаємо; у розмові з тим, хто уважно слухає нас, і з тим, який глухий до наших слів. Можемо знайти Бога у хворобі дитини і в пропозиції про цікаву роботу, у землетрусі і в урожайних полях.

Тому ми повинні часто запитувати себе, чого Господь Бог хоче, чому саме так промовляє. Якщо отримаємо дар знайти відповідь, зможемо повніше відкритися на Божу присутність і вийти назустріч замислові Творця, пов’язаному з різними подіями.

У Старому Заповіті описано історію Йосипа, якого брати продали до Єгипту. Коли сердешний там опинився, Бог промовляв до фараона через різні явища, що відбувалися в природі: сім років урожаю і сім років посухи. Завдяки цим діям Творця Йосип зміг відіграти особливу роль стосовно своєї родини і народу. Переможною є діяльність Бога в історії Ізраїлю – у подіях, які випробовували вибраний народ задля того, щоб він став Божим людом, який по-справжньому належить Господу. Божою присутністю в незвичайних знаках сповнена дорога ізраїльтян у пустелі: стовп вогню; земля, що розступилася, аби поглинути бунтівників; манна з неба…

Творець присутній не тільки в природних подіях, а й тоді, коли діє непомітно, мов ховається за завісою природи. Рух зірок на небі теж пройнятий Його діяльністю; цілий космос у Його волі. Господь щомиті втручається в навколишній світ, підтримує його існування і впливає на все, що діється.

Віддзеркалення цієї правди можемо знайти в Псалмах: “Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!” (Пс. 139:7-10).

Бог підтримує наше життя щомиті. Жодна людина не в силі ані на мить продовжити своє життя на землі – це наш Господь вирішує, коли помремо. Всі відомі методи лікування, ліки чи технологія операцій пронизані всюдисущою міццю Бога. Завдяки Йому вони відомі, і саме Він чинить так, що в кожному конкретному випадку вони виявляються ефективними або ні. Тому, лікуючись під час хвороби або приймаючи звичайну знеболювальну пігулку, ми повинні передусім молитися, щоб Господь захотів пов’язати з цим Свою благодать. Без неї жодні ліки не можуть бути ефективними.

У кожній ситуації, легкій чи важкій, приємній чи прикрій, нашою опорою може стати Бог, Своєю волею в ній присутній. Спираючись на неї, співпрацюємо з благодаттю, яка робить наше життя більш гармонійним, провадить до поєднання нашої волі з волею Бога, освячує нас.

Завдяки співпраці з благодаттю зможемо знайти Бога не тільки в зовнішньому світі, а й у внутрішньому, до якого приходить Святий Дух як dulcis Hospes animae – солодкий Гість душі. Про Божу присутність пише святий Тома Аквінський: “Крім звичайного і загального способу, завдяки якому Господь Своїм єством триває у всьому, через силу і присутність… існує инший, особливий спосіб, властивий виключно розумним істотам, в яких Бог перебуває як об’єкт пізнання в пізнаваючому і як об’єкт любови в люблячому. Оскільки розумне створіння може піднятися до Бога через пізнання та любов і так досягти Його самого в собі, то з рації цього особливого відношення не тільки кажуть, що Бог є в розумній істоті, а й що в ній мешкає, мов у Своїй святині”[1].

Неможливо цілком зрозуміти, чим є мешкання Всесильного Творця в людській душі. Щоби наблизитися до розуміння цього хоча би трішки, варто звернутися до образів. Святий Василій описує душу, де мешкає солодкий Гість, як залізо, занурене у вогнище: “Як залізо, перебуваючи у вогні, не втрачає своєї природи, лише розпалене жаром вогню вбирає його природу, колір і температуру і своєю дією подекуди перетворюється у вогонь, так якості душі через поєднання з Тим, Який є самою святістю, освячуються й обожествлюються”[2].

Докази Його любови

Наше опертя на Бога може бути хитким, навіть зовнішнім, коли це конструкція думок, теоретичне переконання, яке не має впливу на практику життя.

У процесі очищення Господь наче відкриває завісу: цілковито оголює оману нашого уявного життя вірою, надією й любов’ю. Тоді щораз частіше нам зраджують людські підрахунки, і поступово все в нашому житті стає непередбачуваним, для того щоб ми могли побачити як своє поневолення, так і брак довіри до Його батьківської любови.

Незважаючи на обдаровування Божими опорами, у житті ми постійно покладаємося на власні можливості, таланти, інтелігентність чи на домовленості і взаємини з иншими. Постійно забуваємо, що нашою надією не можуть бути дані нам на якийсь час опори, а тільки сам Податель.

Друга небезпечна крайність – схильність не помічати того, що Бог нам дає, і героїчні спроби “не спиратися ні на що”.

Наш люблячий Отець сам хоче, щоб опори, які отримуємо в конкретних ситуаціях, були для нас допомогою. Відкидання цих опор може свідчити про зневажливе відкидання Його руки і “героїчного” прямування до святости власною дорогою – дорогою упередження дії благодаті.

Коли зазнаємо різноманітних терпінь, треба мати перед очима щоразу нові докази Божого милосердя щодо нас. Таким доказом є хоча б те, що живемо, що можемо думати, тішитися, виявляти турботу чи вдячність иншим. Усіляке добро, яке заслуговуємо, є доказом Божої любови, любови безумовної і всепрощальної, а також опорою, даною нам через Нього.

Через Свої дари Бог по суті дає нам самого Себе як опору. Краса довкілля, добро, яке роблять нам инші, а також наші власні цінності та здібності – ніщо инше, як форма Його присутности в нашому житті. Проте наше серце створене для опори на Ньому, а не на Його дарах. Кожний дар дається нам, щоби провадити до перетворюючої єдности в любові.


[1] Sth I, qu. XLIII, a. 3.

[2] Contra Eunom. Lib. III.

Попередній запис

1 ЗНАЙТИ БОГА У ВСЬОМУ

Наступний запис

2 ЛЮДСЬКЕ СЕРЦЕ, ЩО СПИРАЄТЬСЯ НА БОГА