Про багатство і бідність

Про гроші та багатство

У молоді роки фінансове забезпечення дуже важливе, оскільки кожному потрібно вибирати професію, одружуватися, продовжувати рід людський. Але неправильною є та позиція, коли молода людина думає перш за все про гроші. Існують інші, важливіші цінності – родина, батьки, діти, друзі та інше, тобто про цінності треба думати більше ніж про гроші. Гроші потрібні, без них не прожити, але гроші не дають щастя. Аристотель сказав: «Гроші не роблять нас щасливими – гроші заспокоюють нерви». Гроші – це засіб. Якщо для людини гроші стають ціллю, то це зле. Якщо гроші – засіб для досягнення інших цілей, а саме – розвиток родини, то це добре.

Безперечно, що за допомогою грошей можна дуже багато зробити – і доброго, і поганого. Самі собою гроші є нейтральними. Багатьом здається, що мати багато грошей – то вершина щастя. Одне із лих нашого суспільства в Україні сьогодні полягає в тому, що досить значна група людей має велику жадобу до грошей і заради них готова робити багато поганих речей. Багатство – це благословення чи прокляття? Залежно від того, що ми з ним хочемо робити. Є одначе певна пересторога, особливо у Святому Письмі: багатство має в собі певні небезпеки: хто має гроші – той хоче мати їх більше. Дуже мало людей вміють бути багатими.

Про корупцію

Мусимо вчити наших людей не підтримувати корупції. Я сміюся, коли чую про великі державні програми, про законодавчу боротьбу з корупцією. Все це сміх! Що таке корупція? Це гріх. А жоден гріх законом не поборете. Це треба виховувати.

* * *

У часи переслідування ми мали багато прикладів, коли людей, які вірували і за вірою жили, убивали, піддавали тортурам.

Сьогодні в Україні немає кривавого мучеництва. Але є інша річ, наприклад, не приймати хабарів. Іноді це може бути проблематично, коли ваші колеги говоритимуть: «Ти не хочеш брати хабарів, ти нас судиш». Тобто вони хочуть, щоб ви були таким, як вони. У цьому випадку треба мати певну відвагу бути чесним, не брати хабарів і належно сповняти свої обов’язки. У нашому суспільстві це може бути навіть геройством.

Але не треба боятися. Якщо ми щиро цього хочемо, Господь нам допоможе, дасть нам силу духу.

Пам’ятайте, що в часи переслідування люди навіть умирали за свою віру, за те, що вони вважали праведним, Божим. Такі виклики маємо і сьогодні, але в іншій формі. Може бути прикро, коли ваші колеги будуть робити вам закиди, і це вимагає відваги. Але не бійтеся, просіть у Господа Бога сили духу, щоб відважитися бути іншими та чесними.

* * *

Корупція – то є духовна недуга. Це не є щось фінансове. Якби люди серйозно ставилися до корупції, справді бачили її такою, як вона є, а це є гріх, то не треба було б нам так багато різних комісій, законів і такого іншого. Корупція би і так зникала. Той факт, що корупція так важко, повільно зникає, доводить, що, на жаль, стан душі нашого народу не є таким, як би хотілось.

Про бідність

Бідність як така, як і багатство, не є ані чеснотою, ані вадою. І багатство, і бідність – лише нагода, використовуючи яку ми можемо бути чеснотливими або ні. Чеснотою можна назвати зречення багатства. Це, наприклад, монашество. Коли людина йде на самозречення і свідомо відмовляється від будь-якого майна. Але, повторюю, життя в злиднях чеснотою бути не може. До речі, у бідняка завжди є спокуса – заздрість. Інколи ж Бог, залишаючи людину в бідності, можливо, рятує її від більшого лиха. Тут все індивідуально. Заможна людина може бути надзвичайно скупою. Проте інколи бідняк може демонструвати набагато більшу щедрість, аніж якийсь мільйонер. У всьому цьому є промисел Божий, який ми розгадати не зможемо.

Про олігархів

В Україні немає олігархів, адже олігархія – це тип урядування, де багаті люди керують державою, але керують у справедливий спосіб… Олігархи – багаті люди, але які люблять, шанують свою державу, свій нарід і працюють на його користь. Те, що ми маємо, навіть негарно називати їх олігархами. Це є скоробагаті люди, які накопичили кошти з різних причин, у різні способи. Як вони це зробили – не моя справа судити. Вони скоро накопичили майно, але мають величезну трудність, вони не вміють бути багатими… Багатство – це велика спокуса, яка може довести нас до гріха, але не обов’язково, бо саме в собі воно не є гріхом.

Ці нові українці, нувориші, які щойно нагромадили кошти і не знають, що з цим робити, вони якось хочуть себе проявити, показати іншим, що вони є хтось, бо мають прекрасні будинки, люксусові машини, але остаточно в душі та людина пуста, нічого собою не представляє. Людина справді багата – не є багата тільки майном, а й багата духом. Вона свідома того, що багатство – це Божий дар, і що багатство – не початок усього. Така людина завжди намагатиметься духовно зростати, вона вміє поводитися, уміє пошанувати ближнього, навіть людину дуже-дуже скромну, убогу…

Попередній запис

Про народ, державу і свободу

Наступний запис

Про владу і політиків