Про владу і політиків

Про владу

Влада, як і гроші, – велика спокуса. Влада – одна з найкращих і найвищих форм людського заняття, прекрасний спосіб служити людям, робити добро. Влада – це організування згідно з певною візією, можливість дати іншим не лише хліб на столі, а й здатність до розвитку. Деяким здається, що вони знають, як кожному визначити його дорогу. І тоді вони стараються в будь-який спосіб змусити інших мислити так само, як вони. Класичним прикладом є диктатори. Їм здавалося, що їхній спосіб мислення – єдино правильний. Було б набагато менше зла у світі, якби всі, хто мають владу, зрозуміли, що в їхніх руках прекрасний спосіб служити вільним людям і розвивати їх. Влада – прекрасна, але водночас небезпечна річ для людей, які є духовно вбогими. Ким би людина не була – треба бути духовно багатим та сильним, мати візію.

* * *

Нам варто пам’ятати, що мати владу – то велика спокуса. Зуміти використати її на добро, не забути про Боже помазання і ту відповідальність, яка за нею стоїть, це велике благословення. Людину у владі спіткає спокуса використати її для власних цілей або упевнитись у тому, що все, що вона робить, покращує світ. Згадайте Радянський Союз чи гітлерівську Німеччину – вони були впевнені, що створюють новий кращий світ. Натомість робили щось потворне. Тому не варто ганити весь час владу – поміркуймо над тим, яку спокусу ці люди мають. Спитаємо себе: а чи я сам поводився б інакше, якби потрапив у таку ситуацію? Наша влада не є чимось чужим для нас, ці люди не є зовсім іншими від решти нашого народу. Просто політики, їхні рішення і вчинки значно більше впадають в очі. Кудись ми таки спізнилися, бо не мали доброго проводу. Але з іншого боку, ми зробили величезні кроки саме завдяки тому, що не мали проводу. Якби в нас були великі державні мужі, потужні лідери в політиці, могли би швидше йти вперед. От таких людей нам бракує – людей, які мають візію України. Натомість ми мали і маємо людей, які дивляться вузько. Наші політики мають лише інтерес.

* * *

Як би не ставилися до тези «влада від Бога», я думаю, це непроминальна дійсність. Влада завжди від Бога, незалежно від конкретного устрою. Це монархія, чи олігархія, чи демократія – істинним джерелом влади завжди є Бог. Інша річ, через якого носія ця Божа воля відбувається. Але владу треба розуміти ширше, ніж просто передавання в чиїсь руки важелів управління. Ми не до кінця розуміємо цю тезу про «владу від Бога», коли бачимо за помазанням виключно особу імператора чи парламентаря. Влада – це найперше відповідальність за тих, кого вона має провадити. Треба пам’ятати й бути обережним із визначеннями саме «провадити», а не «володіти». Бо якщо «володіти», то це означатиме, що влада може робити що схоче. А це не так. Усе майже навпаки.

Про політиків

Чи дозволите мені зажартувати? Лікар, архітектор і політик сперечаються, чия професія найдавніша. Лікар каже: «Моя. Бог створив Єву через операцію». Архітектор каже: «Панове, Господь Бог створив світ за планом, а креслити плани – завдання архітектора». А політик: «Ні, панове. У Святому Письмі написано: «Поки Бог сотворив світ, був хаос». А хто сотворив хаос? Політики, звичайно».

Церква не втручається в політику. Однак ми будемо заохочувати всіх, щоб голосували сумлінно, не продавали своїх душ, своїх голосів, голосували не легкодушно, а справді із внутрішнього виваженого переконання.

* * *

Ми навчалися, що політична діяльність – це одне з високих жертовних служінь. Особа, якій нарід довіряє свою долю, мусить дуже уважно своє покликання трактувати. Мусить людей бачити як Божих сотворінь, як особистостей, яким надано гідність, свободу.

Мусять бачити також, що всі проблеми, потреби отих добрих людей вимагають дуже правдивої, справедливої і глибинної розв’язки.

* * *

Є така біда – не тільки в нашій країні, а й у всьому світі – їм здається, що вони мають владу. Насправді вони її не мають. І вони не є «можновладцями», як їх називають. Бо владу має лише Бог. Політика – це не професія, а завдання. І вони повинні те завдання виконати.

Я скажу, чого нам не вистачає. У нас сила-силенна політиків. Подумати тільки – більше 200 зареєстрованих партій! Політики є, а ось державних мужів – немає. Не видно де Голлів, де Гаспері, Шуманів. Їх немає. І не тільки в нас. Великих особистостей, мислителів сьогодні не видно в усьому світі…

Про боротьбу зі системою

Зі злом треба боротися, навіть якщо цілої системи не зміниш. Треба мислити не в тому напрямі, що я не зміню системи, а в тому, що зміни починаються з мене, з моїх учинків. Якби хтось самотужки міг викоренити хабарництво в усій державі, то було би чудо. Звичайно, систему не створила одна особа, її і не змінить одна особа. Наприклад, згадаймо продуктові пайки під час виборів. Якщо би кожен кандидат, який хоче бути політиком, сказав ні, так чинити не можна, я цього робити не буду, навіть стосовно тих, скажімо, кількох людей, що б за мене голосували. Тоді ситуація була би зовсім інакшою. Систему можна змінити за умови, коли більшість скаже «Ні» підкупу, тоді й системи не буде.

Попередній запис

Про багатство і бідність

Наступний запис

Про моральних авторитетів