Про молитву і терпіння

Про молитву

Молитва – це не тільки висловлювання прохання про щось, подяка чи перепрошення за щось. Молитва показує нам, хто ми є супроти Бога, – показує, що ми Його потребуємо, що не можемо дати собі ради без Нього. Тому в молитві ми до Нього звертаємося: просимо, бо чогось потребуємо; дякуємо, бо щось одержали; перепрошуємо Його, якщо образили. Отже, наша молитва – це віддзеркалення нашого ставлення до Бога.

* * *

Завдання молитви – це не радити Богові, що Він має зробити, щоби було краще. Не думаю, що Бог потребує радників. У своїй молитві ми повинні поручити Богові свою ситуацію, – Він краще за нас бачить вихід із нашого глухого кута.

Молитися – це не означає скласти руки й чекати, коли все само собою станеться як слід. Ми поручаємо Богові наше майбутнє, нашу долю, але ми є людьми і тому повинні діяти. Є така англійська приповідка: «Працюй так, ніби все залежить від тебе, а молися так, ніби все залежить від Бога».

Про брак часу на молитву

Думати, що я не маю часу помолитися і піти до церкви, то є самообман, втеча. Для багатьох справді найбільшим клопотом є знайти час. Важливо правильно вибудувати пріоритети, визначивши, що в житті найголовніше. Люди люблять себе виправдовувати браком часу, але на все інше знаходять час. Однак якщо молитва буде посідати належне місце в житті людини, то і все інше буде на своєму місці.

Безумовно, є такі моменти, коли ми переживаємо труднощі, недуги і не можемо піти до церкви, але не кажімо, що не маємо часу молитися. Я можу молитися всюди – чи я хворий, чи здоровий. Скажімо, є багато людей, які змовляють майже вголос молитви, коли їдуть автом, і це їм навіть помагає зберегти увагу. Вони цей час проводять із користю, коли більшість людей навіть не звертає увагу на те, що час, коли забуваємо про Бога, є втраченим.

Про терпіння

Очевидно, всі ми хочемо, щоби життя якнайменше ускладнювалося. У наших побажаннях з нагоди особистих свят – на уродини, іменини – зазвичай звучить таке: «Нехай сповняться ваші мрії; щоб ви сповнили все те, що плануєте». Люди це все дуже щиро бажають, хоч я в такому разі дуже часто кажу: «Не дай Боже!». Бо ж звідки мені знати, що те, що я хочу, що мені здається милим, бажаним, буде корисним для мене? Ми щодня проказуємо «Отче наш», де є такі слова: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі». Ми наголошуємо на творчій, добрій, Божій волі, бо те, що Бог хоче, дуже добре для всіх і для всього, завжди і повсякчас. Бог ніколи не може бажати дати людині чогось поганого. Бо у Своїй природі Він є цілковите добро. Його мотивацією є любов. Коли Бог допускає щось, що нам особисто є не дуже приємним, то не тому, що Він нам бажає зла. Він діє винятково задля нашого добра.

Терпіння – це те, що Господь Бог для нас допускає. Бо це слугує для вищих духовних цілей, хоча може бути для нас і прикрим.

Про прийняття хреста

До нас скеровані такі слова: «Хто хоче спасти свою душу, хто хоче осягнути мету свого існування, повинен наслідувати Мене – узяти свій хрест і йти за Мною».

Ми запитуємо себе, чи є можливим для нас узяти свій хрест, як зробив це Ісус Христос? Думаю, що ні. Бо Ісусова любов, яка спонукала Його робити те, що Він зробив, – видати Себе на ганебну, болісну, страшну смерть, – це справді щось таке, що далеко перевищує можливості звичайної людини. Одначе, я не думаю, що Господь Бог від нас вимагає такої самої жертви.

То як Він бачить наше спасіння? Усе, можна сказати, дуже просто: ми, як Він, маємо виконувати волю Небесного Отця. Ми повинні приймати те, що Господь Бог через Ісуса Христа призначив для нас, хоч би що то було. Це не завжди щось дуже велике, драматичне, вимогливе – це цілковито залежить від Небесного Отця, від того, чого Він від кожного з нас очікує.

Від Свого Сина Бог Отець зажадав дуже багато. Від нас, напевно, вимагає значно менше. Але якщо ми так само, як Ісус Христос, приймемо Божу волю, бажання Небесного Отця, то перебуватимемо на добрій дорозі до спасіння.

Попередній запис

Як бути щасливим і робити добро

Наступний запис

Про сповідь і сенс життя