Про народ, державу і свободу

Про український народ і діяспору

Господь Бог дав так, що я народився українцем. Я дякую Йому за це і пишаюся цим. Я люблю свій народ і хочу працювати для нього, розбудовувати його, але водночас намагаюся нікого не принижувати. Поляк любить свій народ, росіянин – свій, француз – свій. Це природно. У чому ж лихо? Якщо ми робимо ці відмінності причиною ненависти.

* * *

Напевно, не існує народу, який не мав би якоїсь частини своїх співвітчизників, що живуть в іншій країні чи на іншому континенті. Це не біда, якщо ті люди зберігають себе. Якщо ж вони покидають рідні землі, щоб тільки загубитися, то, думаю, це не є корисно ні для кого, ані для тієї країни, з котрої вони виїхали, ані для тієї, до якої прибули.

Про еліту

Еліта – це не просто ті люди, які вміють побачити проблему і швидко знайти рішення. Це люди, які вміють дивитися далеко вперед… Треба дивитися далі, значно далі, щоб розуміти наслідки власних рішень. Той, хто дивиться далеко, зберігає насамперед головне – людську гідність.

Про патріотизм

Патріотизм, який вчить мене ненавидіти будь-кого, не є християнською чеснотою. Це вже шовінізм, який походить від диявола. Треба любити своє, бути готовим навіть віддати за це своє життя, але не робити цього коштом іншої людини.

Те, що я люблю своїх батька і матір, бабусю і дідуся, сина і дочку, братів і сестер, не означає, що я можу ненавидіти сусіда. Любов до родини не звільняє мене від пошани до мого ближнього, а радше навпаки – змушує мене замислитися, що і він має родину, що він такий, як я, і що йому треба віддати належне… не можна любити своїх, кривдячи чужих. У цьому полягає справжня християнська любов чи християнський патріотизм.

Суверенітет за своєю глибинною суттю – це стан душі, який виявляється в усвідомленні власної гідности, у розумінні та шануванні своєї історії, культури та мови, у відповідальності за рідну землю та за благо свого народу й готовності його захищати.

Про державу

Кожен із нас повинен, відповідно до свого стану, служити загальному благові, і щойно тоді Богом встановлена спільнота стає справді незалежною, самостійною державою.

* * *

Нам треба дуже-дуже тяжко працювати, щоб змінювати народний світогляд. Це, гадаю, забере ще принаймні два покоління. Швидше це не відбудеться. Не треба себе обманювати, ми ще далеко від мети, але, дякувати Богові, не на початку шляху.

Про правду та свободу слова

Якщо журналісти говорять правду, то вони нікому не завдають шкоди, навіть якщо та правда гірка. Бо якщо правда завдає болю, то звичайно вказує на якесь недомагання і є для людини послугою.

* * *

Свобода слова – це не порожнє гасло, а важливий елемент для побудови людської спільноти, який вимагає великого почуття відповідальности з боку журналістів. Завдання медійників – інформувати, виховувати, формувати, але завжди вживаючи тільки правду.

Про свободу

Господь Бог створив нас вільними. Що це означає? Дехто це розуміє так: Господь сотворив нас вільними, ми можемо робити, що хочемо і що маємо право робити, але так вважати помилково! Тому що бути вільними – означає свідомо чинити добро; ми маємо право робити добро, це є в нашій природі. Ми можемо (чинити зло – ред.), але не маємо права, а можемо – помилитися, впасти в гріх, образити Господа Бога й потрапити в неволю до диявола. Людина не має права грішити, але має право робити добро. Це – основа її свободи. Однак свобода має свою ціну. Це те, що ми можемо, але не маємо права робити щось погане.

* * *

Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільними – це бути відповідальними.

* * *

Свобода – це можливість робити добро. Ми – люди, і ми – вільні. А це значить, що ми маємо право робити добро. Звичайно, ми можемо помилятися, але основний сенс свободи – людина не має права чинити зла. Натомість незалежність – це свобода від зовнішніх впливів. Незалежність – це не сваволя. Незалежність – це політичне поняття. Отже, у наші часи цілій державі, усьому народові випала нагода діяти задля власного блага. І відтепер людина просто зобов’язана бути творчою, патріотичною, свідомим християнином – громадянином своєї держави.

Попередній запис

Про єдність і Церкву

Наступний запис

Про багатство і бідність