ПРО ПОДРУЖНІ РОЗЛУЧЕННЯ

У США (Каліфорнія) одна жінка розлучалася. Вона вже була 14 разів заміжня і 14 разів розлучалася. За це суддя її зганив, кажучи, що вона кпить з подружжя. Подібний випадок мав місце в штаті Техас, де чоловік після дев’яти розлучень знову оженився. Чи такий підхід до подружжя не є нехтуванням подружнім станом?!

Причини розлучень

Що таке розлучення? Це розірвання законної шлюбної присяги. Причин до розлучень багато. Перечислимо основні.

Брак розуміння мети подружжя – одна з важливих причин, яка веде до розлучення. Сьогоднішня молодь не дивиться на подружнє життя у світлі Божих і церковних законів, але у світлі, що його подають пусті книжки, повні любовних сцен. Таку романтичну любов, оперту на поцілунках й обіймах, ідеалізують численні радіо- та телепередачі. А життєва дійсність цілком інша. Вона ставить перед подругами важкі й відповідальні обов’язки.

Брак серйозного трактування подружжя часто йде в парі з фізичною або психічною незрілістю. Хтось може бути фізично розвинений, але при цьому психічно незрілий щодо почувань, думання і бажань. Один психіатр зауважував: «Моя єдина порада для того, хто бажає одружитися: добре усвідом собі, чи ти знаєш, що робиш».

Є люди, які не надаються до життя в подружжі, бо не можуть з ніким жити в згоді. Ось приклад: у Чікаго жило подружжя, йому – 46 років, їй – 44, яке ніяк не ладило між собою. Впродовж восьми років не промовили одне до одного жодного слова. Єдиним засобом їхнього спілкування була таблиця в кухні, на якій писали. Мали троє дітей, що виростали в німій атмосфері. Врешті обоє взяли розлучення.

Розлученням часто закінчуються поспішні подружжя. Здебільшого це буває тоді, коли молоді не мали часу себе взаємно пізнати. Про таких можна коротко сказати: зустрілися на забаві, заручилися при барі, до двох тижнів відбули весілля, а через декілька тижнів розлучилися. Практика доводить, що чим менше молодята себе знають, тим більша можливість розлучення. Тому Церква поручає передшлюбне знайомство і заручини принаймні за півроку або й рік до шлюбу.

Важливою справою є те, щоб особи, які вступають у подружній стан, клали в його основу віру в Бога й були практикуючими християнами. Релігія в’яже нас з Богом святими духовними вузлами. Релігія надає мету, ідеал людському життю. З релігії випливає дух любові, пожертви й посвяти. Релігію можна назвати сонцем подружнього життя. Американський Президент Айзенгавер у своїй промові до випускників Академії Еф Бі Ай сказав: «Щоденне життя несе мені стільки праці, клопоту й жертви, що якби не глибока віра й надія на Бога, то я вже давно не був би в Білому домі, але в закладі для розумово хворих».

Головна мета подружжя – народити і виховати дітей. Життя свідчить, що чим більше дітей у родині, тим менша можливість розлучення. Обмеження кількості дітей – гріх проти своєї душі, Бога, обов’язків подружжя та свого народу.

Наслідки розлучення

Розлучення – це велике нещастя і трагедія для розлучених, їхніх дітей, Церкви, народу. В різних контрактах фігурують час, праця, гроші, маєтки. А в подружньому контракті є щось дуже дороге, інтимне. Тут входить у гру жива особа, тіло, душа, серце, життя і любов. Тож розлучення – це злочин супроти себе самого, супроти любові ближнього, бо залишає незагоєну рану на усе життя.

Кожне розлучення має трагічні наслідки перш за все для жінок. Вони жертвують для подружжя свій молодий вік, красу, здоров’я, свободу та любов, аби запевнити собі постійну, неподільну і досмертну любов. І всі ці мрії життя розлучення жорстоко нищить. Від нього терпить і чоловік, бо втрачає товаришку життя. Один дослідник розлучень відзначав: «Розлучення має нищівний наслідок для чоловіка, бо він втрачає авторитет, який мав у родині, а це нищить його амбіцію».

Та від розлучень найбільше терплять діти. Кожне розлучення – трагедія для дитини. Після розлучення вони залишаються або з матір’ю, або з батьком. Нова мати ніколи не заступить рідної, ані вітчим – рідного батька. Такі діти часто сходять на блудну дорогу, бо не мають доброї опіки. Статистика свідчить, що в США серед підлітків-злочинців 75 відсотків – діти розлучених батьків.

Один священик зустрів свою колишню 16-літню ученицю, яку не бачив декілька років. Запитав її, що нового вдома. А вона відповіла: «Не знаю, бо вже не вдома. Дотепер була з мамою, але вона розлучилась і знову вийшла заміж. А її новий чоловік мене не любив, тож мама і з ним розійшлася, а я вже не пішла за нею». На запитання, чи, може, тепер живе зі своїм батьком, промовила: «Ні, не можу, бо він також вдруге оженився, має своїх дітей і воліє мене не бачити». «Де ж, отже, тепер підеш?» «Ось так і ходжу по людях». І велика сльоза покотилася по її обличчі.

Грішність розлучень

Нерозривний подружній стан – це не людська, а Божа установа. Тому всім, хто перебуває в подружжі, Христос пригадує: «Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:6). І далі: «Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона» (Мр. 10:11-12). Із слів Господніх виходить, що ті, які порушили свою першу шлюбну присягу та вступили в нове подружжя при живих жінці чи чоловікові, – чужоложать. А св. апостол Павло перестерігає перед розлученням: «Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові» (Рим. 7:2-3).

Шлюбна присяга – це не звичайне «слово честі», а свята присяга на святому місці, у церкві, перед св. престолом, на св. Євангелії; і ті, що складають шлюбну присягу, взивають самого Бога на свідка своєї присяги. Тому від тієї присяги ніхто з людей не має права когось звільнити, і вона в’яже їх аж до смерті. То ж чи таку шлюбну присягу можна легковажно розірвати без тяжкої образи Бога? Який суд і кара чекає людину перед Господом за це?

Християнська релігія дає розв’язку усім проблемам життя. Вона також у силі розв’язати й труднощі подружнього життя. Треба тільки, щоб чоловік і жінка були свідомі святості й нерозривності подружжя, а головно, щоб обоє плекали правдиву любов, оперту на св. вірі, бо тільки така любов дає силу все перенести та перетерпіти, тільки така любов родить правдиву єдність сердець, вірність, згоду, довір’я й щастя подружнього життя.

Попередній запис

НЕОФІЦІЙНІ ПОДРУЖЖЯ

Наступний запис

ШОСТА БОЖА ЗАПОВІДЬ – СТОРОЖ ПОДРУЖНЬОГО СТАНУ