Про пізнання Бога

Про те, чи справді знаємо Христа і як до Нього молитися

Спитаймо себе, наскільки ми знаємо Ісуса Христа. Нам відомо набагато більше фактів, ніж спочатку знали апостоли, бо ми читаємо про Його життя історію. Чи справді знаємо, хто такий Ісус Христос? Як молимося до Нього? Звертаючись до Нього в такий важкий для нашого народу час війни із проханнями повернути мир і лад на Сході України, як ми уявляємо собі спосіб, в який Ісус Христос має це зробити? Який Він, хто Він? Ми не знаємо цього вповні. Тому, коли ми молимося до Ісуса Христа, коли щось Його просимо, маємо визнати, що не знаємо й не повинні знати, в який спосіб Він нас вислухає. Бо як колись для апостолів, так і тепер для нас Ісус Христос не є цілком відомим. Тож звертаючись до Нього в молитві, у повній покорі покладаймося на Нього, жодним чином не стараючись, так би мовити, підказувати Йому, в який спосіб вирішити нашу проблему. Кожен із нас може сказати: «Господи, Ти знаєш, як це зробити. Ми довіряємо Тобі. Ти покажеш нам, і ми пізнаємо Тебе краще». Одне слово, обдумуючи своє ставлення до Ісуса Христа, маємо визнати, що Він є Богом, для якого немає обмежень і приписів, який діє у Свій, Божий спосіб. Ми ж повинні покірно прийняти все та дякувати за те, що Він для нас робить і як це робить.

Про пізнання Бога через науку

Є різні способи пізнати Бога. Це тільки в радянські часи казали: «Як, Ви ж науковець, як Ви можете вірити в Бога? Це ж тільки старі бабці вірять у Нього». Я знаю одного дуже відомого вченого, який був надзвичайно релігійною людиною. Його звали Альберт Айнштайн.

Господь Бог до нас говорить. Ісус Христос багато ходив по землі й говорив. А скільки разів Бог звертався до нас через пророків? А є спосіб пізнати Бога через науку. Спитайте астронома, який споглядає небо: А звідки це взялося? Він вам скаже про великий «беньк». А хто зробив той «беньк»?

Кожен серйозний науковець ставить перед собою питання: мусить бути хтось, хто за цим стоїть. І він неодмінно виходить на Бога.

Однак для науковця Бог – це передусім Творець, Володар світу. Але Святе Письмо вчить нас також, що Бог є особою. І що Бог нас любить.

І не треба бути Айнштайном, щоб побачивши гарну польову квітку, замислитися на тим, хто її створив. І над тим, яким гарним має бути Той, хто створив таку гарну квітку.

Про Воскресіння і надію

Ми нині маємо немало труднощів – що далі буде, як буде, на що нам надіятися? Чи можна надіятися на людей, які спричинили страшний Страсний тиждень і впродовж історії робили стільки поганих речей? Чи можемо ми сказати, що все буде добре, що люди це все якось виправлять? Чи можемо ми радіти? Із досвіду людства – думаю, що із досвіду не одного з нас – випливає, що годі надіятися на людей. Церква говорить нам, що можна надіятися лише на Бога. Незважаючи на всі трагічні події, на ці, по-людськи кажучи, страшні невдачі, настане Божа перемога – Воскресіння. І тому ми можемо спокійно, хоч усвідомлюємо всі людські немочі, дивитися в майбутність. Чому? Бо перед нами перемога Бога, – перемога, якій нема нічого рівного. Бог показав нам, що Він є володарем усього – життя і смерти, що в Його руках є воскресіння, що в Його руках є життя. Тому хоча перед нами нагадування про трагічні обставини, про прикру історію людства, але одночасно перед нами є віра в перемогу, на підставі якої ми можемо справді небезпідставно сказати: «Радуймося».

Про релігію

Релігія – це не знання про Бога. Релігія – це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста.

Про Божу поміч

Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати виправдану надію на Його поміч.

Попередній запис

Про страх і святість

Наступний запис

Про людей у Церкві