ПРО СВЯТКУВАННЯ НЕДІЛІ

Третя Божа заповідь накладає на нас обов’язок святкувати святий день. Всевишній хоче, щоб ми впродовж тижня працювали, а неділю присвятили Йому і відпочивали. Тож нічого дивного, що неділя від самого початку стає для християн важливим Господнім святом та основою літургійно-церковного року. Християнське святкування неділі характеризується двома рисами: участю у св. Літургії та залишенням важкої фізичної праці. Тут звернемо увагу на перший обов’язок святкування неділі, а саме: участь у св. Літургії.

Святкування суботи в Старому Заповіті

У Старому Заповіті окрема Божа заповідь приписувала святкувати суботній день. Цей день мав завжди нагадувати ізраїльтянам про створення світу, Божі добродійства та умову-завіт між Богом і людьми. У книзі Виходу читаємо: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» (20:8-11). Субота зобов’язувала, передусім, до спокою, тобто до залишення всякої фізичної праці.

Святкування неділі в Новому Заповіті

У Новому Заповіті обов’язок віддання честі Богові переходить на неділю. Св. Апостоли святкування останнього дня тижня, тобто суботи, перенесли на неділю. А це тому, що в неділю Ісус Христос славно воскрес із гробу, давши владу Апостолам відпускати гріхи. І в неділю Святий Дух зійшов на Апостолів.

Для перших християн головним недільним обов’язком була зустріч воскресного Христа через участь в Євхаристійній Жертві та злука з Ним у св. Причасті. Характер святкування неділі від самого початку був радісний, бо кожна неділя пригадувала першим християнам радісну подію Христового Воскресіння. З тієї причини в неділю не було ані посту, ані коліноприклонінь.

Обов’язок участі у св. Літургії

Брати участь у св. Літургії – це перша головна риса освячення Господнього дня. Осередком богопочитання в Христовій Церкві від апостольських часів аж до сьогодні є Пресвята Євхаристія, що її приймаємо у св. Причасті. Пресв. Євхаристія довершується на св. Літургії. Без Літургії немає Пресв. Євхаристії, немає св. Причастя. Тому св. Літургія – це щось найважливіше, найцінніше і найсвятіше, що має Христова Церква. Ісус Христос приніс тільки одну криваву Жертву на хресті. Та Він, з любові до нас, бажав не раз, а тисячі разів жертвуватися, тому установив на Тайній Вечері безкровну Жертву Нового Заповіту – св. Літургію.

Хоча в перших віках християни часто брали участь у св. Літургії, навіть щодня, та все-таки неділя була днем загального збору християнської громади. У творі «Наука 12-ти Апостолів», що датується другим сторіччям, читаємо: «У день Господній зберіться разом і переломіть Хліб та дякуйте, визнавши раніше свої гріхи, щоб чистою була ваша жертва». Зі сказаного виходить, що вже тоді була практика частої сповіді і св. Причастя та обов’язок недільної св. Літургії.

Св. Іван Золотоустий, навчаючи про недільний обов’язок, каже: «Тиждень має сім днів. Тими сімома днями Бог поділився з нами так, що Собі не взяв більше, а нам дав менше, і навіть не поділив їх рівно – не взяв собі три й не дав нам три, але нам відділив шість, а для Себе взяв один. А ти в цей день не хочеш здержатися від життєвих справ, але як поступають святокрадці, так і ти важишся поступати з цим днем, крадучи та вживаючи його на життєві клопоти, тоді, коли він освячений і призначений на слухання духовних наук».

У Старому Заповіті за зневагу суботи Бог, через Мойсея, наклав кару смерті. В книзі Виходу читаємо: «І промовив Господь до Мойсея, говорячи: А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас! І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий» (31:12-14). А чоловіка, що в суботній день збирав дрова, наказав Бог побити на смерть камінням (Числ. 15:32-36).

Недільна св. Літургія повинна бути для нас цінною, святою й бажаною, бо вона – невичерпне джерело Божих ласк і благословення. Вона вчить нас любити Бога та ближнього, дає нам духа молитви й розуміння жертви і освячує усе наше життя. Хто з недбальства опускає в неділю св. Літургію, той дуже багато тратить. Тому св. Церква так сильно настоює на недільному обов’язкові брати участь у св. Літургії. Тож хай вона і для нас буде чимсь найдорожчим і найсвятішим.

Попередній запис

ГРІХИ ПРОТИ ДРУГОЇ БОЖОЇ ЗАПОВІДІ

Наступний запис

ПРО НЕДІЛЬНИЙ ВІДПОЧИНОК