Дорогі в Христі брати і сестри! У наших повчаннях ми застановляємось над засобами нашого спасіння, з допомогою яких повністю реалізуємо себе як діти Божі і маємо запоруку Творця і Бога, щоб осягнути наше вічне життя та щасливість у Бозі.
Саме в цій і в наступних науках будемо спільно застановлятися над великою Божою Тайною – Тайною Подружжя. Стосовно цієї Святої Тайни є багато питань, загадок, неясностей, ворожих закидів, перекручень і фальшувань.
Тайну Подружжя встановлюють природні й позитивні людські закони. З Тайною Подружжя та його проблемами стикаємось щодня. Тому про цю Св. Тайну, її інституцію, походження, наслідки, форму, перепони, місце і обряди подружжя, про його чинність чи розлучення говоритимемо в наших наступних катехитичних повчаннях.
Насамперед застановимось над тим, що подружжя – це установа Божа
«Не добре, щоб бути чоловіку самотнім». Тому Господь, творячи людину, створив чоловіка і жінку. Ці слова, сповнені глибокої мудрости, записані на перших сторінках Божого об’явлення – Біблії. Бог благословив також перше подружжя кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею» (Бут. 1:28). У цих словах зібрано всю сутність людського життя, а особливо людської родини. «Ніхто не є самотнім островом», людина не живе сама на світі. Люди живуть у суспільстві, а перш за все – у родині. Людина приходить на світ у родинному гурті та в ньому зростає і виховується. Коли стає зрілою, засновує власну, нову родину, та в ній і для неї живе.
Отже, людина – це родинна істота. А основою родини, з волі Творця, є подружжя двох істот: чоловіка і жінки. Людині необхідне родинне тепло, особа, яка віддасть своє серце, яка її зрозуміє і глибоко полюбить. Людина має потребу в особі, яка стане для неї постійною підтримкою в усіх обставинах земного життя, залишаючись одне з одним до останньої хвилини життєвої боротьби. Таку допомогу знаходить людина саме в подружжі.
У подружжі й через подружжя продовжується існування всього людського роду, бо результатом цього зв’язку й любови є нащадки, діти – нові громадяни землі й неба. Тому-то подружжя – основне життєве питання людства. Це також життєве питання кожної людини. Одружитися – це дати початок першій клітині суспільства – родині. Родина остаточно твориться і розвивається в подружжі з народженням першої дитини. Подружжя і родина – це щось одне й неподільне. Тож коли говоримо про подружжя, розуміємо під цим родину, яка власне з нього розвивається. Родину встановив Творець і обрядово закріпив Своїми законами. Це тісна душевна злука подружнього життя і кохання, що здійснюється в подружньому зв’язку, тобто за особистою згодою. Молода особа, досягнувши зрілости, у певному моменті свого життя спостерігає, що «не добре, щоб бути чоловіку самотнім»! Молода людина бачить, що існує якась особа іншої статі, дорожча їй від будь-якої іншої особи, та що було б чудово разом неподільно і нерозлучно крокувати життєвим шляхом. Так приходить до подружжя, так утворюється нова родина.
Добровільно людським актом подруги взаємно віддають себе один одному, приймаючи на себе певні зобов’язання. Так постає Божою волею створена установа, що й зараз у людському суспільстві раз у раз реалізується.
Канонічне право для Східних Церков, формулюючи вислів Божого об’явлення, говорячи про подружжя, зазначає: «Подружній союз, заснований Творцем і наділений Його законами, завдяки якому чоловік і жінка за нерозривною особистою згодою утворюють взаємну спільність усього життя, за своєю природою призначається для добра супругів та народження і виховання дітей».
Цей священний обов’язок, заради блага і подругів, і дітей, а то і суспільства, не залежить тільки від людської волі, бо сам Бог є творцем подружжя, обдарованого різними благами, з точно визначеними завданнями.
Подружжя, отже, має дуже велике значення для існування людського роду, для особистого розквіту одиниць і вічної ролі окремих членів сім’ї, для гідної тривалости, миру й добробуту чи то самої сім’ї, а чи й усього людського суспільства.
Своєю природною сутністю подружня установа й подружня любов скеровані до народження і виховання нащадків, у цьому й полягає мета та звершення подружжя.
Тому чоловік і жінка, силою подружнього зв’язку, «немає вже двох, але одне тіло» (Мт. 19:6). – Є тісною злукою осіб. Ця внутрішня душевна злука, взаємовідданість двох осіб, зокрема ж і добро дітей, вимагають від подругів беззастережної вірности, а це ставить за умову нерозривну єдність. Священний зв’язок, що постає з акту, яким подруги себе взаємно дають собі і приймають, творить, з Божої волі, установу, яка визнає і шанує людське суспільство. Він залежить не тільки від людської волі, бо сам Бог є Творцем людського подружжя, пов’язаного з законами природи і його благами.
Знаним є і те, що в спасенному ділі Бога Ісус Христос, втілене Слово Боже, прийшов до людства за посередництвом родини, щоби здійснити Своє велике призначення – спасіння людського роду і кожного з нас. У родині Він зростав, у ній готувався до спасенного діла.
Цим фактом Христос Бог засвідчив, що подружжя і родина є не людським винаходом, а тією установою, яку Бог визначив у самому ж таки ділі створення, коли покликав до життя чоловіка і жінку. Не люди, а Творець усього початком, кінцем і основою людської суспільности встановив подружню спільноту. Він Своєю ласкою вчинив її великою Тайною в Христі та в Церкві (Еф. 5:32).
Дорогі в Христі, нині незаперечним фактом є те, що сучасний змеханізований світ позначений манією нехтування подружжя, родини та родинного життя. Багато модерних філософів і реформаторів суспільства намагаються перетворити людину, як індивідуума, відокремивши його від родини, щоб так легше підкорити людину своїй системі, ідеології, партії тощо. Однак ідеології та системи минають, родина ж залишається. Зостається і подружжя як основа родинного життя. Творцем родинного життя був, є і буде сам Бог. Там, де знецінюється подружжя і закони, які його оберігають, там, де зневажено подружню вірність, де шириться т. з. вільна любов і нехтування родиною, виростає нація хуліганів, злочинців, неврівноважених, нездорових людей.
Подружжя, оскільки є твором Бога і Його даром для людей, найбільше наближається до союзу Бога з людьми, є більше здатний стати його символом. Навіть більше: Подружжя – образ союзу Бога з людьми – стає знаком відкуплення. Власне воно, започатковуючи, пояснюючи спасенний союз і вірність Богові, вказує людям єдиний шлях спасіння.
Тож молім Господа й активно дбаймо про те, щоб наші подружжя були згідні з Божою волею і законом, щоб вони були такими, якими наш Творець і Бог їх хоче бачити. Лише тоді на них спочине Боже благословення. Тоді і наші родини будуть добрі й здорові, будуть Божі! Амінь.
Автор: влад. Софрон Мудрий, ЧСВВ