Про сповідь і сенс життя

Про сповідь

Основні інструменти боротьби з гріхом – це сповідь і покаяння. Буває, що люди ходять до сповіді, але реальної духовної зміни не відбувається, тобто ця тайна набуває дещо формального характеру. Однак чи означає це, що краще сповідатися рідше й більше працювати над виправленням своїх вад?

Найважливіше те, наскільки ми стараємося покаятися і жити по-Божому. Тут важливу роль відіграє сповідник, який є не лише механізмом для відпущення гріхів, а й діє під натхненням Святого Духа.

Якщо є добрий сповідник, який справді хоче ту Божу благодать передати, то він буде намагатися людину настановити, щоб вона працювала над собою. Може, підкаже певні способи, як краще це зробити. Відповідальність сповідника дуже велика. Він повинен не тільки вислухати, а й подумати із грішником, як то найкраще було би боротися з труднощами, які ця людина переживає.

Коли ми йдемо до сповіді, то повинні насамперед шукати людини, в якої ми відчуваємо, що одержуємо духовну допомогу. Просто прийти й переказати свої гріхи, то не є властива сповідь.

Справжня сповідь передбачає покаяння і пошук засобів, які нам з Божого милосердя доступні, а також, безумовно, дію Божої благодати через молитву сповідника. Тому треба йти до сповіді, бажаючи виправитися. І максимально використати ті добрі, спасенні поради, які ми одержуємо чи прямо з Божої науки, чи через сповідника.

* * *

Сповідь – це поцілунок Небесного Отця, завдяки якому ми маємо переконання, навіть відчуваємо (головно з огляду на віру), що те, чим ми образили Господа Бога, Він нам прощає.

Про вічність

Ми сотворені для Неба, наше перебування на землі тимчасове. Багато людей, – а особливо погани, – ті люди, які не вірять у Бога, думають, що їхнє перебування на землі – то певний період часу, який завершується, коли людина заплющить очі й перестане дихати. Вони вважають, що це кінець. Натомість ми маємо інше розуміння, бо Господь Бог творить нас для вічности. Ми не маємо початку в собі, а отримуємо дар життя від Бога, але на віки вічні. Коли ми заплющуємо очі, перестаємо дихати, то це не є кінцем нашого існування. Це – перехід до іншої форми існування, тієї, яку ми називаємо Небо, чи Боже Небо, тобто те, що відбувається після смерти. Наше перебування на землі тимчасове, а тоді ми маємо довести, як ми приймаємо Божі дари й орудуємо ними: передовсім, самим життям, а, по-друге, всіма талантами, які Він нам дає. Людина, котра вірить, дивиться далеко вперед, приготовляється до вічности, тому живе по-Божому, старається сповняти Його волю, щоби назавжди залишитися з Ним. Людина, яка відкидає це, противиться Йому, дуже свідомо противиться, також не закінчує свого існування. Вона тільки продовжує його трагічно, далеко від Господа Бога.

Про сенс життя

Людина має три рольові зв’язки: стосовно свого Творця, стосовно себе, стосовно ближнього. Спілкування з кожним дає нам сенс життя. Віддати Богові те, що йому належить. Використати максимально те, що людина отримала. Поділитися з іншими тим, чим можеш. У цьому і є сенс життя.

Про кінець життя

Ми часто питаємо себе, яким буде завершення нашого життя. Жоден із нас не знає докладно, що йому призначив Господь: можуть бути різні речі, різні покликання, різні запрошення. Тільки одне є певне: якщо ми старатимемося вповні виконати Божу волю, то наше життя також закінчиться воскресінням, остаточною перемогою.

Над цим треба замислюватися. Не можна йти крізь життя, не думаючи про те, що з нами станеться…. Просімо Господа Бога, щоб ми були готові робити те, до чого Він нас кличе, і просімо, щоб на тій дорозі, виконуючи Його святу волю, ми ніде не схибили, не ступили на манівці, щоб завжди йшли прямо за Ним. Просімо Господа Бога, щоб те воскресіння, на яке чекаємо, стало дійсністю нашого життя.

Про кінець світу

Ісус Христос виразно каже, що ніхто не знає, коли настане кінець світу. Але ті прикмети, обставини, які мали би попередити про кінець, завжди були і є. Нам пророкують, що кінець століття – це кінець світу, дехто навіть на цьому заробляє. Однак треба завжди бути чуйним, робити свою роботу, бо ми не знаємо, коли буде кінець. Ісус Христос завжди на цьому наголошує.

Попередній запис

Про молитву і терпіння

Наступний запис

Про покору, піст і спокусу