Про суспільство і протест

Про те, як загострювали протистояння в суспільстві

Протистояння – це продукт праці наших політиків. Вони нас поволі внутрішньо розкладали, сепарували, ділили на Схід, Захід, Північ, Південь, вмовляли, що України нема, України не треба, що українська мова – вигадка. Розказували байки, що є тільки якась велика вітчизна Росія, в якій ми маємо розплистися.

Протистояння є ані природне, ані конечне. Немає сумніву, історично беручи, що є свої аспекти життя в західних областях, у східних областях. Але вони не суттєві й не треба було на них так наголошувати. Бо і тут, і там такі самі люди, які мають ті самі потреби. Потреби могти нормально жити, хто має сім’ю – достатньо заробити, щоб її прогодувати, щоб мати дах над головою, мати школи для своїх дітей, відповідну медичну опіку й багато іншого. Ми не повинні фантазувати, немов би то якісь інші люди. Чим вони інші? Нічим. Може, трошки мають наголос інший, коли говорять.

А наші політики, кимсь інспіровані, задля якихось користей, цілей, – щоб поділити, щоб послабити наш народ як цілість, – вказували на якісь незначні відмінності.

От дивіться, маємо ніби самозрозумілий, а з іншого боку – цілком не самозрозумілий факт Майдану. І як на цей Майдан дивляться українці з різних кінців? Чи вони дивляться власними очима, чи хтось їм підказує, як вони мають дивитися? Подумаймо. А як підказує, то хто? Чи не наші політики або ті, яких ми називаємо політиками, чи не люди, які мають свій інтерес у тому, щоби ці різні люди не дивилися на світ однаково?

Про виклики для суспільства

Я не бачу необхідности в «третьому Майдані». Але я бачу необхідність, щоб був завершений другий Майдан. На мою думку, другий Майдан продемонстрував нашу гідність, нашу повагу до людської особистости і до бажання створювати нову Україну. Необхідно завершити другий Майдан і третього вже ніколи не буде потрібно…

* * *

Важливо ґрунтовно перевиховувати народ. Усі ми повинні цим вихованням займатися – держава, Церква, кожен громадянин. Якщо знайдеться достатня кількість людей, чия віра у свободу виявиться справжньою і твердою, віра ця неодмінно знайде відклик у серцях багатьох із тих, кому розбудовувати Україну майбутнього.

Про те, чому українцям часто доводиться вдаватися до соціяльних протестів

Із другої половини XVIII століття ми жили в окупації. І коли народ цього разу протестував проти Януковича та його уряду, то він не вважав його своїм урядом. Народ його вважав чужим урядом, який не працював на користь народу.

Думаю, цілком природними є ті реакції: чи то була, наприклад, австрійська, чи пізніше польська окупація, звичайно, більшовицька і далі гітлерівська. Вони свідомо нищили – і тому народ протестував.

УПА, ОУН, Українська військова організація – чому вони створилися? То були реакції проти окупації. Якими були реакції на початку 1920-х років проти колгоспів і Голодомору? Понад 4 тисячі повстань в Україні. Села повставали проти колективізації.

Ми не є бунтівниками від природи. Я би радше сказав, що ми занадто м’які. Але як нас притиснуть, то люди реагують і цілком правильно, що реагують.

Мусять реагувати. Завдяки тому ми збереглися.

Попередній запис

Про відповідальність і незалежність

Наступний запис

Про війну