Психогігієна. Душу теж треба доглядати

Окрім правильного сприйняття свого тіла, як ключа до психічних процесів, та необхідного догляду за ним, є ще багато психічних елементів, які можуть сприяти або заважати доброму самопочуттю. Багато людей почуваються нещасними, тому не дбають про свій психічний стан. Доглядати за психічним здоров’ям (психогігієна) так само важливо, як і чистити зуби, якщо людина хоче бути здоровою.

Що належить до психогігієни? Загалом усе, що має щось спільне із:

  • думками й переконаннями, сприйняттям та інтерпретацією свого оточення;
  • способом переживати й виражати свої почуття;
  • людськими стосунками;
  • ставленням до власної життєвої історії.

Здорове мислення відрізняється від нездорового тим, що воно диференційоване й реалістичне. «Чорно-білі» переконання або такі, що спричиняють постійні тертя з реальністю, швидко втомлюють і викликають недосяжні очікування. Тож варто, щоб мислення було доросле, а не дитяче й незріле. Примітивні переконання завжди заводять у тупик, тому що життя складне. І спрощене мислення не може вирішувати проблеми, навіть якщо дає відчуття полегшення. На думку Дітеріха (1988), найчастіше спостерігаються ось такі помилкові переконання:

  1. №1. Кожна людина повинна мене сприймати, зі мною погоджуватися, мене любити. Особливо ті люди, які важливі для мене;
  2. № 2. Я маю все робити якісно й правильно, в іншому випадку краще нічого взагалі не робити або почекати, поки зможу робити правильно;
  3. № 3. Перш ніж я (та інші) визнають мою цінність, я мушу всього навчитися і досягнути успіху;
  4. № 4. Я не можу впливати на свій життєвий шлях, його визначають інші люди та обставини;
  5. № 5. Неможливо змінити досвід минулого;
  6. № 6. Є лише одне істинне розв’язання для певної проблеми, якщо я його не знайду, мені кінець;
  7. № 7. Я мушу зробити щасливими всіх навколо себе, інакше зі мною щось не так;
  8. № 8. Я відповідаю за те, щоб усі помилки в усьому світі були виправлені та всі проблеми розв’язані.

Кожне із цих помилкових переконань побутує і в різних нібито побожних варіантах:

  1. № 1. «Я завжди мушу бути добрим свідченням»;
  2. № 2. «Для Ісуса підходить тільки щонайкраще»;
  3. № 3. «Лише маючи великі дари, я знайду своє місце в громаді»;
  4. № 4. «Нехай усе зробить Ісус, я не можу нічого зробити»;
  5. № 5. «Тут уже нічого не зміниш, головне, що все прощено…»;
  6. № 6. «У Біблії про це зазначено цілком зрозуміло» (і я маю рацію, горе інакомислячим!);
  7. № 7. «Коли Ісус визначає моє життя, я завжди випромінюю Його любов і ощасливлюю інших»;
  8. № 8. «Коли я не намагаюся виправити помилки інших людей, я мовчу на гріх і стаю співучасником гріха».

Часто ці переконання підкріплюються біблійними цитатами, підібраними дуже однобічно; біблійні вислови, які можуть поставити під сумнів цю однобічність, ігноруються.

Твердження, цілковито протилежні до цих хибних припущень, далеко не завжди кращі. Якщо замінити чорний колір на білий, то світ кольоровим не стане. Тож найкращий варіант – набути таких переконань, які дають змогу дивитися на світ диференційовано та витримувати напруження. Чим ширше людина розвине своє мислення, тим швидше вона зможе розуміти відмінні пункти бачення та інші погляди. Це не означає, що треба підтримувати будь-чию думку, відповідно до девізу «Всі мають рацію і немає нічого справді істинного». Це теж чорно-біле, однобічне твердження. Душевно зрілі люди знають, що власні погляди значною мірою визначає власна життєва історія та суб’єктивний досвід, а не лише «реальність». Тому вони поважають погляди інших людей.

Якщо виправити «хибні припущення», то вони набудуть такого вигляду:

  1. № 1. Завжди знайдуться люди, які мене не люблять. Така природа речей, у цьому нема нічого страшного, навіть якщо мені подобається, коли мене люблять;
  2. № 2. Я маю право робити помилки. У людській слабкості набагато більше тепла, ніж у перфектності. А щоб досягнути перфектності, треба неймовірно багато сил та енергії;
  3. № 3. Між визнанням моєї цінності й досягненнями спільного мало. Я не хочу, щоб мене любили передусім за те, що я дотепний, а щоб мене просто любили, бажано без «якщо» і «але»;
  4. № 4. Хоча й бувають обставини, які я не можу контролювати, вони дуже навіть впливають на моє життя, але загалом мої успіхи чи неуспіхи залежать від моїх вчинків;
  5. № 5. Нема точних правил щодо того, як мені поводитися зі своєю історією, як її інтерпретувати і що вона для мене означає. Нема ніякої «травми минулого», яка могла б визначати моє майбутнє;
  6. № 6. Майже кожна проблема має декілька способів розв’язання. Мені не потрібен неодмінно найкращий; головне, щоб він діяв;
  7. № 7. Хоч я і маю вплив на інших людей, але не варто його переоцінювати. Окрім того, кожна людина має право бути нещасною;
  8. № 8. Як поводяться інші люди – це здебільшого не моя справа, але я вільний у тому, щоб висловлюватися критично, якщо це видається мені доцільним.

Ці переконання не звільнять нас від потреби думати в кожній ситуації зокрема, але вони дають простір для змістовних рішень, які залежно від випадку можна змінювати.

Окрім мислення, дуже важливе значення для душевного здоров’я має вміння поводитися із відчуттями. І тут теж можна кидатися з однієї крайності в іншу. Є люди, які дозволяють, щоб їхні відчуття керували ними, тому поводяться здебільшого емоційно та необдумано. Їхні відчуття стають для них орієнтиром у всіх справах. Часто вони відверто виявляють їх перед іншими людьми і майже не мають своєї приватної сфери. Через це вони дуже вразливі й водночас маніпулюють іншими людьми, тиснучи на них своїми відчуттями.

Водночас є люди, які майже не усвідомлюють свої відчуття, відповідно, про них майже не говорять. Це, звісно, не означає, що відчуття не впливають на їхні рішення. От тільки вони самі про це не знають і пояснюють усе нібито раціонально. Вони покладаються на розум та ігнорують мотивацію. Часто вони дивляться зневажливо на «емоційних» людей.

Щоб відчуття обмірковувати, правильно їх сприймати та розуміти їхнє значення, людині потрібні розмови та зустрічі з іншими людьми. Це вимагає часу та здатності прислухатися до себе, висловлювати власні відчуття, витримувати конфлікти, йти на компроміс тощо. Словом, правильно поводитися з відчуттями можна лише тоді, коли ми підтримуємо добрі стосунки з іншими людьми. У більшості випадків цього можна навчитися. Налагоджувати контакти з іншими людьми та «вчитися підтримувати стосунки» теж належить до психогігієни. Вміння спілкуватися – це не вроджена здатність, цього не можна навчитися раз і назавжди. Наприклад, для спілкування із підлітками потрібні одні навики, у підлітків навики цілком інші, ніж в їхніх батьків. Словом, кожна людина, відповідно до обставин, повинна опрацьовувати свої навики знову й знову.

Попередній запис

Правильно поводитися з духом, душею і тілом

Наступний запис

Відповідальне ставлення до минулого