П’ять визначень гріха

Доктор Річард Біль дає нам п’ять визначень гріха.

Перше: гріх є беззаконням, порушенням Божого закону (див. 1Ів. 3:4). Бог визначив межу між добром і злом, і, перетинаючи цю межу, ми втручаємося в чужу територію, ми переступаємо закон. Ми порушуємо закон і грішимо, коли не живемо згідно Нагірній проповіді.

Більшість людей сьогодні не просто цілеспрямовано порушують Божі заповіді, вони роблять це весело й зі смаком. Ідолопоклонство, коли богом стає що завгодно, крім Бога, недотримання суботнього спокою (що стало б із професійними бейсбольною та футбольною лігами, відмовся християни дивитися матчі по неділях?), неповага до батьків, заздрість, подружня невірність – здається, що кожна з десяти заповідей зазнає масованої атаки. Публіці при цьому нав’язується думка, що саме цим шляхом і треба слідувати.

Про те, що кожен із нас винен перед Богом, ясно говорить апостол Яків: «Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть» (Як. 1:14,15). Ми – грішники, тому що порушили Божі закони, переступили Його заповіді.

Друге: Біблія описує гріх як неправедність. Неправедність є відхиленням від праведності, від правди. Неправда відноситься до наших внутрішніх бажань і думок, у ній нам соромно зізнатися людям і Богові. Ці порочні вчинки продиктовані нашою занепалою природою, а не тиском обставин.

Ісус Христос внутрішню порочність людини описав так: «Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює» (Мр. 7:21-23).

Третє: Біблія пояснює гріх як промах, похибку, непопадання в ціль. Божа мета – Христос. Метою та кінцевим призначенням будь-якого життя треба вважати прагнення жити, перетворюючись дедалі більше й більше в Його образ. Він прийшов до нас, щоб показати, чого може досягти людина на землі, живучи за Божими законами, беручи приклад із Ісуса. І коли ми відмовляємося наслідувати Його приклад, то робимо промах, похибку, не влучаємо в ціль, яку Бог визначив для нас.

Четверте: гріх є злочином, замахом на Божественну владу. Гріх – це не тільки щось негативне, не тільки відсутність любові до Бога. Гріх – це вибір на користь свого «я», рішення поставити себе на місце Бога. Замість того щоб усім серцем підкоритися Богові, людина своєю волею ставить у центр свого життя саму себе. Егоїзм і себелюбство такі ж гріхи, як крадіжка та вбивство. Ймовірно, це найбільш витончені й тому руйнівні форми гріха, тому що їх так само просто прогледіти, як дрібний напис із застереженням на склянці з отрутою. Ті, чий світ закручений навколо них самих, хто зосередив увагу лише на собі, хто ставить перед собою лише свої інтереси й бореться тільки за власні права, не менші грішники, ніж п’яниці та розпусники.

Ісус Христос сказав: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Мр. 8:36). У перекладі на мову сучасної людини це звучало б так: «Яка користь людині від того, що вона створила цілу промислову імперію, але втратила здоров’я й не може насолодитися своїм величезним статком? Яка користь диктаторові в тому, що він завоював півсвіту, а живе в безперервному страху перед замахом месника або замовного вбивці? Яка користь батькові в суворому вихованні дітей, якщо вони, коли виростуть, відвернуться від нього, прирікаючи його на самотню старість?» Воістину гріх егоїзму – смертний гріх.

П’яте: гріхом є невіра. Невіра ставить під сумнів істину Божу: «Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого» (1Ів. 5:10).

Невіра зачиняє ворота небесні й відкриває перед людиною сили пекельні. Саме через зневіру люди відкидають Слово Боже й відмовляються від спасіння Христа. Через невір’я люди глухі до Євангелія й заперечують чудеса Христа.

Покарання за гріх – смерть, і жодна людина не може врятуватися від гріха або очистити своє серце від його порочності. Ні ангели, ні люди не можуть спокутувати гріх. Тільки в Христі можна знайти порятунок. Тільки Христос може врятувати грішника від уготованої йому долі: «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23); «…душа, що грішить, вона помре» (Єз. 18:4); «…жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові» (Пс. 49:8); «Спасти їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло, ані золото їхнє» (Соф. 1:18).

Єдиний порятунок

Єдиний порятунок людина може знайти на самотньому, позбавленому рослинності пагорбі, що нагадує череп, – на Голгофі. Між двох розбійників розп’ято Людину в терновому вінці. Кров ллється з Його рук і ніг, тече з простромленого боку, заливає Йому очі, а ті, що стоять перед Ним, сміються та знущаються. Хто ця Особа, яка терпить тортури, хто ця Людина, яку інші намагаються принизити й убити? Це Син Божий, Князь світу, Посланець Неба, що прийшов на цю загрузлу в гріху землю. Перед лицем Його ангели падали ниць, закриваючи свій лик. Але Він зараз на хресті – стікаючий кров’ю й усіма покинутий.

Що привело Його туди, де панує жах? Хто піддав страшним тортурам Людину, що прийшла навчити нас любові? Я, ви – ми, бо за наші гріхи Ісус Христос був прибитий до хреста. У цю трагічну, незабутню мить людський рід занурився в безодню гріха, опустився в її глибини, дійшов до межі своєї порочності. Не дивно, що навіть сонце згасло в цей момент. Як писав Чарлз Уеслі,

  • О, невже за мене,
  • Що розіп’яв Любов,
  • Без погроз, прокльонів
  • Спаситель пролив кров?!
  • Любов – невмируща!
  • Їй шану віддаймо…
  • Спокута моя – ти,
  • Мій хрест життєдайний!

На хресті гріху було завдано смертельного удару. Жахлива несправедливість людей, які розпинали Христа, відкрила шлях свободі від гріха. Найвище вираження сили гріха в одну мить змінилося найвищим виразом Божої милості й прощення. Гріхи людства були прицвяховані до хреста, на якому прийняв смерть Ісус Христос. Його смерть стала основою нашої надії, обітницею нашої майбутньої перемоги. Христос прийняв на Себе гріхи людства й підніс їх на хрест. Він помер за нас і воскрес. Він довів істину всіх обітниць Божих, даних людині. Щоб розірвати узи гріха й знайти Його прощення, треба сьогодні вірою прийняти спасіння Христове. І тоді ви станете вільними й знайдете упевненість у тому, що любов Ісуса Христа дарувала вашій душі очищення від гріха й урятувала її від вічної загибелі.

Попередній запис

Вибір Христа

Наступний запис

БИТВА З ДИЯВОЛОМ