Підтримка в зціленні

Деякі автори, говорячи про перешкоди в зціленні, перелічують низку вчинків або причин, що блокують зцілюючі дії Господа. Це здається суперечливим, бо Ісус є Господом неможливого, і ніщо не може перешкодити Йому в Його спасительних діях. Він цілком вільний і потужно діє при нашій співпраці або без неї. Він діє одного разу в один спосіб, а в інших випадках – інакше. Правдою є те, що Він зцілює нас задарма.

Наприклад, стверджують, що відсутність віри є причиною, чому Господь нас не зцілює. Я є свідком зцілень серед мусульман і невіруючих, бо Бог є більшим за наше невір’я. Ми не можемо нав’язувати Йому жодних правил. Його дороги інакші і кращі, ніж наші (Іс. 55:8).

Тому я говоритиму радше про засоби, які сприяють Божим діям. Милість Божа є ефективною завжди, але в підготовленому ґрунті вона приносить рясніші плоди.

І. Євангелізація

Те, що може спотворити служіння зцілення – це його відокремлення від контексту євангелізації. Зцілення, яке є ізольованим і відірваним від проголошення явного спасіння в Ісусі Христі, не має євангелійного підґрунтя. Свою обіцянку: «У Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!» Ісус проголошує  безпосередньо після наказу: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мр. 16:15,17).

Євангелізувати – це стверджувати цілковите спасіння людини в Ісусі Христі. Спасіння охоплює тіло, душу й дух. Зцілення без проголошення Доброї Новини про спасіння є шарлатанством. Зцілення, яке здійснюється Богом, завжди здійснюється в контексті євангелізації. Ісус посилав Своїх учнів, щоб євангелізувати і, євангелізуючи, зцілювати хворих. Не лише зцілювати чи тільки проголошувати Новину, але завжди дві дії разом.

Одного разу, під час їди, хтось мене нескромно запитав: «Отче, ви впевнені, що у вас є дар зцілення?» Я не міг відповісти одразу, тому він залишився чекати на мою відповідь. Тоді я сказав: «Я впевнений, що я маю місію євангелізувати… Знаки і зцілення завжди супроводжують проповідь Євангелія. Потрібно просто проповідувати і молитися, тоді як Ісус буде зцілювати хворих. Так що ми є командою в цій праці і ми є добре підібрані…»

Останні слова з Євангелія св. Марка є дуже показовими: «І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили» (Мр. 16:20).

З цієї причини мені не подобається молитися за хворих там, де немає можливості проголошувати, що Ісус є живий і давати кілька свідчень, які показують, що Євангеліє є правдивим і діяльним нині.

Я свідчу, що чудеса і зцілення множаться, коли звіщається Ісус. Не розумію, як до цього часу існують особи, що дивуються і не визнають чуда. Мені було б дуже дивно, якби Ісус не дотримувався Своїх обіцянок зцілювати хворих, тоді як проголошуємо Його Ім’я. Якщо Бог є чудесним, то чому Йому не робити чудес?

Під час конгресу в Квебеці в 1974 році мене попросили провести семінар на тему знаків, які супроводжують євангелізацію. Конференційна зала була заповнена, було понад дві тисячі осіб. В коридорі було дуже шумно, тому я залишив свою папку на робочому столі і вийшов зачинити двері, щоб бути більш зібраним. В коридорі я побачив жінку в інвалідному візку, яка вже п’ять з половиною років не могла ходити. Я запросив її зайти всередину, але вона відповіла мені:

– Дуже цього хочу, але зал переповнений, а я не можу рухатись.

– Заходьте! – сказав я їй і штовхнув візок до зали. Я зачинив двері і розпочав проповідь, підкреслюючи важливість проголошувати воскреслого Ісуса, Який зцілює і спасає кожну людину і всіх людей.

Я дав свідчення про своє зцілення і про те, як Господь зцілює нас Своєю любов’ю. Ще я підкреслив важливість бути свідками чудес Господа в нашому житті. Якийсь чоловік встав і заявив:

– Я християнин і вірю в Бога. Але я також є лікарем і вважаю, що перш ніж твердити, що ми зцілилися, треба пройти медичне обстеження для підтвердження зцілення, як це відбувається, наприклад, у Люрді…

– Як лікар ви маєте право так вважати, але коли ви відчуваєте, що зцілені, як у моєму випадку, то не можете чекати на лікарів, щоб подякувати Богові.

Він відповів, що ми повинні бути обережними і сказав ще багато різних речей, які я не розумів. Слова цього чоловіка були наче лід, що заморозив ціле згромадження, і я не знав, що йому відповісти.

Через його розважливі аргументи атмосфера в залі стала напруженою, але раптом пані в інвалідному візку, яку я увів до зали, відчула якусь силу, встала і пішла без сторонньої допомоги. Після автомобільної аварії, яка сталася п’ять з половиною років тому, їй зробили дуже делікатну операцію, у результаті якої було видалено колінні суглоби. Таким чином, з медичної точки зору вона не могла ходити. На думку офіційної медицини, вона мала на все життя залишитись нерухомою. Але Господь підняв її під оплески і захоплення всіх присутніх. Одні плакали, інші вітали. Жінку звали Єлена Лакруа. Вона підійшла до мікрофона і дала своє свідчення. Коли вона закінчила говорити і люди аплодували, я підійшов до лікаря і запитав, чи вважає він, що нам потрібно чекати на медичне обстеження, щоб подякувати Богові. У відповідь лікар впав на коліна. Він був найбільше шокованим з усіх. Він почувався ніяково і засоромленим. Я сказав:

– Не хвилюйтеся! Бог хотів вчинити сьогодні велике чудо і завдяки вам об’явити Свою Славу, кажучи: «Якщо отець Еміліан Тардіф не може вам відповісти, Я відповім».

Це було перше фізичне зцілення, яке я побачив на власні очі саме під час євангелізації.

Попередній запис

Звільнення_2

Наступний запис

Підтримка в зціленні_2