Підтримка в зціленні_5

VІІ. Уповання на Бога

Ми можемо просити Бога, але не можемо примушувати Божу руку давати. Він має щодо нас набагато кращі плани, ніж ми думаємо (Еф. 3:20). Господь має владу нас вилікувати, обдарувати міцним здоров’ям, дати життя вічне, де немає жалю, ні плачу, де не ллються сльози.

Тому здатність віддати себе в руки Божі з повною довірою теж лежить в основі зцілення. Ця посвята себе Богові вже сама по собі є великою ласкою. Той, хто віддає себе Богові, знаходить глибокий спокій, якого світ дати не може. Я рекомендую в цьому разі молитву о. Карлоса де Фуколд:

«Отче, віддаюся в Твої руки, вчини зі мною все, що тільки захочеш. Дякую Тобі. Я готовий на все. Приймаю все, щоб сповнилася воля Твоя в мені і у всіх творіннях. Не прагну нічого іншого, Отче. Доручаю Тобі свою душу. Віддаю її Тобі зі всією любов’ю, на яку тільки здатний, бо люблю Тебе і прагну віддатися Тобі, поручити себе в Твої долоні безмежно, без міри, з нескінченною довірою, бо Ти мій Отець».

Таке уповання на Бога, супроводжене молитвою прослави, приводить до таких фізичних і внутрішніх зцілень, які ми навіть не можемо собі уявити. Молитва, яка найбільше виявляє уповання і віру, – це прослава, а не прохання. Треба завжди і за все прославляти Бога. Тисячі людей свідчать силу молитви хвали в їхньому житті. Те, чого не можна отримати, просячи, завжди можна отримати, прославляючи. Багато людей, які просили, молилися, благали, отримали зцілення в тій же хвилині, коли починали прославляти Бога, віддаючись повністю в милосердні руки Отця. Це підтверджує таке свідчення:

«Я хворів чотири роки на виразку шлунка і наприкінці 1981 року змушений був піти до лікарні в Ізраїлі з кровотечею. Через три дні я вийшов звідти. Лікар (гастроентеролог) дав мені ліки, призначив дієту, але у зв’язку з тим, що я часто подорожував, щоб проповідувати Слово Боже, я не мав можливості її дотримуватися. Наступного року проблема повторилася. Я поїхав до лікарні, де мені зробили обстеження – ендоскопію. Це було 26 травня 1982 року. Виявлено чотири виразки шлунка, його запалення і пухлину, виразку дванадцятипалої кишки.

Лікар сказав мені, що я мушу погодитись на операцію і призначив тиждень для підготовки до неї, бо хотів робити операцію без поспіху. Я вийшов з лікарні, але опівночі знову почалася кровотеча. Потрібно було повертатися до лікарні, звісно, щоб робити операцію. Однак моя проблема була глибшою – проблема віри. Я був засмучений і навіть трохи ображався на Бога. Мушу визнати, що почувався покинутим Богом. Замість того, щоб молитися і просити, почав нарікати:

– Боже, я Тебе не розумію… Адже Ти добре знаєш, що через мої подорожі різними містами і країнами, які я здійснюю, проголошуючи Твоє Слово, я не можу дотримуватися дієти. Ти знаєш, що під час реколекцій і конференцій часто не маю часу поїсти. Ти добре знаєш, що не можу зробити того всього, що вимагає від мене лікар, але Ти можеш мене зцілити, щоб я далі міг проголошувати Твоє Слово. Бачиш, Господи, я так хочу, щоб Ти мене зрозумів…

Тоді почув виразний голос Бога:

– Чому боїшся ночі, яка веде до нового дня?

Ці слова були для мене Духом і Життям. Повірив Богові і повністю віддався Йому, не ставлячи жодних умов щодо планів, які Він, безперечно, має як для мого життя, так і для моєї смерті. Для мене вже не мало значення, чи буду я зцілений. Головне, щоб Його воля щодо мене здійснилася. Нехай діється воля Божа, я в Його руках і належу Йому. Я «підписав» Йому чек, щоб Він чинив зі мною, що захоче. Божа дорога, безперечно, краща за мою. Була ніч, але я твердо вірив, що наближається ранок, і мене чекає щось нове. Тому я ліг спати. Відтоді я зрозумів, що щось сталося в моєму житті. Через декілька тижнів я почувався так добре, що не вживав ліків і не морочив собі голову дієтою.

Через шість місяців поїхав на реколекції до Х’юстона. Пригадав, що Господь вимагав від Своїх учнів подорожувати без грошей, у цілковитій залежності від Нього. Я ще опирався і хотів пройти детальне обстеження печінки. Згодом цілковито здався на ласку Його обітниць, і не взяв грошей на обстеження. Дивовижним способом Бог покрив усі витрати моєї подорожі та кошти за обстеження в клініці. В результаті лікар сказав те, про що я вже давно знав:

– Немає потреби в операції, рани загоїлись.

Щасливим я повернувся до Мексики, укотре упевнившись, що коли хто-небудь віддається Отцю Любові, то нічого йому не бракуватиме. Це було два роки тому, а зараз я почуваюся здоровим і мене нічого не турбує, що б я не їв».

VІІІ. Відречення від сатани

Коли людина залежна від сил темряви, то це перешкоджає визвольній дії Бога. Тому слід повністю зректися будь-якого окультизму, чарів, магії, ворожбитства та інших різновидів ідолопоклонства чи забобонів.

Не можна одночасно служити і належати двом панам. Або з Христом, або проти Нього. Разом з Ним збирати або проти Нього розсіювати.

Це єдина вимога, яку я вважаю обов’язковою і дуже важливою, адже завдяки темним силам також можна отримати певного роду зцілення. Щоб цього не сталося, потрібно повністю зректися будь-якого зв’язку з окультними науками, амулетами, спіритизмом, чарами і всім, що привласнює роль Бога.

Всі вісім речей, про які ми говорили в цьому розділі, сприяють цілительній дії Бога. Це не можна назвати умовами, тому що Бог не домовляється ні про що. Бог є Бог.

Спасіння є даром, який Бог нам дає, тому що любить нас і як знак перемоги Ісуса Христа над гріхом і смертю.

Зцілення відбувається не для того, щоб підтвердити доктрину. Його мета – показати Божу любов.

Попередній запис

Підтримка в зціленні_4

Наступний запис

Остання подорож