Пізнання Ісуса

За межами академічних студій я пізнавав Ісуса трьома іншими способами: через молитву, досвід і прощу.

Двадцять п’ять років тому я вступив до Товариства Ісуса, римо-католицького ордену, що більше відомий як єзуїти. Невдовзі після того, як я потрапив до єзуїтського новіціяту (першого ступеня навчання), мене ознайомили з прекрасним способом молитви, який з XVI століття популяризував св. Ігнатій Лойола, засновник ордену єзуїтів. Це метод молитви має чимало назв: ігнатіянське споглядання, образна молитва і відтворення місця.

Ігнатіянське споглядання запрошує вас відвідати в уяві біблійну сцену. Наприклад, якщо ви молитеся про Ісуса та Його учнів, яких буря застала в човні на Галілейському морі, то спробуєте уявити себе в човні з учнями і поставите собі кілька запитань, бажаючи знайти собі місце в цій сцені.

Ви могли би спитати: «Що ви бачите? Скільки учнів у морі? Який вираз мають їхні обличчя? Наскільки бурхливе море? Що ви чуєте? Виття вітру? Рибальські снасті, що совгаються в човні? Що вам пахне? Ви в рибальському човні, а тому там, мабуть, пахне залишками денного лову. Що ви відчуваєте? Домоткана одіж мусила бути важка, просочившись водою, яку наганяла буря. І який смак у вас на устах? Мабуть, що солоних бризок». За допомогою такої образної методики ви прокручуєте в думці євангельську розповідь, а після того звертаєте увагу на свої враження.

Ігнатіянське споглядання не вимагає будь-яких особливих духовних талантів. І не вимагає, щоб ви вважали правдивою кожну подробицю оповіді. (Як ми побачимо далі, деякі євангельські розповіді про ті самі події різняться.) Воно лише запрошує вас пережити біблійні історії у своїй уяві, а також прийняти, що Бог може діяти через вашу уяву, щоб дати вам змогу побачити деякі речі в новому світлі.

Сам Ісус просив людей використовувати уяву, пропонуючи їм притчі. Коли хтось запитував: «Хто мій ближній?», Ісус відповідав не визначенням, а історією про доброго самарянина, по суті, кажучи Своїм слухачам: «Уявіть собі, що таке відбувається».

Деякі частини Ісусового життя легко достосувати до ігнатіянського споглядання – яскраві історії про зцілення недужих просто вимагають такого різновиду молитви. Ще один приклад – це Ісусове життя в Назареті між дванадцятим і тридцятим роком. Оскільки лише один рядок написано про такий довгий проміжок часу, ці роки названо Його «прихованим життям»[1]. Важливо осмислити, яким могло виглядати Його буденне життя, і результати розвідок про історичного Ісуса можуть заповнити деякі проміжки та допомогти нам уявити Його життя в Назареті І століття.

Отже, деякі частини цієї книги народилися з моєї молитви; і, готуючись до написання, я перечитав свої духовні щоденники. Але важливе інше: обговорюючи життя Ісуса, я буду чітко розмежовувати те, що походить з Євангелій, християнської традиції та історичних досліджень, а що – з наукових припущень і особистої молитви. Я буду вказувати, що саме є припущенням, а що – ні.

Мої здогади щодо Ісусового життя також походять з досвіду. Христос живе, направду воскреслий, і не тільки «праворуч Отця», як стверджує Нікейський символ віри, але й в житті людей навколо нас. Один чудовий образ, що належить св. Павлу, зве спільноту вірних «Христовим тілом» на землі. Тож я зустрічав Христа в тих служіннях, де мені довелося працювати. У Кінгстоні на Ямайці – серед сестер Матері Терези. У Найробі в Кенії – серед східноафриканських біженців. У Чикаго – серед членів вуличних банд. У Бостоні – серед ув’язнених чоловіків і жінок. А також у парохії в заможній околиці міста Нью-Йорка.

Матір Тереза часто говорила про зустрічі з Христом «у розпачливій подобі», коли працювала серед бідних. І я також не раз зустрічав Христа серед них. Але ви можете знайти Христа будь у кому. Як написав поет-єзуїт Джерард Менлі Гопкінс:

  • Бо грає Христос водночас у тисячах місць –
  • Хоч не Його зграбні рухи і погляд очей ясних,
  • Милується Ним Отець у рисах людських облич.

Висловлюючись менш поетично, ми зустрічаємо Христа в людях, що довкола нас. Життя кожної особи може щось розповісти нам про Бога. Тож я буду ділитися історіями про зустріч з Богом в інших і через інших.

Чимало новозавітних текстів набули більшого смислу завдяки особливим подіям у моєму житті. Коли ви стикаєтеся з біблійним віршем у критичну хвилину, часто видається, що цього уривка ви раніше ніколи не бачили. Ви зауважуєте дещо нове, і уривок набуває непомильної актуальности. Одна річ – читати історію про те, як Ісус вгамовує бурю в морі, коли ваше життя спокійне, і зовсім інша – коли воно вирує. Пов’язуючи деякі з цих біблійних уривків зі своїм досвідом, я надіюся допомогти вам також знайти такий зв’язок.

Зрештою, значна частина цієї книжки буде просякнута ідеєю прощі, а також структурована навколо неї. Два роки тому я мандрував зі своїм приятелем-єзуїтом до того краю, яке християни називають Святою землею, території в Ізраїлі і навколо, де відбувалося чимало подій Старого і Нового Заповіту.


[1] Лк. 2:52: «А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей». Інші Євангелія мовчать про цей визначальний період в Ісусовому житті.

Попередній запис

Христологія «знизу» і «згори»

Наступний запис

Проща до Святої землі