Пізнання Ісуса

Для мене найбільш пам’ятним аспектом досвіду Духа, пережитого з Томом у ту ніч, був той незвичний спосіб, яким Дух говорив нам про Особу Ісуса. Як тільки ми почали молитись, Том побачив Ісуса по-новому. Дух почав давати йому знання про велич і могутність Ісуса, і відразу вся темрява та відчай, які заполонили Тома, зникли. Саме пережиття світла слави розсіяло темряву.

Том чув раніше слова Прологу Євангелія від Івана, які говорять про Ісуса: «І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його» (Ів. 1:4,5).

Через досвід дотику Духа, той уривок став для Тома реальністю. Ісус був не лише «світлом людей», але Він став світлом для Тома. Том міг не тільки сказати, що уривок правдивий, але тепер він міг сказати зовсім по-новому, що цей уривок правдивий для нього. Він пізнав ту правду в глибоко особистий спосіб.

Спостерігати враження, яке на Тома справило знання в ту хвилину, було дуже зворушливо. Це було так, ніби Дух відкрив водоймище чи джерело, що пекло глибоко в серці Тома. Дотик Духа вчинив спонтанний вибух радості, вдячності і хвали. Чим більше Дух давав Томові впевненості щодо особи Ісуса, тим більше було Його бажання співати і кричати про це. Уся його стриманість пропала.

Ісус сказав жінці-самарянці біля криниці, що Він учинить джерело живої води в серці кожного, хто Його попросить: «Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:13,14). І ця правда ожила. Я бачив, як у Тома забило це джерело. Фактично це більше нагадувало прорив дамби, ніж джерело, з якого тече вода!

Дамбу прорвало, бо стримувана була течія Духа; вона надто довго була заблокована в серці Тома. Він забув, а, можливо, ніколи насправді не знав, що створений для життя в радості Святого Духа; що він «був призначений… на хвалу Його слави» (див. Еф. 1:12). Але літеплість, байдужість, гріх і життя по плоті стримували течію благодаті Духа.

Вважаю, що сьогодні в такому стані перебуває багато охрещених християн. Вони перекриті. «Пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва» (1Ів. 2:16) затуляють наші горизонти.

Шум і гамір з метою володіти, досягти і контролювати роблять майже неможливим почути глибинне джерело води всередині нас. Плідні води нашого Хрещення, залишені без уваги і перекриті всім тим, чому ми віддали себе, можуть стати застійними.

Тієї ночі Том дозволив собі почути, як Дух кличе всередині нього. Він досвідчив радість свободи, прорив дамби, давши можливість приглушеній підводній течії голосу Духа взивати через нього. Він підкорився внутрішній дії Духа. Св. Павло говорить нам, що Дух взиває «Авва, Отче!», Дух веде нас, щоб ми кликали до нашого Отця і «Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми – діти Божі» (Рим. 8:16). Інакше кажучи, Дух навчав Тома, що він Божа дитина. Той факт, та вражаюча реальність прорвала дамбу в серці Тома. Тільки Дух Божий може оживити ту правду в наших серцях.

Двері, через які ми пізнаємо правду про наш статус дітей Божих, є особа Христа. Святий Дух приходить навчити нас про Ісуса. Він хоче збагатити повним розумінням «для пізнання таємниці Бога, Христа, в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:2,3). Усі скарби Божої мудрості і знання, вся правда про Божий план і правди про походження, мету і долю людської раси заховані в Христі. Наша особиста доля, «мудрість і знання» про наше життя звіщаються нам у Ньому.

В Ісусі Бог-Отець через Духа дає відповідь на загадку про наше власне існування. Він відповідає на важливі запитання: звідки я прийшов? Чому я тут? Куди йду? І відповідає на них так, як не може зробити жоден філософ чи духовний учитель. Він не пропонує поверхову чи часткову відповідь, не проливає трохи світла на нашу дорогу, Він Сам є повною відповіддю, Він Сам є Світлом.

Саме це Світло приходить і об’являє Дух. Апостоли палали любов’ю, щоб винести цю таємницю на світло через Євангеліє. Вони знали, що відповідь на загадку про існування людства прийшла в Ісусі. Він був тим скарбом, якого всі шукали. Вони раділи тому, що Бог обрав їх об’явити всім «багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави» (Кол. 1:27).

Попередній запис

Ісус Христос – Господь!

Наступний запис

Криза нашого часу