Піментел (продовження)

П’ята зустріч

Наше обладнання виявилося недостатнім для п’ятої зустрічі. Згідно з підрахунками поліції, виявилося, що всього було 42 тисячі осіб! Вони прибули сюди з Пуерто-Ріко, Гаїті й усіх парохій країни. Вулиці були заповнені, дахи зайняті, у маленьких провулках були припарковані автобуси, легкові та вантажні автомобілі.

Кожного разу прибувало все більше людей, тому що Бог одвіку не змінював способу Своїх діянь. У той час, коли ми шукаємо нові методи, які були б ефективними в душах пастви й найбільш пристосованими до наших часів, Господь невпинно діє за Своїм звичаєм. Він обходив всю Галілею, зцілюючи хворих, а вони, одужавши, йшли за Ним – і Він проповідував їм Слово Спасіння (Лк. 6:17-23).

Христос сьогодні робить так само: зцілює хворих, згуртовує тисячі людей. А ми їм проголошуємо Царство Боже. Це є не що інше, як Євангеліє, яке повторюється.

Я трохи перелякався, тому що ці бідні люди намагалися доторкнутися до мене, щоб я молився за кожного з них. Тієї ночі мені повідривали всі ґудзики з мого піджака і мало мене не роздушили. Виникла й ще інша проблема: після цілоденної подорожі люди, не знаходячи їжі в містечку, поверталися додому голодними. Однак вони були наповнені Божою любов’ю.

Тоді ми почали молитися й просити в Бога, щоб Він просвітив нас і сказав, що маємо робити з такою кількістю людей? Якщо Він поставив нас перед цією проблемою – Він має показати нам, як її розв’язати. Під час молитви отримали послання мовами через Еварісто Гусмана. А мене Бог використав для тлумачення послання: «Євангелізуйте Мій народ. Мені потрібен народ, який буде прославляти Мене».

Ми не повинні боятися великої кількості людей. Господь їх посилає нам, щоб ми проповідували їм слово спасіння. Ті, хто боїться Господніх чудес, бояться також Самого Творця чудес.

Дехто дивувався, що Бог так швидко відповідає на молитву. Я говорив їм, що було б дуже дивно, якби Він, такий добрий, не відповідав на неї: «І станеться, поки покличуть, то Я відповім, вони будуть іще говорити, а Я вже почую!» (Іс. 65:24). «І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять. І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину? Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона? Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Лк. 11:9-13).

Що думав єпископ Антоніо Флорес з Ла Веги про все це? Він був прихильний до нас, але занепокоєний надмірною увагою радіо та телебачення. Я прийшов відвідати його і побачив, що він у каплиці. Ми спільно помолилися і дійшли висновку, що треба розділити те величезне згромадження на малі групи так, як було в Нагуа. Я повернувся додому щасливий, тому що Святий Дух, єпископ і я були в цілковитій згоді щодо необхідності розділити ту групу.

Разом склали повідомлення для радіо і телебачення, в якому пояснили, що велике згромадження розформовується, і запросили людей збиратися на молитву у своїх парохіях.

Господь мав Свій план щодо подій у Піментелі: пробудити Свій народ, зворухнути Свою Церкву та показати через знаки й чуда, що Він живий і дає життя вповні тим, хто вірить в Ім’я Його.

Відтоді почався новий етап, який потребував більш делікатної та складної роботи. Треба було призначити відповідальних за кожну з малих молитовних груп, тому ми організували реколекції для найбільш активних учасників наших попередніх зібрань. Пояснили їм, що таке молитовне зібрання, Харизматична Віднова, хрещення Св. Духом і харизми, а на кінець передали їх «Богові та слову благодаті Йог» (Дії 20:32). Вже через три дні вони координували діяльність понад 45-ти молитовних груп по всій парохії. Групи збиралися всюди: під деревами, у церкві, у будинках і в багатьох інших місцях. Все місто перетворилося на дім молитви.

Щоб люди звернули свій погляд тільки на Ісуса, а не на людину, я тієї ночі виїхав з парохії. Однак Господь залишився там і продовжував зцілювати хворих.

Під час таких відвідин у 1984 р., ще до публікації цієї книжки, нам передали зошит, де було описано 224 свідчення зцілень. Вони сталися в групі, що збиралася в домі Гуара Росаріо на вулиці Колумба. Лише на одному зібранні 13 листопада 1975 року було 22 свідчення оздоровлень. А згодом вони взагалі припинили записувати, бо «ставалося їх забагато».

Ми запитали людей з тієї групи, чи Господь продовжує являти Себе так само, як і на тих перших зібраннях. Вони відповіли з незвичною простотою:

– Ні, зараз не так, адже не маємо вже стільки хворих.

Квітна неділя

Господь тріумфально увійшов не лише до малого містечка Піментела, але й до всієї країни і навіть за її межі. Все це мало настільки надзвичайний вигляд, що більше нагадувало мені сон, ніж реальність. Моє місійне покликання ніколи не було таким захоплюючим і чудовим, як тоді.

Господь увійшов до засобів масової інформації, зціливши матір ведучого телебачення. Він зобов’язався засвідчити про це чудо перед камерами.

Також Господь увійшов до парламенту, зціливши шийні хребці жінці депутатові Національної Асамблеї.

Пізніше я довідався, що редактори французького журналу «Він живий» написали запит до єпископа щодо достовірності подій у Піментелі. Єпископ відповів їм у листі, датованому 15 жовтня 1975 р.: «Свідчення отця Еміліана Тардіфа, МНСІ (Місіонер Найсвятішого Серця Ісусового. – Ред.) є правдивими». Цього листа було опубліковано в 6-му та 7-му номерах цього журналу.

В ті дні я почував себе на вершині гори Переображення, оглядаючи славу Божу. Я наче переживав разом з Ісусом те, що сказав Йому Отець: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав».

16 липня Господь через пророцтво попередив нас, сказавши, що на нас будуть нападати і насміхатимуться над нами. Однак ми не повинні боятися, бо Він переміг світ.

Через три місяці священик Піментела повернувся з відпочинку. Він був дуже здивований тим, що побачив і що йому розповідали. Все це було настільки незвичайним, що він не міг повірити.

Господь навідався до Свого народу, збудивши в ньому силу спасіння, виявляючи спасіння Своїм вибраним та проливаючи світло на місце темряви. І все це лише для того, щоб ми, звільнившись від усякого страху, служили Йому у святості й справедливості всі дні нашого життя.

Бог зцілив чоловіків і жінок, поліцейського й дівчинку, людей, які приходили здалеку, невиліковно хворих. Він євангелізував Свій народ, проголошуючи добру новину про Царство Боже, зокрема і через засоби масової інформації, – звертаючись до людей через пресу і телебачення. Була Квітна неділя, коли Господь тріумфально прийшов до Свого народу.

Коли я, повертаючись до Нагуа, виїжджав з парохії Піментела, вулиця була безлюдною, віяв легенький вітерець, шелестячи листям пальм і пестячи прапор, який став свідком стількох чудес. Я з ностальгією згадував натовпи на наших зібраннях. Якраз у цю мить попри мене проходив ослик, весело стукаючи копитцями. Він подивився на мене своїми великими очима і раптом заревів, у широкій усмішці показуючи всі свої зуби, ніби хотів сказати: «Ти є тільки осликом, який привіз Ісуса до цього народу, і тепер повинен повернутися знову до Витанії. Слава, пальми і визнання є для Того, Кого ти привіз, але не для тебе. Ти, як Іван Христитель, повинен маліти, нехай зростає Господь. Еміліан повинен померти, щоб Христос жив у ньому. Твоєю славою є те, що Ісус прославився, а твоїм привілеєм є проголошення Євангелія».

Осел махнув мені хвостом, ніби кажучи «прощай». Я повернувся в Нагуа сповнений радості.

Попередній запис

Піментел

Наступний запис

Піментел (закінчення)