Післямова

Ми розглянули лише окремі емоції і можемо зробити висновок, що емоції – це могутнє джерело сили. Вони мотивують нас до нових звершень. Вони дарують нам силу розпочинати справи із запалом. Однак вони можуть сильно керувати нами, навіть не маючи конкретної мети. Вони можуть оволодіти нами. Тоді вони перестають бути джерелом сили, яка спонукає, а стають тією силою, яка нами володіє і тільки зв’язує душевні сили. До того ж, вони можуть так бентежити, що ми перестаємо чітко бачити і вже не знаємо, що маємо думати і що робити.

Спостерігаючи, ми вже більше помічаємо суперечливість емоцій. Від нас самих, від нашої поведінки з нашими емоціями залежить те, чи вони стануть джерелом, яке даруватиме нам силу, чи джерелом, яке нас паралізуватиме. У всіх випадках варто уважно роздивитися свою емоцію, вступити з нею в діялог, випитати в неї її права і сенс її перебування, а потім поміркувати над тим, як зробити цю емоцію позитивною силою, яка добре впливатиме на моє життя.

Ще одне важливе значення емоцій у тому, що вони допомагають нам вибудовувати стосунки з іншими людьми. Те, що ми відчуваємо в душі та проявляємо назовні, будує наші стосунки з іншими. Людина, яка відрізає свої емоції, не зможе вступити з іншою людиною в емоційне суголосся. Така людина може мати багато зв’язків, але не матиме жодних стосунків. Знання власних емоцій, знайомство з ними відкриває наше серце на серце іншого. Людське серце ніколи не було суто раціональним, воно завжди сповнене емоціями. Сприймаючи власні емоції, ми будемо відкритими на інших, і якщо відчуватимемо інших з їхніми емоціями, то зможемо налагодити зв’язок із собою. Інша людина зустрічає нас не так у раціональних аргументах, які висловлює в розмові з нами, а більше у своїх почуттях, які вона проявляє. Так людина знаходить підхід до людини. Тому що тут йдеться власне про нас, про нашу постать, яка формується нашою життєвою історією. І тут завжди йдеться про стосунки з іншими людьми. Якщо ми дозволимо своїм емоціям бути, захочемо показати їх іншим людям, то виникне емоційний резонанс, суголосся емоцій – моїх емоцій з емоціями людини, з якою я розмовляю, яку зустрічаю.

Роздумування над власними емоціями застерігає нас від того, щоб стати надто емоційною людиною, яка дозволяє, щоб емоції нею керували і не може на них покластися. Спостереження за емоціями та розмова за їхньої допомоги призводить до того, що ми переживаємо свої почуття як джерело сили та здатність справжньої зустрічі з іншою людиною. Таке обмірковування спричиняє те, що ми керуємо емоціями, а не вони керують нами. Якщо ми активно з ними співпрацюватимемо, то вони стануть справжнім благословенням для нас і для зустрічі з іншими. Тоді вони подарують нам здатність мирного співжиття з людьми, здатність зустрічі, сповненої любов’ю та людяністю, теплом та емоційною близькістю.

КІНЕЦЬ

Попередній запис

ВПЕВНЕНІСТЬ – ДОВІРА З НАДІЄЮ В ПАРІ

Наступний запис

Пазли Божого плану