Реальність гріха

Гріх – зловісний двигун людської історії! Його руйнівна сила подібна силі цунамі, він зносить усе на своєму шляху. Гріх кидає виклик будь-якому доброму прагненню людини. Гріх затьмарює світло згори. І ми це знаємо, ми це бачимо. Ми усвідомлюємо постійну присутність гріха. Як його не називай, реальність його не відміняється. «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:12).

Чи можуть ті, хто заперечує існування диявола та його демонів, пояснити, чому з такою швидкістю поширюється зло? Як вони пояснять ті нескінченні перешкоди, які виникають на шляху праведних? Що вони скажуть проти того факту, що руйнування й загибель наростають стрімко, у той час як творча робота посувається болісно повільно?

Брехня й наклеп поширюються в нашому світі блискавично. Але діла правди, великодушні, чесні вчинки замовчуються, невидимі цензори на службі в зла трудяться невпинно, щоб приховати цю інформацію, позбавити людей світла та надії.

Коли тридцять років тому я почав писати цю книгу, ще ніхто не будував сатанинських церков, ніхто не проповідував його слово з кафедр. А сьогодні це відбувається. Його слово чутно повсюди й викликає страшні наслідки. Якщо немає невидимої сили, що невтомно впливає на людські серця й уми, то як ви поясните схильність людства слухати слова брехні, у той час як добре, чисте й благородне не в пошані? Достатньо просто послухати богохульні тексти панк-року, щоб зрозуміти – сатана живий і почувається в світі як удома.

Хіба хто-небудь із нас відвернувся б із доброї волі від прекрасного стиглого плоду, щоб узяти гнилий, сточений червами й смердючий, не будь зовнішньої страшної, могутньої сили, що штовхає зробити цей дикий вибір? А це саме те, що ми постійно робимо. Ми весь час відвертаємося від прекрасного, високого й шукаємо грубу підробку. Це робота диявола, і вона ведеться з успіхом по всьому світу!

Боротьба добра і зла

Те, що ми бачимо навколо, – лише тінь жорстокої боротьби між добром і злом, яка точиться в невидимих сферах. Ми за звичкою вважаємо нашу планету центром всесвіту, надаємо дуже великого значення земним подіям. Гординя засліплює нас, ми вже не в змозі побачити тієї найбільшої битви, яка відбувається в світі, недоступному людському зору!

Стародавні мудреці знали про цю битву. Вони розуміли, що існує цілий світ, який ми не можемо бачити її чути. Сучасна людина тішить себе думкою, що людство «створило» радіо й телебачення, що воно може пересипати в просторі звуки й видимі зображення, приймати її зберігати величезні маси інформації. Але річ у тім, що ці невидимі для ока хвилі, раніше невідомі людині, існували завжди. І досі всесвіт береже багато найбільших секретів, про які людина поки не має ні найменшого уявлення. Пророки давнини знали про існування таємниць, вірили в чудеса, але й вони могли лише здогадуватися про масштаби невидимого світу й про запеклу боротьбу, яка відбувається в ньому.

Адам піддався на умовляння диявола й позбувся духовного зору. Разом із ним і його нащадки втратили здатність бачити, чути й розуміти все, що виходить за межі матеріального світу. Адам утратив доступ до чудес і пишності невидимого світу. Він утратив здатність пророкувати, передбачати майбутнє, ці дари більше не могли йому послужити в повсякденних справах. Він утратив відчуття вічності, безперервності існування, єдності з іншими живими істотами. Він буквально помер «у гріху й беззаконні». Він став відчуженим від Бога.

Дж. Кемпбелл Морган пише: «Як сліпець відлучений від величі картини, що стоїть перед ним, як глухий відлучений від краси симфонії, хоча сидить поруч із оркестром, як паралізований відлучений від будь-якої можливості руху, так і ми відлучені від Бога, і це виражається в нездатності бачити навіть видиме…»

Але варто жорстокій хворобі вразити нас, варто нам почати страждати від наслідків наших гріхів, ми негайно починаємо звинувачувати в цьому Бога! Коли в нас у телевізорі збивається налаштування, ми терпляче знову налаштовуємо його, але якщо збій стався в нашій свідомості, ми ладні відразу звинувачувати в цьому Бога.

Досить комусь обійти нас по службі й отримати підвищення, як ми згадуємо Бога й починаємо докоряти Йому в несправедливості. Чому Він дозволив цьому статися? При цьому ми забуваємо, що Бог, подібно до добре налагодженої телевізійної станції, передає один і той самий сигнал – сигнал любові й праведності, а що стосується поганого прийому цього сигналу, то це наша провина.

Невидиме зло

Зло й розбещеність наших душ не дозволяють побачити й відчути досконалість Божого світу. Наш гріх спотворює його картину, не дає нам залишатися непорочними дітьми Божими. Апостол Павло це висловив так: «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню» (Рим. 7:19). Знаючи про ворога людини з перших рук, він вигукнув: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерті? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному…» (Рим. 7:24,25).

Апостол Павло розумів реальність існування двох сил, що борються в його серці. Сила добра спрямовувала його розум і серце до Бога, а сила зла намагалася підштовхнути тіло до смерті та знищення.

У вашому серці борються дві сили: життя і смерть. Оберіть шлях Бога – і знайдете життя. Оберете шлях сатани – знайдете смерть!

Попередній запис

Диявол і антихрист

Наступний запис

ВІДЧАЙ САМОТНОСТІ