Ісус хоче, щоб ти був святим
Якщо вона розмовляла з особою в глибокому гріху, вона ніколи не казала: «Ти грішник». Вона казала: «Ісус хоче, щоб ти був святим». Однак це є неправильним. Вона хотіла, щоб та особа зрозуміла, ким Бог кличе її стати. Вона не судила. Вона пригадувала усім настільки особливими для Бога вони були. І саме це давало людям стимул. Це не було «змінись, Бог прийме тебе і любитиме тебе», але «Бог приймає і любить тебе таким як ти є, навіть з твоїми гріхами, але Він любить тебе надто сильно, щоб залишити тебе таким, як ти є». Вона знала від Ісуса, якщо люди відчують, що вони люблені, це [буде викликом] для них теж відповісти з любов’ю.
Вона дала нам усвідомити, що це її розчарувало
Одного разу так сталось, що ми не виявили поваги Матері Сенаклі. Вона пожалілась Матері на нас. Мати дала нам усвідомити, що вона розчарувалась і її образила наша поведінка. Вона не кричала на нас, але в час обіду вона ходила по кімнаті, молячись, і не сідала з нами. Нам усім було так прикро. Ми пішли попросити пробачення в Матері Сенаклі. Це дало нам усвідомити, яку любов і повагу [Мати] мала до влади. Вона мала таку турботу, співчутливу любов, доступність і досяжність. Слово Мати не було тільки на наших устах, але й у наших серцях. Вона давала з нами раду, якими б «бунтівними» ми не були.
Я не очікувала цього від тебе моя рідна дитино
Мати вивчила темперамент і потреби кожного та ставилась до нас відповідно до цього. Коли ми іноді говорили щось, що було не гарним, вона клала руку на наші уста, щоб ми перестали говорити. Були часи, коли ми поводились погано і говорили Матері речі, які були неприємними. Мати приймала їх, кажучи: «Я не очікувала цього від тебе моя рідна дитино. Добре. Дякую». Вона молилась і чекала, коли ми охолонемо і повернемось до неї, щоб перепросити. Якщо ми не повертались до вечора, вона кликала нас, щоб ми примирились з нею. Після цього вона ніколи не згадувала про це знову. Були часи, коли Мати була строгою зі мною і не жаліла мене, коли я була впертою. Однак, це було зроблено з любов’ю і задля мого добра. Виправивши мене, вона потім кликала і давала мені щось, щоб я не почувалась ображеною.
Як Єва, після того як з’їла заборонений плід
Це була дощова пора року і ми мусіли носити з собою парасолі. Мені було ніяково носити велику парасолю в переповнених трамваях, бо в мене була найбільша чоловіча парасоля… Перш ніж ми могли оминути браму, ось, Мати була вже там. Вона запитала мене, чому я йду без своєї парасолі. Я відповіла, що вона поламалась… Мати сказала мені піти наверх і знайти в кімнаті парасолю Матері, взяти її і піти. Я пішла наверх і побачила, що парасоля є новісінька… і такого ж розміру як моя. Я не могла від неї відмовитись. Я взяла її в недільну школу… Не знаю, що заставило мене подумати їхати двохповерховим автобусом назад… Для мене це було чимось надзвичайним їхати в ньому… Я сіла на другий поверх автобуса біля вікна і насолоджувалась краєвидом.
Коли ми перетинали міст Говру, раптом мені спало на думку: якщо ми вийдемо навпроти Матірного Дому, Мати або інша сестра можуть нас побачити. Тоді страх увійшов у моє серце. Тому ми запланували виходити біля Сільди. Звідти ми йшли пішки до Матірного Дому… Як Адам і Єва, після того як з’їли заборонений плід, пережили страх Божий, так і ми обоє… Коли прийшов час виходити, не було дощу і я забула взяти парасолю з автобуса. Моє все тіло охололо. На щастя, ми спізнились на спільнотний обід… Моє сумління підштовхувало мене піти і признатись Матері… Не було сміливості… Мати покликала мене… Вона знала про мій страх, бо до часу поки я пішла до неї, їй принесли парасолю. Я не знаю коли і хто її приніс… У будь-якому випадку Мати сказала мені клякнути і запитала мене деталі. Вперше, я почала говорити брехню за брехнею… Я сказала їй, що я загубила парасолю в трамваї. Мати запитала мене номер трамваю, тому що вона знала, що ми не їхали трамваєм. Вона заставила мене сказати правду… Я це зробила після сильного тиску з її боку. Коли вона довідалась усю правду, вона заставила мене називати свої провини одну за одною… Вона не казала багато. Я тільки пам’ятаю, як Мати сказала: «Ніколи не роби цього знову». Бачите, співчуття і любов Матері до мене. Терпляча і добра.
*
Мати не кричала на мене через неправильні вчинки, але вона кликала і лагідно казала мені: «Ти була такою доброю, що сталось з тобою зараз?» Тоді вона благословляла двома руками. Так, Мати зазвичай виправляла в останні роки.
Ми можемо їх змінити тільки нашою любов’ю
Деякі з наших дітей сиріт були нечемні, і одного дня я покарала їх не даючи їм обіду. Я сказала за столом, що не дам їм обіду. Мати заставила мене залишити свій обід і піти й подати їм обід. Вона сказала: «Ми можемо їх змінити тільки нашою любов’ю, не покаранням».
Вона виправляла з великою терпеливістю
У Шкодрі, Албанії, Мати годувала дітей, оскільки вони були з спастичним паралічем і з багатьма вадами, усе їх обличчя ставало брудним після кожної ложки, якою їх годували. Мати ніколи не залишала дітей брудними і вона витирала їх уста після кожної ложки, якою вона годувала. З великою терпеливістю, вона виправляла аспірантів і показувала їм як витирати уста дітей. Любов, з якою вона сама це робила, промовляла більше ніж виправлення. Я пам’ятаю особливо одного хлопчика, тіло якого було викривлене. Він також сильно боявся і багато кричав, навіть більше тоді, коли хтось наближався до нього. Мати йому приділяла особливу увагу, змогла тримати його руку та інше. За кілька днів він усміхався, коли бачив Матір. Тоді Мати кликала нас до його ліжка і так «знайомила» нас з ним як зі своїми друзями, так щоб він міг прийняти нас також.
Так ми не поступаємо з Христом
Ще молодим монахом, мене направили в лікарню для прокажених. Одного разу, старша пара інвалідів мала невелику трудність у лікарні, вони пішли до Матірного Дому. Вони хотіли зустрітись з Матір’ю. Чомусь Мати не могла з ними зустрітись, щодня вони приходили під Матірний Дім, завдаючи клопоту сестрам. Одного дня сестри подзвонили мені і сказали: «Пара твоїх пацієнтів тут сидять і приносять клопоти цілому Дому. Чому ти нічого не робиш?» Коли я це почув, я розізлився і побіг до Дому. Перед Матірним Домом я побачив пару. Чоловік з протезом ноги і сильно покалічений, дуже ослаблений. Зі злістю я підняв його і посадив у машину швидкої допомоги. За хвилю, я побачив, що Мати спускається вниз. Вона сказала: «Брате, у вас є четвертий обіт. Який ваш четвертий обіт? Чи ви приймали четвертий обіт?» «Так, Мати, я приймав обіт». «Що ви щойно зробили?» Вона сказала це дуже ввічливо без багатьох слів. Я відчував материнське виправлення. І Мати сказала: «Так ми не поступаємо з Христом. Убогий чоловік є Христом. Він – страждаючий Христос. Усе, що показує нам цей убогий чоловік – це Христос на Хресті, з яким ми зустрілися. Ми не повинні втікати». Те, як Мати виправила мене значно вплинуло на моє життя. Дотепер я пам’ятаю… і ціную це.
Шокотерапія
Коли я вперше пішла працювати з прокаженим як постулянтка, я боялась заразитись. Через тиждень, я пішла до Матері сказати їй, що я помітила пляму на моєму передпліччі. Мати повірила мені і попросила лікаря М. оглянути мене. І він сказав, що не було нічого навіть цятки. Тоді Мати покликала мене і сказала: «Я змінюю твій вид праці. Я думаю, що ти не гідна працювати з прокаженими». Це була шокотерапія. З того дня, я молилась, щоб подолати свій страх цієї хвороби, і коли була можливість я йшла до них.
Правда в любові
Коли прем’єр міністр Індії увів стерилізацію дорослих, щоб зменшити народжуваність, [Мати] написала йому і сказала ясно: «Чи ви не боїтесь смерті і того, що матимете відповідати за цей жахливий гріх?» Вона дозволила, щоб цей лист передали пресі і цитували в газетах, бо вона вірила, що це питання є дуже серйозне. Вона не відступала. Вона говорила правду в любові.
Говорити правду
У 1979 році Мати Тереза отримала Нобелівську Премію Миру… Проїжджаючи через Рим по дорозі назад до Індії, вона прийшла до нашої семінарії і мала з нами бесіду… Здається, що наступного дня після Премії Миру, священик прийшов на Службу, де стояла Мати, оскільки МБЛ ще не було в Норвегії. Після Служби священик сказав Матері, що він слухав трансляцію її промови напередодні ввечері і дуже засмутився. Мати вперше відкрито говорила проти абортів, вона казала твердо, що аборт є нічим іншим як вбивством і як може молода жінка вчинити таке вбивство? Він сказав, що вона тільки більше відчужила молодих жінок говорячи в такий спосіб. Мати сказала нам: «Я просто глянула на отця і сказала: ‘Отче, Ісус сказав: «Я є правдою» [Ів. 14:6] і саме ви і я маємо говорити правду. А тоді це залежить від тих, хто слухає чи приймати чи відкидати». Мати вірила в радикальність послання Євангелія, і вона надто сильно любила душі, щоб на неї могла впливати людська повага».
Нам слід повернутись до своєї першої любові
Один кардинал… привів групу богословів. Він сказав Матері: «Я б хотів, щоб ви їм сказали те, що справді є у вашому серці для них». Вона повернулась до них і сказала: «Коли ми читаємо Євангеліє, і читаємо уривок, де Ісус докоряє релігійним лідерам того часу, чи ви можете правдиво сказати, чи ви не стоятимете на тій самій позиції, щоб вас докорити сьогодні?» І тому вона продовжила: «Вам слід повернутись до своєї першої любові».
Я обираю бачити добре
Одного дня [пані Д.] почала скаржитись на корупцію урядових служб. Усюди потрібен був хабар. Насправді, вона хотіла, щоб Мати заступилась за когось, хто не міг отримати дозвіл від міста, не давши великої суми грошей. [Вона] сказала: «Мати, чи ви можете допомогти, бо місто таке корумповане. Нічого не можна отримати, якщо не заплатити за це». Мати одразу сказала: «Ви знаєте, наші люди такі хороші». І вона почала розповідати стільки подарунків вони приносять на Різдво. І жінка сказала: «Так, Мати, це дуже гарно, але давайте подивимось у вічі проблемі. Значна більшість тільки женеться за грошами». Вдруге Мати перервала промінь сподівання: «Знаєте, у них є чудовий звичай. Вони беруть мірку рису і ставлять на вулиці для убогих». Вона розповіла історію про сім’ю, яка ділиться рисом. Жінка зірвалась і закричала: «Мати, ви прокинетесь? [Місто] є пеклом корупції!» Запанувала глибока тиша. Вона глянула особі прямо в очі і сказала: «Я дуже добре знаю, що є корупція.., але я знаю також, що є і добро! Я обираю бачити добро».
Є так багато добра
Одного разу я сказала Матері: «Мати, у світі є так багато зла». Мати зупинилась на хвильку і пильно глянувши на мене, сказала: «Сестро, у світі є так багато добра».
Склавши руки, вона благала їх
У 1992 році, коли індійсько-мусульманські заворушення розпочались у Калькутті, Мати і деякі сестри, з дітьми, яких мали усиновити, їхали швидкою допомогою до аеропорту. На своєму шляху вони зіткнулись з бійкою і насиллям між мусульманами і хінді. Мати вийшла з швидкої, і посеред небезпеки піднесла свої руки, щоб вони припинили. Склавши руки, вона благала їх перестати битись і пригадала їм, що вони усі брати.
Вона докорила його лагідно
Одного дня, коли я була новичкою, [бідний] хлопець близько чотирнадцяти років зайшов у Матірний Дім, перелізши через паркан і поламавши замок складського приміщення. Він витяг пачки з милом, тарелями, тощо. Це сталось вранці, коли ми молились. Він чекав, щоб винести цей товар, коли чергова сестра відкриє двері. Чергова сестра закричала: «Злодій, злодій». Ми всі побігли до неї. Хлопець зі страху заховався в одній із ванних кімнат. Ми сказали Матері і з запалом очікували покарання винного. На наше повне здивування, Мати взяла хлопця за руку і привела з великим співчуттям до брами. Вона сама відкрила двері, докорила його лагідно: «Не роби такого знову», і дозволила піти наче нічого не трапилось.
Це могло б трапитись зі мною і з вами
Люди по-сусідству побачили через вікно як двоє чоловіків у притулку робили мастурбацію. Тому звичайно ці люди засмутились… Подумати тільки, у цей момент Мати приїжджає в місто. [Співпрацівник] каже Матері: «Що нам робити?» І Мати сказала: «Ви знаєте, це дуже-дуже погано і цим чоловікам треба піти до Сповіді». Мушу бути чесною, у цей момент я очікувала, що вона скаже викинути їх звідти, правильно? Вона сказала: «Це дуже-дуже погано і цим чоловікам треба піти до Сповіді, але це може статись зі мною і з вами завтра». Я не знаю, але для мене ця фраза була як рятівний м’яч, який вдарив мене ззаду по голові, і це щось, чого я ніколи не забуду до останнього моменту свого життя… Маю на увазі, що мене впіймав цей вираз і тільки після того моменту, як Мати померла, це не тільки означало, що вона свята, але справжній футбольний нападник, що я не так давно усвідомила, це було саме тим, що вона насправді вкладала в це.
Ніколи не сумнівайтесь у милосерді Бога
Одного разу, я приїхала до Калькутти на реколекції. Я дуже переживала за гріх, який вчинила. Тому я пішла зустрітись з Матір’ю. Я написала усі мої провини і особливо той гріх, що мучив мене і дала це Матері, щоб вона прочитала. Вона прочитала усе. Тоді вона порвала це на кусочки і сказала мені: «Я ставлю це все в Серце Ісуса, і ніколи, ніколи не сумнівайся в милосерді Бога. Як тільки ти посповідалась з гріха, пам’ятай, Бог тебе простив і Він усе забув». І Мати пояснила мені про велику любов Бога, прощення і милосердя. І той мій гріх, замість того, щоб віддалити мене від Бога, став інструментом мого упокорення, притягнув мене близько до Нього і збільшив мою посвяту Найсвятішому Серцю Ісуса.
МОЛИТВА
АКТ ПОКАЯННЯ
- О Боже, я люблю Тебе
- усім своїм серцем і понад усе.
- Я щиро каюсь, що образила Тебе,
- тому що Ти є дуже добрий.
- Я твердо постановляю,
- з допомогою Твоєї ласки,
- Не ображати Тебе більше
- І я робитиму те,
- що Ти попросиш у мене.
- Амінь.