Знову вдома
Я пам’ятаю моїх маму й тата, їхні думки часом розходились. Однак потім моя мама слідкувала за годинником, оскільки вона знала час, коли тато приходив додому, вона бігла наверх, щоб примиритись. Так було щодня. Ми любили жартувати з нею. Це було так гарно. Вони могли сперечатись, але вони зазвичай повертались разом так, наче нічого не трапилось. Так було щодня. Бачите, це щось, чого ми маємо навчитись від моїх батьків, їхньої турботи один до одного.
Розділяти Страсті
Це дуже природно, бо ми люди. Наш Господь теж так почувався часом, навіть плакав. Він почувався дуже самотнім, і … коли Він помирав, Він сказав: «Нащо Мене Ти покинув?» [Мр. 15:34] Найбільшим стражданням Ісуса була Його самотність, Його відкинення в Гефсиманії. Я відчуваю, що Страсті в Гефсиманії Христові було набагато, набагато, набагато важче прийняти, ніж Страсті Розп’яття, бо саме Серце Христове було розп’яте через відкинення, через те, що Його залишили самим, небажаним, нелюбленим, без опіки, напризволяще – залишений Сам. Я думаю, якщо ми справді належимо Ісусові, тоді ми маємо переживати ту самотність, ми маємо переживати це відчуття небажаності навіть Ним Самим іноді. Ми маємо дозволити це. Якщо Він так обирає, все добре… Тому ми маємо сказати Ісусові: «Добре». Якщо Він хоче поділитись з нами тими страстями Гефсиманії, то вони знову проходять. Якщо ми справді належимо Ісусові, ми повинні пережити ці Страсті Христа. Ми маємо пережити їх. І це часом довгий період, іноді короткий, можливо, це залежить. Він Господь. Він може обирати. Він може прийти до нас у Своїх Страстях. Він може прийти до нас у Своєму Воскресінні. Він може прийти до нас як дитина, проповідник, у будь-який спосіб, який Він хоче.
*
З людьми дуже важко мати справу, але Ісус сказав, коли вдарять в один бік, підставте інший [Мт. 5:39]. Іноді вони ранять нас. Будьте щасливі, розділяйте Страсті Христа. Зосередьтесь на цьому, гляньте на особу і побачте в ній Його. Якщо ми є покірні як Марія і святі як Ісус, вони побачать у нас Ісуса і ми побачимо Ісуса в них.
*
Чому Ісуса принижували і розп’яли? Заради нас. Це жахливе приниження, важко прийняти розп’яття. У Нього виходив піт з кров’ю. І в нашому житті ми можемо зустрітись з багатьма ситуаціями – дуже болючими. В Ісуса не було: «О, але…» ніяких умов. Це було жахливе приниження для Ісуса. Ми називаємо себе нареченими Ісуса Розп’ятого. Вивчіть себе: як ви приймали приниження, чи ви зросли в лагідній любові?
*
Ми бачимо Його на Хресті. Він міг зійти, коли вони Його просили зробити це. Дуже легко Він міг так вчинити. Вони б усі злякались і втекли. Він міг це зробити в Гефсиманії, але з любові до тебе і до мене, Він залишився на Хресті. Не намагаймось втекти від Хреста чи принижень, але візьмімось за шанс бути як Він, жити Його Страсті в нас. Носій любові означає носій Хреста. Якщо я хочу бути правдивою МБЛ, я маю бути справжнім носієм Хреста. Можливо, несучи Хрест, ми падаємо по дорозі. Дуже гарно молитись Хресну Дорогу, бачачи як Марія зустрічає Ісуса на шляху чи попросити Симона допомогти нести [Хрест], коли падаєш на шляху. Так багато людей ішли на Голгофу – Богородиця, Симон, Вероніка, жінки. Чи ми є Веронікою для наших сестер у спільноті? Чи ми є Симоном для наших настоятелів? Чи ми є матір’ю нашим убогим як Марія була Ісусові на Четвертій Стадії [Хресної Дороги]? Попроси, щоб Ісус поглибив твою любов.
Пам’ятай, що образило нашого Господа з наших вчинків
Ми дивуємось як люди ображали Ісуса: вони Його били, вдаряли Його по лиці. Що ми кидаємо в стічну трубу, ми кидаємо на Ісуса. А Ісус – жодного слова. Кожного разу коли ми говоримо бридкі речі, непривітні слова, ми робимо це саме Ісусові – «ви зробили це для Мене». Жахливо… кидаємо, плюємо, і саме в цей момент підійшла Вероніка і витерла Його обличчя. Плювати на Нашого Господа – «Ви зробили це Мені». Коли? Тепер. Ми думаємо, що вони зробили, ми не несемо відповідальності, ми робимо Йому зараз саме те, що вони зробили Йому. Сьогодні, я хочу, щоб ви пішли перед Найсвятіші Дари, [поверніться думками і обдумайте] у моїй власній сім’ї, як аспірантка, постулянтка – гляньте прямо на Ісуса. Все, що ви зробили тій сестрі, тому убогому: «Я плювала на Нього». Прийміть це як своє власне і побачите як зміниться ваш увесь підхід. Цього ранку я була з Ісусом. Замість слів любові, я даю бруд, гріх є брудом, це зло. Ісус дає нам слово любові. Якщо хочете знати чи з вашим серцем усе гаразд, [дослідіть] свої слова. Мої руки діють, мої ноги діють, мій язик діє через мої розмови.
*
Сьогодні, якщо ви подивитесь на Хрест і скажете: «За мої гріхи», «Я встану і піду до свого Отця». …Пам’ятаймо, що ми зробили, щоб образити нашого Господа. Чому ми, а не [інші сестри], зараз тут? Можливо інші зробили [щось не так] тільки раз і вони тут неприсутні зараз. Це таємниця Божа. Саме тому зараз ми молимось в покуту за гріхи, вчинені кожним з нас, тут у нашій власній Спільноті.
*
Можливо, хтось сказав мені слово, яке образило мене ще раніше, а ця образа не дає мені мати чисте серце, вона не дає мені бачити Ісуса. Я навіть не зможу молитись, бо в тишині серця, промовляє Бог. Якщо мені не є легко розмовляти з Богом, я [мушу] дослідити чи моє серце є чисте. Я не маю на увазі нечистоту, але щось, що перешкоджає мені [бачити і чути]. З повноти мого серця я промовляю до Бога і Бог слухає. Нам потрібне чисте серце, якщо ми справді хочемо молитись, служити убогим.
Ви можете зустрітись з різними кривдами
Я хочу, щоб ви проводили час на одинці з Ісусом. Що це означає, бути на одинці з Ісусом? Це не означає сидіти самому зі своїми власними думками. Ні, але навіть під час праці і поруч з людьми, ви знаєте, що Він присутній. Це означає, що ви знаєте, що Він поруч з вами, що Він любить вас, що ви є цінними для Нього, що Він особисто вас любить. Він покликав вас, і ви належите Йому. Якщо ви знаєте це, у вас буде все гаразд усюди. З настоятелькою також. Ви зможете прийняти будь-яке падіння, будь-яке приниження, будь-яке страждання, якщо ви усвідомите особисту любов Ісуса до вас і вашу до Нього. Ніхто і ніщо! [Рим. 8:39] Інакше ви будете настільки зайнятими різними неважливими справами і повільно станете пригніченими сестрами.
Будьте готові заплатити ціну, яку Він заплатив за душі
Ісус сказав: «Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.» [Ів. 12:24]. Місіонерка має помирати щодня, якщо вона хоче привести душі до Бога. Вона має бути готовою заплатити ціну, яку Він заплатив за душі і пройти тим шляхом, яким йшов Він у пошуку душ.
*
Як дуже часто зовсім малі непорозуміння, повторюються і стають причиною страждань. В ім’я Ісуса і за для любові Ісуса, прийміть ці маленькі дари від Нього. Подивіться на маленькі образи й побачте в цьому лиш дар Ісуса. Він… прийняв так багато страждання і приниження, бо Він любив. Чи ви не приймете маленькі виправлення і образи, через те, що любите Його?
*
Ви є нареченими Ісуса Розп’ятого. Будьте радістю, миром, куди б ви не йшли. Яку б працю вам не дали, робіть її з радістю. Будьте серцем, розумом, усім тільки для Ісуса. Якщо ви тільки цілком для Нього, вам немає чого боятись. Найбільше страждання, найбільше приниження буде найбільшим даром для вас.
*
Чисте серце може бачити Бога. «Я був голодним і ви дали Мені їсти, я був нагим і ви зодягнули Мене». Що це означає: «Це ви Мені зробили»? Чи ваші серця настільки чисті [що ви можете] бачити Ісуса в сестрах, навіть у тій, яка образила вас? Ніколи, ніколи не вимовляйте непривітних слів.
Використайте шанс
Коли настоятелька виправляє вас, коли вона обвинувачує вас, коли ви не є винні, поверніться в себе на хвилинку і [розважте]. Якщо ви винні, перепросіть. Якщо ви не винні, вхопіться за шанс, пожертвуйте це за вашу спільноту, за Матір, у своїх наміреннях… Вхопіться за шанс, бо це приниження зробить вас прекрасною сестрою. Я можу розмовляти з вами увесь день про покору, і ви не виправитесь. Однак, приймаючи упокорення, ви станете покірною сестрою. І ми всі їх маємо, упокорення в нас будуть усе життя.
*
Якою є ваша реакція коли вас докорили чи виправили? Прослідкуйте за цим. Якщо ваша реакція – це обурення, значить ви не дивитесь очима віри. Прослідкуйте за своїми думками, своїми словами, своїми діями, коли вас виправляють.
*
Якщо я є справді покірною, я відповім: «Так, дякую». Гордість відповідає нахабно і руйнує на своєму шляху усе, що є миле і красиве. Те слово, яке ви промовляєте в злості через виправлення, кажучи: «О, вона упереджена», те слово йде по кругу і до часу, коли знову повернеться до вас, це вже інше слово. Так як гріх Адама і Єви. Вони, можливо, тільки раз вкусили те яблуко, і все ж таки той вчинок вплинув на людство на усі часи аж до кінця світу. Якщо ми справді покірні, ми насправді будемо подібними до Христа, ми робитимемо речі, які любі Йому. Тоді ми будемо на шляху до правдивої святості. Ніщо не зробить нас святими, якщо ми не ступимо на цей шлях. Якщо ми не навчимось приймати упокорення, ніщо інше, навіть безліч праці для убогих, не матиме жодної цінності.
*
Чи краще бути звинуваченим у чомусь, що ти вчинив, чи в чомусь чого ти не чинив? Якщо ви навчитесь це робити, якщо ви навчитесь приймати те, що Він дає і віддавати те, що Він забирає з великою усмішкою, ви навчитесь бути покірними. Ця молитва, яку я навчила вас, допоможе вам: «У єдності з усіма Службами Божими, які жертвуються по всьому світі, я жертвую Тобі моє серце. Зроби його лагідним і покірним як Твоє серце».
*
Навіть якщо ваша настоятелька часом не розуміє вас, чи говорить речі, які ображають вас, ця маленька образа не повинна стати між вами й Ісусом. Це упокорення приблизить вас до Ісуса. Ніколи не давайте відсічі в упокореннях. Страждання має прийти, упокорення і самотність [має прийти], тому що ви маєте бути Нареченою Ісуса Розп’ятого. Тобі не дають лаврового вінка, а тобі дають тернового вінка, тобі дають Хрест. «Ти Моя Наречена, розділи Моє».
*
Якщо ви намірені стати святими, хапайтесь за [кожне упокорення] як свій шанс, не дозволяйте, щоб воно ввійшло глибоко у ваше серце – [відпускайте його] одразу, в одне вухо заходить через інше виходить. Ці маленькі упокорення є даром Божим.
*
У житті кожного постійно впродовж дня є багато цих прекрасних дарів – шансів проявити свою любов до Ісуса в малих справах, цих маленьких упокореннях. І якщо ми є покірні, якщо наше серце чисте, тоді ми побачимо обличчя Бога в молитві і так зможемо бачити Бога в інших. Це ціле коло, сестри. Все є поєднане. Плодом нашої молитви є любов до Ісуса, яка підтверджується прийняттям упокорень з радістю.
*
Дуже легко обурюватись. Ніколи цього не робіть. Ви прийшли сюди, тому що ви любите Ісуса. Сьогодні вам треба проявити свою любов через прийняття. Сьогодні ви отримуєте погане виправлення і це ображає вас. Ніколи не відповідайте. Хіба якщо вас запитають, якщо вона [настоятелька] запитає вас: «Чи ви це зробили?» Ви можете відповісти так чи ні. Якщо вона вас не запитує, якщо вона вас обвинувачує, якщо навіть вона кричить на вас [запитайте себе] «Це правда?» Тільки це одне запитання задайте. Якщо ваше серце є чисте скажіть: «Вибачте, я не робитиму цього більше». Якщо ні, прийняття цього навчить вас бути покірною сестрою. Прийміть. Ніколи, ніколи після виправлення, ніколи не ставайте похмурою. Похмурість – це плід гордості. Помста: «Ти мене образила. Я не можу тебе образити у відповідь. Тому я буду похмурою». Вхопіться за це. Це упокорення, це навчить вас стати покірною сестрою. Чисте серце дасть вам радість.
*
Ніколи не дозволяйте гіркоті заторкнути вас, якщо хочете бути щасливими. Якщо ви справді даєте себе Богові, пам’ятайте, що упокорення, невдачі, успіх, жаль, біль є в тому Богові даному «так». Коли ми забуваємо те «так»… гіркота приходить у наші серця.
*
Не марнуйте часу. Не переживайте за те, що вона сказала. Якщо це образило вас, будьте зайняті душами. Застановіться, стільки всього ви хочете зробити і за що помолитись.
*
Коли люди хвалять вас, нехай це буде на славу Божу. Коли люди нехтують вами, не дозволяйте, щоб це образило вас. [Коли вони хвалять вас] нехай це не зробить вас гордими. Нехай це входить в одне вухо і виходить через друге. Не дозволяйте, щоб це ввійшло у ваше серце… Люди завжди говоритимуть багато різних речей.
*
Завжди будьте першими, хто перепросить. Ніколи не дозволяйте, щоб з ваших уст виходило те, що ви почули від інших. Ніколи не повторюйте. Якщо вас образили, не відповідайте тим же [не намагайтесь відімстити]. Радість нашого життя – це просто [пробачити]. Та сестра, яка образила вас, є найубогішою з убогих. Якщо ви не стараєтесь усміхатись чи прощати, ви відмовляєте Ісусові.
*
У важкі часи, тобто в часи повної довіри Божій волі, ніколи не будьте не щирими, ніколи не перебільшуйте, думайте одне, а пишіть інше. Ніколи не пишіть більш ніж потрібно, ніколи не пишіть, коли вас ображають чи коли сестра засмутила вас. Коли ви почуваєтесь вільними, тоді пишіть. Помилки, які ви робите не заперечуйте чи приховуйте, але напишіть це, перш ніж хтось інший скаже це про вас. Ви отримуєте те, що Ісус хоче, щоб ви отримали. Якщо ви щирі, святі, покірні ви отримаєте саме те, що ви повинні отримати, не більше і не менше.
Ісусе, з любові до Тебе
У Кармелітському монастирі, де була Маленька Квітка, жила стара монахиня, яку ніхто не міг потішити чи якось її задовільнити. Вона постійно бурчала і тому ніхто не хотів опікуватись нею. Маленька Квітка, через те, що дуже любила Ісуса, з власної волі попросила подбати за [ту стару монахиню]. Отож, щодня починалась літанія: «О, ти така повільна, або ти надто швидка, ти мене вб’єш, чи що ти робиш, ти, що не вмієш ходити» – усе про що можна бурчати. Маленька Квітка весь час слухала стару монахиню і робила усе, що вона хотіла, тому що вона хотіла бути цілком для Ісуса, її розп’ятого Нареченого. Здається якесь безглуздя, але для Бога ніщо не є безглуздям у той момент, коли ми кажемо: «Ісусе, з любові до тебе».
*
Якби я хотіла бути з вами в ці дні. Просто бути там. Я розумію, можу собі уявити, яку рану завдав вчинок єпископа. Але як щодо жахливої рани серцю Ісуса, який полюбив його першим? Ми всі почуваємось прикро, але це тільки наші почуття, але рана нашого Господа є глибока і болюча, бо рану завдав той, кого Він так любить. Ми маємо молитись, щоб він навернувся до Ісуса, і я впевнена Він не знехтує поломаною очеретиною. Не дозволяйте, щоб біль і жаль, якими глибокими вони не були, поглинути вас, бо Христос хоче твоєї любові зараз. Ви можете любити Його за тих усіх, які не люблять Його. Він має отримати усю любов, якої Він прагне від вас обох. Ісус, мабуть, любить ваш дім так сильно.
*
Бідний Ісус, стільки страждання для Нього і все ж Хрест. Назарет, Вифлеєм були Його першою любов’ю. Він, бувши багатим, став убогим з любові до нас. Не дозволяйте, щоб щось розділило вас від любові Христа… Вхопіться за Христа. Він та ж любов, яка полюбила вас вперше. Ніхто… Не дозволяйте різним думкам чи пліткам засмучувати вас. Зосередьтесь на Христі. Він такий ж самий вчора, сьогодні, завтра. Він – любов, яка завжди горітиме, сила, яка ніколи не хитається, радість, яка завжди наповнює… Тримайтесь близько Ісуса з усміхненим обличчям.
*
Можливо в моєї сестри не має хробаків [як у бездомних на вулиці], але бачите цю різкість. Вона справді ображає мене. Тому я відповідаю… Якщо б та сестра сказала це вам, це було б погано, але чому вона зробила це? Ви не знаєте. Не судіть. Ви матимете мир у спільноті, якщо не судитимете.
Розділяючи страждання наших убогих
Бачите, наші убогі люди мають так багато страждати, і ми єдині, хто може їм допомогти. Розділяти Його біль, упокорення, Страсті. Ніхто ніколи не переносив більше болю і принижень ніж Ісус. Усе для вас. Зараз ми маємо шанс прийняти це все з любові до Нього.
Чому вони і не я чи ти?
Абат Пір якось приїхав до Нірмал Грідей. Я думаю, це його дуже зранило, він весь час говорив: «Чому вони, а не я?» Коли він повернувся у Францію, він написав прекрасну статтю з назвою: «Чому вони, не я і не ти?» Коли я відвідую убогих, це мене ранить, це, мабуть, ранить вас, якщо ви справді Наречена Ісуса Розп’ятого. Це Ісус Розп’ятий, знову Голгофа, саме тому нам необхідна покута, тому що ми хочемо розділяти Страсті Ісуса.