Чи в моєму серці є непрощення?
Як ви можете нести в серці щось неприємне на сестру, якщо ви маєте нести Ісуса? Відкрийте своє серце сестрі й попросіть її пробачити вам. Це найкраща Сповідь, яку ви можете зробити. Ви зможете лиш тоді пробачити і забути, якщо ви їй повернете назад свій тягар образи в любові. Непрощення перешкоджатиме вам давати любов. Тільки якщо ви здатні прощати, ви будете здатні здійснювати Євангеліє: «Любіть один одного, як Я полюбив вас». Тільки тоді ви зможете любити Бога усім своїм серцем.
*
Щоб я не робила, я роблю це Ісусові. Коли ми молимось, коли ми починаємо молитись, ми робимо це для Ісуса. Якою є ваша любов і повага до убогих? Така суворість стає ударом по лиці Ісуса. Іноді ми не можемо простити й разу: «Вона мене обізвала». Ісус міг знищити все одним словом. Він простив. Непрощення може зруйнувати вас на все життя. Ми думаємо про те слово, що сказала сестра, але ми потребуємо усвідомити свій гріх, щоб ми мали відвагу простити. Ми маємо прощати. Не зволікайте. Чи в моєму серці є непрощення? Це перешкода в житті. Коли надто пізно, то вже нічого не можна вдіяти.
*
Мій брат мав маленького пухирця. За короткий час, всього за три місяці, рак сильно розповсюдився його тілом. Те саме стається з нами через непрощення. Не вірте дияволові. Позбудьтесь його. Можливо, ви тримаєте гнів на настоятельку, можливо, на сестер, можливо, на батьків. Як до новачки, молодшої сестри, диявол прийде до вас з дуже гарними ідеями. Не дозволяйте дияволові обманути вас. Який чудовий дар ви дасте Ісусові у свій весільний день (день облечин) – чисте серце.
*
У вас усіх були настоятельки. Іноді вони кажуть вам дещо, що не є приємне, можливо, те, як вони це кажуть, не є приємним. Чи ви це приймаєте? Можливо, зміна місця, зміна праці, зміна супутника для відвідин, зміна їжі та інше. Якщо ви тільки зможете прийняти, не буде труднощів. Але якщо ви не приймаєте, тоді дуже багато труднощів і стільки гіркоти в серці. Немає того цілковитого прощення. Покажіть мені зболену сестру, і я вам покажу горду сестру. Сестра зболена є завжди гордою сестрою також. Зболеність і гордість – це сестри-близнята, а похмурість іде з ними. Покірна сестра не буде зболеною чи похмурою.
Чудовий досвід прощення
Була одна жінка, що приходила до нас і навчала пісень. Це її дорослі діти відправили її до Індії на відпочинок, просто щоб вона забула про буденні клопоти. Що трапилось? Після тридцяти п’яти років єдності зі своїм чоловіком, тої любові і вірності, де все це поділось? Вона сказала мені, що її чоловік має таку велику посаду, він найкращий хірург… Тепер він їй сказав, що не хоче її більше, бо інша жінка любить його. Вона прийшла запитати моєї поради і я їй сказала: «тільки ви можете його врятувати, ваші молитви і жертва мають повернути його назад. Він досі любить вас, тому пробачте йому і моліться за нього».
*
Я мала чудовий досвід і приклад прощення. Одна сім’я – чоловік і дружина не були щасливі багато років. Вони вже надокучили одне одному, тому планували піти кожен своїм шляхом. Сестри відвідували їх і молились. І коли я пішла туди, сестри мені розповіли про них. Тому я покликала обох. І вони прийшли. Дружина плакала і плакала, але її плач не підштовхував до того, щоб [попросити прощення], тільки коли вона сказала: «Я прошу в тебе пробачення». Вони дивились один на одного, усміхаючись. За останніх кілька років вони тільки ранили одне одного, але того дня вони були такі щасливі й пішли [додому]. Наступного дня ввечері вони прийшли знову, щоб зустрітись зі мною, я була дуже щаслива. Обоє знову усміхались.
*
Є ще одна історія про чоловіка, який мав так багато гріхів і не сповідався багато років. Одного дня він вирішив піти до сповіді. Тому він написав чотири цілі сторінки свого минулого життя й пішов до сповіді. Він читав сторінка за сторінкою. Коли читав четверту сторінку, то подумав: «Може, я щось опустив». Він подивився назад на першу сторінку, але побачив, що вона чиста і порожня. Нічого там не було. Тоді він глянув на всі сторінки. Щось трапилось. Він був такий щасливий, що розповів цю історію про сповідь іншим. Таке прощення ми отримуємо від Бога, ми потребуємо прощати іншим таким же прощенням.
Пробачте мені, пробачте мені
Ми відкрили в Нью-Йорку Дім для хворих на СНІД, для людей, які небажані. Але яка велика зміна відбулася в їхньому житті тільки через те, що тих кілька сестер дбають про них, тому що вони зробили домівку для них, домівку любові, там де їх хочуть, де вони є кимось для когось, змінили життя в такий спосіб, що вони помирають найкращою смертю. Ніхто не помер у розпачі. Якогось дня Сестра сказала мені, що один з молодих чоловіків (вони всі молоді люди), один з наймолодших, помирав і не міг померти. Вона запитала його: «Що таке? Ви боретесь зі смертю, що з вами відбувається?» І він сказав: «Сестро, я не можу померти, поки не попрошу прощення у свого батька». Сестра дізналась, де є його батько і привела його. І трапилось щось незвичайне. Живе Євангеліє. Батько обіймаючи сина промовив: «Мій сину, мій улюблений», а син благав у батька: «Прости мені, прости мені». І обоє тримали один одного в ніжних обіймах. За дві години хлопець помер. Бачите, що може зробити любов. Батьківська любов, любов дитини. Саме тому це є стимулом для нас відкрити свої серця Богові, бо ми всі були, кожен з нас, і той чоловік на вулиці, і та особа, і ця особа – всі були створені для більших речей – любити і бути любленими. І якщо ми бачимо у світі сьогодні так багато страждання, так багато вбивств, так багато болю, це [тому, що люди] втратили радість від любові Бога у своїх серцях. Саме тому, що це минуло, вони не можуть розділяти ту любов з іншими.
Мій рідний син зробив це мені
Пам’ятаю, одного разу я знайшла в смітнику жінку, у неї була гарячка. Вона була значно більшою ніж я, тому це був клопіт витягти її зі смітника. Однак, з поміччю Ісуса, мені вдалось це зробити. Коли я вела її до нашого Дому, вона не сказала жодного слова про жахливу гарячку чи сильний біль, чи про той факт, що вона помирала. Ні, єдине, що вона повторювала: «Мій син зробив це мені! Це мій рідний син зробив це мені!» Вона була так болісно зранена тим фактом, що її рідний син викинув її, що мені довелось дуже багато працювати і це забрало в мене багато часу, щоб допомогти їй сказати, що вона йому прощає. Вона сказала це якраз перед тим, як померла… І якщо ви можете любити чи розрадити навіть одну особу, яка так страждає, це було б чудово, бо та особа є знову ж таки Ісус у Своєму страждаючому лику.
Я прощаю йому задля Божої любові
Чоловік у Пуні написав у газеті багато поганих речей. Він назвав мене лицеміркою, релігійним політиком, [він обвинуватив мене] в тому, що я роблю інших католиками, і про Нобелівську премію миру та багато ще інших речей. Я відписала йому, що мені прикро за нього. Мені справді шкода його, бо він ранить себе значно більше ніж він ранить мене, і я вірю, що багато людей написали йому неприємні слова через те, що він сказав. Це було написано в газетах: Пан Н. називає Мати Терезу «Лицеміркою». Я відписала йому, що я прощаю йому за для Божої любові, і запросила його прийти і подивитись Шішу Бгаван. Коли він отримав того листа, він ще більше розсердився і почав писати ще більше всього. Він назвав мене: «Паном», то я думала назвати його: …«Пані». Знову було написано в газеті: «Не так, щоб вона була не щирою, вона дуже щира, але вона веде людей у хибному напрямку. Вона все ж лицемірка». Ви бачите, сестри, ми маємо навчитись все приймати. Той чоловік дуже розізлився, бо я сказала: «Хай Бог благословить вас, я прощаю вам». Тому, сестри, коли на вас кричать, прощайте, і у вас буде все гаразд усюди. Якщо б я використовувала інші слова, я б втратила шанс давати Божу любов, Божу радість… Ми маємо стати святими будь-яким коштом. Мати отримує багато принижень – більше ніж ви, але я думаю – це чудовий шанс.
Я благала його прощення
Кілька днів тому до Матірного Дому прийшов чоловік хінді. Щомісяця він робить багато маленьких жертв, два долари, два з половиною долари, він приносить їх до Матірного Дому, не багато, бо він убогий. Його батько помер, і він дуже сумував. Він зібрав усі ліки, що залишились, і прийшов. Я була у своїй кімнаті, бо не дуже добре почувалась. Сестра сказала йому просто поставити ліки на підлогу. Він дуже здивувався. Інша сестра прийшла до мене і благала мене зустрітись з ним, бо він був у сильному розпачі. Коли я прийшла, він сказав мені: «Мати, за ціле моє життя, до мене не ставились так грубо, сестра була такою різкою, вона мене так образила». Я склала руки в молитві й попросила прощення, я сказала, що мені шкода, що це сталось у нашому Домі і взяла його ліки. Очима він постійно стежив, куди пішла та сестра і сказав: «Мати, вибачте, але мусив це вам сказати». Мені було соромно, що це сталось у нашому Домі. Чоловік пішов зі сумним обличчям. Я покликала ту сестру і сказала їй: «Якщо б ти була трішки ніжнішою і добрішою, то не заблокувала б шлях Ісуса до серця цього чоловіка». Вона відповіла: «Мати, вибачте, я так більше не робитиму». Однак, той чоловік пішов, він ніколи не чув таких слів. Слів, які вона промовила до нього, вже не можна було забрати. Ця різкість залишиться з ним на все життя. Я благаю вас сестри, якщо ви маєте гарячий темперамент, контролюйте його.