Боже милосердя – значно більше
Навіть на Хресті, Він нічого більше не каже, лише слова прощення: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!». Страсті Христові – це безперечний доказ покори Бога.
*
Якщо щось стається і ми падаємо, пам’ятаймо, що Отець є милосердний. Він завжди пробачить.
*
Ми маємо молитись, щоб не робити помилок. Однак, якщо ми помилились, то Боже милосердя є більше ніж ця помилка. Бог вибачить нас.
*
Я думаю [про] те, що це означає, що Бог не знищить [грішників], кожен грішник є надломлена очеретина і Бог їх не знищить (Іс. 42:3), тому що Боже милосердя більше за все, чим могла б бути надломлена очеретина. І я думаю, я завжди розважаю, що ми грішники перед Богом. І все ж Бог ніколи не знищить нас. Бог завжди матиме безмірне, лагідне милосердя до кожного з нас.
*
Ми маємо благати Бога простити гріхи – наші і гріхи чужі. Ми можемо жертвувати все за навернення грішників. Цінність Найціннішої Крові безконечна. Єднаймось з ним у нашій праці. Кожна крапля Найціннішої Крові може покрити все в нашому щоденному житті, тому ми жертвуємо все Христові, нашому Богові.
Щоб молитись, треба навчитись прощати
Щоб молитись, треба навчитись прощати. Так наші серця будуть вільними, щоб молитись. І ми насправді молимось та здійснюємо жертви, щоб створити мир найперше у своєму домі. Ми не можемо працювати задля миру, чи давати мир, якщо ми не маємо миру у своїх серцях. Саме тому є багато речей, які руйнують життя, це тому, що мир зруйнований у наших серцях. Як є любов у дії, так само є руйнація в дії.
*
У стражданні дуже важливо молитись, бо нам потрібна сміливість, щоб прощати. Щоб могти прощати, нам потрібно багато любові в наших серцях. Прощати! Ми повинні також знати, що ми потребуємо прощення. І для цього нам потрібне покірне серце. Покора і любов допоможуть нам пробачити один одному. Замість того, щоб ображати один одного, ми почнемо любити і бачити те, що доброго є в кожному з нас. Воно є. Якщо поклопочемося, щоб це побачити, то зможемо любити ту особу, навіть, яка нас найбільше ранить. Якщо наше серце вільне, ми зможемо пробачити тій особі.
*
Коли хтось бореться з вами, ви завжди маєте прощати, якщо ви є тим, хто бореться, є час, щоб сказати: «Вибач», і якщо хтось бореться з вами, ви маєте пробачити тій особі, ви не маєте тримати ніякого гніву на ту особу. Це те, що Ісус казав: «Любіть один одного».
*
Зробіть свою сім’ю чимось красивим для Бога в любові, мирі, єдності й радості. Навіть якщо ви десять разів помолитесь разом – це буде того варте. Це варто робити. Збирайтесь разом, завжди разом, навіть коли між вами непорозуміння, збирайтесь разом. Пробачте і забудьте, тоді ви будете справді наповнені Божою любов’ю, справді матимете Бога у своєму серці. Це дуже, дуже важливо, особливо тепер, коли багато непорозумінь у світі, цілому світі, цілому світі, повсюди, так багато болю, так багато страждань.
Перепросіть один одного
Я думаю, що ми маємо передусім перепросити один одного, попросити прощення і простити. Поки ми не будемо вільними від будь-чого, що стримує нас, ми не будемо вільними, щоб любити. Любов – це свобода, і ми повинні любити до відчуття болю. Ми можемо це зробити тільки тоді, коли молитимемось. Молитва дасть нам чисте серце, а чисте серце може бачити Бога. Коли ми бачимо Бога один в одному, ми можемо жити в мирі й щасті. Для цього ми створені – любити й бути любленими.
*
У Євангеліє ми часто бачимо одне слово: «Прийдіть до Мене, усі» (Мт. 11:28). «Того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть» (Ів. 6:37). «Пустіте дітей, щоб до Мене приходили» (Лк. 18:16). Завжди готові прийняти, простити, любити. І пересвідчитись, що ми справді розуміємо, що Він має на увазі, коли Ісус каже: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили»… Єдине, що завжди забезпечить нам небо – це дії любові і доброти, якими ми наповнимо своє життя. Ми ніколи не знаємо, скільки добра може зробити проста усмішка. Ми розповідаємо людям, що Бог є люблячий, прощаючий і розуміючий. Чи ми є підтвердженням цього? Чи це прощення і розуміння є настільки живими, що їх можна помітити через нас? … Будьте добрі й милосердні. Нехай ніхто ніколи не приходить до вас, не пішовши кращим, щасливішим. Будьте живим виявом Божої доброти. Всі повинні бачити доброту на вашому обличчі, у ваших очах, у вашій усмішці, у вашому теплому вітанні. В нетрях ми є світлом Божої доброти до [людей].
Прощайте і любіть
Слово «примирення» звучить як великий, але це насправді означає: прощати і любити. Примирення розпочинається не з інших, а з нас самих. Дозволити Ісусові очистити нас, простити нас, любити нас. Це розпочинається від чистого серця. Чисте серце завжди прощає і може побачити Бога в інших й тому любити їх… Прощайте і просіть прощення: вибачайтесь, радше ніж обвинувачувати. Не лягайте спати, якщо ви пам’ятаєте, «що ваша сестра має щось проти вас», – як сказав Ісус. Навіть якщо ми не винні, все ж зробімо перший крок до примирення.
*
Сьогодні я хочу розказати вам про прощення. Я благаю вас, сестри, прощайте один одного і просіть пробачення один в одного. Є так багато страждання і нещастя через непрощення… Пам’ятайте, сестри, в Отче Наш ми кажемо: «прости нам наші провини, як і ми прощаємо». Якщо ви не прощаєте, то і вас не прощено. Погляньте в глибину свого серця. Чи там є якась гіркота на якусь особу? То постарайтесь знайти цю особу чи написати їй – можливо сестра, чи убога людина, чи хтось вдома. Пробачте. Інакше ви не вільні, щоб любити Ісуса нерозділеною любов’ю. Зовсім не тримайте гіркоти у своєму серці. Є так багато людей, які не можуть пробачити. Деякі кажуть: «Я прощаю, але я не можу забути». Сповідь є прощенням, тим прощенням, яке дає Бог, і ми маємо навчитись цього прощення. Так багато років тому, хтось це сказав, чи це зробив і тому я кажу: «Вона це сказала… вона… і вона…»
*
В одному місці був священик, який був проти єпископа і священиків з якось причини. В його мові щоразу було стільки гіркоти. Коли я відвідувала його то він мені сказав: «Я не пробачу, я не пробачу». Цього разу, коли я пішла, то сказала йому: «Це ваш шанс, скажіть: «вибачте» своєму єпископові. Це єдине слово, яке він хоче почути від вас». І ми з сестрами молились. Коли я закінчила молитву, він сказав: «Мати Тереза, дайте папір». Дала я йому папір і він був дуже щасливий. Я взяла його до єпископа і дала йому цей аркуш паперу. Інакше, він міг передумати. Потім я сказала йому: «Цього недостатньо, скажіть: «Я прощаю». І він сказав.
*
Нам потрібно багато любові, щоб прощати, але нам потрібно набагато більше покори, щоб попросити прощення. І це прощення та прохання про прощення є тим, що Ісус вчив нас, коли навчав молитву Отче Наш. «Прости нам наші провини, як і ми прощаємо винуватцям нашим», – це і є нашим життям. Це радість любові.
*
Коли ви доходите до цієї частини Отче Наш, зупиніться і запитайте себе: «Чи правдою є те, що я кажу?» Я думаю, Ісус страждав значно більше, висячи на Хресті. Він сказав: «Навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий» (Мт. 11:29). Ви не можете бути тихими, ви не можете бути покірними, якщо ви не прощаєте. Не потрібно чогось великого, щоб могло нас зруйнувати. Перевірте [себе]: якщо я не можу бачити Бога, то чому?
*
Не кажіть: «Я пробачу, але я не забуду». Коли Ісус прощає у сповіді, Він забуває. Не говоріть неправди, коли ви просите прощення, але не прощаєте. Непрощення – це найбільший гріх гордості. Просіть прощення і давайте прощення.
*
Якщо я прощаю, я можу бути святою, тоді я можу молитись… Це все походить з покірного серця. Якщо ми його маємо, то знатимемо як любити Бога, любити себе, любити ближнього. В цьому є проста любов до Ісуса. Немає труднощів, і все ж ми ускладнюємо свої життя так сильно. А тільки одне має вагу: молитись і бути покірним. Що більше ви молитесь, то краще ви молитесь. Як ви молитесь? Ви маєте йти до Бога як маленька дитина. Дитина не має труднощів, щоб висловити свої думки простими словами, але вони передають так багато. Ісус сказав Нікодимові: «Стань як маленька дитина». Якщо ми молимось, ми дозволяємо Христові зростати в нас. Тому єдине є важливим для нас – це Сповідь. Сповідь – це вияв покори в дії. Ми називаємо її покутою, але насправді – це таїнство любові, таїнство прощення. Саме тому це не повинно бути місцем для розмов довгими годинами про наші труднощі. Це місце, де я дозволяю Ісусові забрати від мене все, що розділяє мене всередині, що руйнує мене. Коли є порожнеча між мною і Христом, моя любов розділена, тоді будь-що може прийти щоб заповнити цю порожнину. Якщо ви справді хочете зрозуміти любов Христа до нас, підіть до Сповіді. Будьте дуже простими і дитячими в Сповіді: «Тут я є, як дитина, що йде до Отця». Якщо дитина ще не зіпсута і не навчилась говорити неправди, [вона] зізнається у всьому. Саме це я маю на увазі під «дитячим», і саме це ми повинні наслідувати в Сповіді.
*
Впродовж дня дуже часто розділяйте Страсті Христа. Я впевнена, що ви отримаєте всі ласки, щоб стати святими, якщо ви будете вірними тій повній відданості себе Богові. Навіть якщо ви допустились помилки і була неприязнь до когось, перепросіть його. В момент, коли ви кажете: «Вибач», ви можете бути прощені.
*
Ісус покликав тебе на ім’я – «Ти Моя», «Ти цінна для Мене», «Я люблю тебе». Якщо Він так ставиться до мене, Він, мабуть, так ставиться і до моєї сестри. Її також покликано, і [вона також] є нареченою Ісуса Христа. Я говорю це знову і знову. Тому що для мене, те, як я це розумію, ці слова «я належу Йому» означають, що навіть якщо я грішу, Він приймає мене такою, якою я є. Тоді чому я тримаю у своєму серці гнів на сестру? Якщо я не простила своїй сестрі, значить я не зрозуміла Його любові до мене. Подивіться на Хрест і побачте, де ви є. Ісус не потребував так померти, не потребував народитись, щоб пройти через ту агонію в Гефсиманії.