Вона слухала всіх
У мене часто був обов’язок бути на брамі в Матірному Домі. Щоразу, коли приходив якийсь відвідувач, я йшла до кімнати Матері, щоб передати записку, і тому щоразу Мати давала мені своє благословення. Відразу вставала і йшла до Каплиці, веранди або прихожої, щоб зустрітись з людьми. Вона зустрічала всіх, хто приходив, і багатих, і вбогих. Мати завжди слухала всіх. Дехто приходив тільки, щоб дотулитись до її стіп, щоб мати нагоду зустрітись зі святою особою, взяти її благословення і піти. Всі йшли після зустрічі з нею зі щасливою усмішкою. Мати завжди молилась з ними. А тих, у кого труднощі та розпач вона кликала до Каплиці і молилась з ними.
*
Мати була повна Ісуса і випромінювала Його мир тим, хто мав труднощі. Мати сідала поруч з ним, слухала і підбадьорювала його. Для Матері – це було «бачити Ісуса двадцять чотири години на день» у крихітному голому маляті, в якого була нежить і заражені очі, чи в багато вдягнутих заможних людях, які приїжджали з усього світу, іноді з дуже-дуже далеких місць, щоб побачити її. Осяйна усмішка Матері запалювала їхні серця, дехто навіть плакав від таємничого дотику Ісуса в глибині себе, а дехто переживав полегшення і радість.
*
Коли мій брат помер, я пішла, щоб отримати благословення від Матері. Мати благословила мене, обняла і сказала мені: «Моя дитино, Ісус любить вас так сильно, що ділиться з вами». Мати подивилась на мене з любов’ю. Чуйний погляд Матері так мене пройняв, що я відчула справжню розраду і вона дала мені сміливість і силу йти далі.
Віднайшовши знову мир
Одного разу Мати відвідувала Тітагар. Там був прокажений, який, хоч і був з паралічем, зазвичай допомагав сестрам робити перев’язки і роздавати їжу та ліки іншим, просто, щоб бути з сестрами. Він став сліпим і цілком втратив свої пальці на руках і ногах. Він підійшов близько до Матері й мовив: «Мати, я став сліпим, я не можу бачити. Я безкорисний, я не можу допомагати». Мати відповіла йому: «О, мій сину, не хвилюйся. За трошки часу ми підемо до іншої Небесної Домівки. Все буде новим! Нові очі, щоб бачити, нові руки, все нове! І ми будемо бачити Бога, Який нас так любить!» Він сказав: «Мати, коли це станеться? Моліться! Я хочу піти скоро!» Це був спосіб Матері запалювати в людей бажання до нового життя, не дозволяючи їм тужити в злиднях. Відтоді він більше не сумував. Він був дуже щасливий, чекав, щоб піти додому.
*
Коли до неї приводили родичів померлої особи, вона розраджувала їх кажучи…, що ми приходимо від Бога і йдемо до Бога.
Я почувалась цілком любленою
Мати відмовилась переробляти інтерв’ю. Вона сказала, що якщо щось не спрацювало, це означає, що на це не було Божої волі. Я була пригнічена її відмовою. У той момент, вона наче відчула той біль, вона зняла сонячні окуляри, які були на мені й сказала: «… ви добре не висипаєтесь». Слова були прості, але енергія, яку вони випромінювали була такою сильною. Наче час зупинився. Серце, наче розтопилось у моїх грудях. Я відчула сильну любов, яка йшла від Матері до мене і знову до неї. Це була любов, якої я довго прагнула від батьків, друзів, хлопців, але ніколи до цього моменту я її не переживала. У стані підвищеної свідомості, я раптом зрозуміла, що Бог існує, що Бог був цією Любов’ю, і що Мати Тереза була джерелом цієї любові. Я відчула, що мене з повна знають і люблять. Я не сказала нічого, але Мати вловила момент, і так наче прочитала моє серце, сказала: «Подякуймо Богові». І почала молитись. Я, яка не молилась впродовж чотирнадцяти років, клякнула і приєдналась до Матері в молитві, сльози знову покотились з моїх очей.
Споглядайте Його у своєму сині
Одного дня молодий батько хлопчика появився перед дверима Матірного Дому і попросив про зустріч з Матір’ю. Він був разом зі своїм дворічним сином. За якийсь час цей чоловік став співпрацівником Матері. Така розмова була в Матірному Домі і вона видалась мені дуже зворушливою. Я коротко записала їхні слова одразу після цього. Ось вони:
Молодий чоловік: Мати, це мій син (показує на дитину). Його мама дуже примхлива. Іноді, вона хоче цього хлопчика, а часто вона його просто залишає без опіки. У мене є робота. А я все ж мушу дбати про нього цілий день, доглядати за ним, годувати його, ця дитина часом стає нестерпною! Що мені робити?
Мати: Коли ви дбаєте про нього, моліться: «Боже, Ти є в лику цієї дитини, будь зі мною зараз і завжди. Дякую Тобі Боже, що ти є моїм сином, а я є сином Тобі. Дякую, Тобі Боже, що я можу служити Тобі так, як Ти служив усім. Дякую тобі Боже, що я можу любити тебе, як Ти любив усіх. Дякую тобі, бо сьогодні Ти залежиш від мене так, як я зажди залежу від Тебе. Дякую, Тобі, Боже, коли Ти кладеш Свою сонну голівку на мене, бо я також спочиваю на Тобі завжди. Дякую, Тобі, Боже, що Ти тримаєш мою руку, бо я знаю, що Ти зі мною. Дякую, Тобі, Боже, що просиш у мене їсти, бо Ти всіх годуєш. Дякую, Тобі, Боже, що Ти виростаєш як хлопець, бо я знаю, що я можу залежати від Тебе. Дякую, Тобі, Боже, що Ти так любо прийшов як мій син».
Батько хлопчика тихо плакав, коли Мати молилась цю молитву, і він пішов з миром на обличчі.
Помічати найбільш нелюблених
Що найбільше вражало в її ставленні до вбогих, що з першим поглядом і словом утіхи йшла до найубогішої і найбруднішої особи в натовпі.
*
Ми були в Тіхуані, відвідували отців у семінарії поряд з нетрями, ділянкою, зробленою з деревини і з хатинками на десять-дванадцять членів сім’ї, які жили в одній кімнаті. Мати побачила з другого боку дороги, зверху дуже довгого і стрімкого пагорба, старша жінка сиділа біля своєї хатинки. Одного дня вона глянула на мене і сказала: «Мати йде на цей пагорб. Нам треба піти і відвідати цю жінку. В неї немає нікого». Ми піднялись вверх. Коли ми дійшли, та жінка не могла відвести очей від Матері. Вона сяяла. Вона вперше з кимось розмовляла. Мати тримала її за руку і м’яко говорила. Коли настав час іти донизу, вона покликала Мати і спитала: «Але як вас звати?» Вона зовсім не знала, ким була Мати, але була цілком перейнята її духом. Мати відповіла: «Я називаюся Мати Тереза». «А звідки ви?» – запитала жінка. «О, я з Калькутти». Ми пішли. Мати після цього не сказала жодного слова.
*
Одного разу ми з Матір’ю чекали на тротуарі автівку, яка мала нас забрати. У натовпі, що проходив, Мати помітила чоловіка, якому було важко ступити на тротуар. Вона подала йому руку, хоч і сама не мала так багато сили. Ніхто інший довкола, також і я, не помітили хворого чоловіка.
Навчіться бачити Ісуса
Я пам’ятаю, як на одних вічних обітах Мати зауважила жінку, яка плакала посеред юрби людей. Вона її покликала, поговорила з нею і дізналась, що та колись зробила аборт. Мати одразу ж вона покликала священика і допомогла їй і її чоловікові висповідатись. Потім вона розповіла нам про це: «Сестри, як це так? Мати бачить, а ви не бачите? Будь ласка, навчіться бачити Ісуса в людях!»
Добрий день, я називаюся Мати Тереза
[В аеропорту] Мати сиділа в залі очікування й розмовляла з сестрами. Попри Мати пройшла жінка середнього віку до кінця зали. Жінка розгорнула газету. І я, який просто стежив за всім, побачив, що це щось незвичне. В аеропорту всі намагаються доторкнутись до Матері, а ця жінка могла доторкнутись до Матері, пройшла прямо попри неї, просто не знаючи. Що мене здивувало ззовні – це порожнеча, смуток на її обличчі. Її обличчя не було навіть живим. Відвідувачі зали очікування прийшли за кілька хвилин і сказали: «Мати, ми готові», – і сестри відповіли: Гаразд». Вони піднялись… Мати була останньою, я був за нею [якраз коли ми залишали залу] раптом Мати взяла мою руку і сказала: «Отче, ходіть зі мною». І вона пішла якраз до кінця зали до цієї жінки. Взагалі, як вона помітила ту жінку зі всім рухом серед сестер, я не знаю. В будь-якому разі вона пішла до тієї жінки. Мати дістала зі своєї торбинки те, що вона називала «візитівкою», надрукували їх для неї Лицарі Колумба. Вона нахилилась до тієї жінки і сказала: «Добрий день! Я називаюся Мати Тереза. Я просто хотіла вам дати свою картку». Жінка виглянула з-за газети і почула її добру мову. Мати дала їй візитівку, потиснула руку і глянула їй у вічі. Це було десь тридцять секунд не більше, і ми пішли. Однак, біля дверей я оглянувся і подивився на цю жінку, вона читала картку з усмішкою на обличчі. Її обличчя перемінилось. Мати мала ту глибоку здатність зауважувати навіть глибший біль, самотність, вміла співпереживати. Це було незвичайним у ній.
Мати поспішала, коли вбогий чоловік спинив її по дорозі
Сестра Марія нещодавно переповідала випадок, що трапився в часі заворушень у Бангладеш. Двоє з сестер поспішали з Матір’ю Терезою, щоб отримати якісь терміново необхідні речі для таборів біженців. У той час по дорозі вбогий чоловік зупинився, щоб поговорити з Матір’ю. Сестра Марія розповіла, що це було дуже повчальним побачити, як Мати, хоч і в поспіху, присвятила чотири чи п’ять хвилин чоловікові, щоб послухати його турботи зі співчуттям і повною увагою. Сестра Марія сказала, що для неї це була насправді ознака святості.
Я благаю вас, будьте добрими
Я мала привілей поїхати до Албанії в новий Дім у Дюресі. Там була Мати. Можна було побачити як вона страждала, побачивши, що її власний народ жив у таких страшних злиднях. Не було нічого, ні матеріального, ні духовного. Мати приїжджала до нашого Дому часто, оскільки в нас був склад більшості запасів, який прибував із-за кордону. Мати сказала: «Будьте дуже добрими до усіх, вони вже й так дуже багато вистраждали. Я благаю вас склавши руки – будьте добрими». Мати казала це знову і знову. Мати говорила: «Радо приймайте усіх, хто приходить. Священиків, які приїжджають і не мають куди піти, опікуйтеся ними, годуйте їх, поки вони не знайдуть місця проживання». Того дня, коли відкрився наш дім, Маги була переповнена радістю і сказала: «Яку незвичайну любов Ісус має до нас. Це єдиний Кивот у цілому місті. Ісус вибрав нас, щоб розповісти про Нього». Мати промовила нам багато слів любові, розуміння і співчуття. Мати продовжувала говорити: «Любіть один одного і діліться цим з іншими. Вони мають побачити у вас Ісуса. Їх уже дуже багато ображали і ранили. Не ображайте їх».
Дайте поліцейським мою парасолю
Був дощовий вечір. Сильна злива тільки припинилася, коли Мати повернулась до свого дому. Тільки місяць тому вона була дуже хворою. Того дня був такий сильний дощ, що тротуари Шішу Бгаван ховались досить глибоко під брудною дощовою водою. Територія біля Матірного Дому виглядала, як Венеція! Машина Матері пробувала проїхати, але водій кивнув головою, що з машиною труднощі. Сестри, які супроводжували Матір попросили її залишитись у машині. Однак, Мати до того моменту уже вислизнула з машини, і підтягнувши сарі до колін, почала пробиратись по воді до будинку, запевняючи сестер, що вона безпечно добереться. Потім Мати помітила дорожню поліцію і махала обома руками, щоб вони допомогти з машиною. Чоловік не мав парасолі з собою, а все ще падав легкий дощ. Мати дійшла до входу Шішу Бгаван, покликала сестру і сказала з хвилюванням: «Сестро, дайте дорожньому поліцейському парасолю. Він тут матиме службу завтра, попросіть його повернути мою парасолю».