Ісус знову переживає Свої страсті в наших убогих
«Мандрівником Я був і Мене прийняли ви». Я впевнена, люди в Асижі не знають, що таке голод хліба, але там є голод любові. Вам, можливо, не трапляються люди, що лежать на вулицях безпритульні, але вони безпритульні, бо вони відкинуті, [з нестачею] тієї людської гідності, тої любові. Чи ви знаєте убогих Асижу? У нас є доми для безпритульних людей, яких ми підбираємо з вулиць у Римі. У Карло Каттанео ми маємо дім для людей, які не мають нічого і нікого, які голодні. Я впевнена, якщо ми помолимось, ми можливо побачимо саме у вашому рідному місті, на вашому місці вбогих.
*
Ісус переживає знову Свої Страсті в наших убогих людях. Убогі люди справді проходять через Страсті Христові. Ми повинні служити їм з повагою. Ми не повинні відсилати їх від дверей до дверей – з Шішу Бгаван до Матірного Дому. Вони вже так багато страждали. Ми повинні ставитись до них з повагою. Ці убогі люди – це Ісус, що страждає сьогодні. Ми повинні знайти шляхи і засоби як допомогти їм, щоб не додавати ще до їхніх страждань. Убогі люди – це Ісусова Голгофа сьогодні.
*
У Калькутті ми підібрали 52 000 людей з вулиць – відкинутих суспільством, небажаних, нелюблених, які не мають когось, хто їх любить. Можливо, ви цього ніколи не переживали, це жахливий біль, жахливий біль.
*
Можливо, як ви поїдете на вокзал або якщо ви відвідаєте якісь дуже убогі місця, ви побачите людей, які сплять у парку, чи на вулиці. Я бачила людей у Лондоні, я бачила людей у Нью-Йорку, я бачила людей у Римі, які спали на вулиці, у парку, це не просто вид безпритульності – це жахливо, жахливо дивитись холодної ночі на чоловіка, жінку, які сплять на газеті на вулиці. Але є набагато більша безпритульність – бути відкинутим, небажаним, нелюбленим.
Але Мати, як ви його побачили?
У Делі я їхала автівкою по одній з великих вулиць. Напівдорозі, напівтротуарі лежав чоловік. Автомобілі проїжджали і ніхто не зупинявся, щоб запитати, чи в нього все гаразд. Коли я зупинила авто і підібрала чоловіка, сестри були здивовані. Вони запитали: «Але Мати, як ви його побачили?» Ніхто його не побачив, навіть сестри.
Раптом він усвідомив – Бог мене любить
Безпритульність – це не тільки потреба в цегляному будинку, бо є будинки для хворих і помираючих по всьому світу, однак не справа в будинку, а це жахливе відчуття, що ти не потрібний, не люблений, про тебе ніхто не турбується, тебе відкинуло суспільство. Ми маємо багато людей, які страждають від СНІДу, яких відкинуло суспільство, але ж вони наші брати і сестри. Їхнє життя і життя багатьох волонтерів дуже змінилось, коли ми відкрили Дім Дар Любові в Нью-Йорку, Дар Миру у Вашингтоні, де ми збираємо всіх цих людей, які страждають від СНІДу, щоб вони померли люблені й у турботі, і так пережили радісну смерть. Це плід любові, який ви і я можемо розділити з ними. Це захист життя – що ті люди були створені задля більших речей: любити і бути любленими.
*
В Австралії ми маємо дім для алкоголіків, і сестри підібрали чоловіка з вулиці, який був алкоголіком впродовж багато років. Він зруйнував своє життя, життя своїх дітей, сім’ї, усе цілком. І [завдяки] тому, як сестри [ставились до нього], раптом він усвідомив: «Бог любить мене». Коли, як?… Бо сестри розмовляли з ним, вони дотикали його тіла, проявляли любов. Вони не робили нічого особливого, але те, як вони поводились з ним, з такою любов’ю, таким співчуттям, таким розумінням і без жодного здивування, що він був алкоголіком, що він був безпорадний, що він був безнадійний. Тоді раптом це «Бог любить мене», і відтоді, він не вживав алкоголю. Він повернувся додому, до своєї сім’ї, своєї праці і всього. Тоді, коли він отримав першу зарплату, він взяв гроші й він пішов до місця, де ми будували реабілітаційний центр для безпритульних алкоголіків, особливо для старих людей, яких тримають у тюрмі лиш з тієї причини, якщо їх випустять, вони не мають куди йти [і] тому вони повернуться до випивки. Ми хочемо взяти цих людей з тюрми і дати їм дім, дати їм відчути себе любленими і в турботі. Він пішов і приніс ту зарплату туди, і сказав: «Бог був такий чудовий до мене. У сестрах і через сестер, я дізнався, що Бог любить мене. Це повернуло мене до життя, я хочу розділити це життя з іншими». Це дуже маленькі речі, які роблять сестри, вони роблять дуже мало. Ми можемо зробити дуже мало цим людям, але принаймні вони знають, що ми їх любимо, дбаємо про них і що ми в їхньому розпорядженні.
*
Я ніколи не забуду страждання того маленького хлопчині пізно вночі. Він сказав: «Я пішов до тата». Він пішов до мами і тата, а ніхто з них не хотів його. І о першій годині ночі ця дитина мала сміливість прийти до нашого дому. Чи це не чудово? Я запросила його всередину. Це був чудовий хлопець.
*
Одного дня сестра підібрала чоловіка з вулиці, з прохідної частини. І коли вона його підняла, уся його спина, шкіра, м’язи – залишились на землі, на прохідній частині. Там були дуже великі скупчення хробаків, які з’їли його тіло. Сестра привезла його до нашого дому. Вони були по всьому його тілу. Сестра турботливо й з любов’ю помила його, за три години він помер з наймилішою усмішкою. Коли я прийшла до того місця, сестра сказала мені, що трапилось. Я запитала її: «Що ти відчувала? Що ти відчувала в середині свого серця, що ти відчувала, коли ти дотикалась тіла цього чоловіка?» І та сестра дала мені прекрасну відповідь: «Я ніколи не відчувала тої Божої присутності і я знала, що дотикаюсь Тіла Христового».
Нема місця для них у чиємусь серці
Безпритульні – це не тільки ті, що не мають дому з цеглин чи дерева, а й ті, які не знайшли місця для себе в жодному серці, відкинуті, нелюблені.
*
Вчора архієпископ взяв мене, щоб подивитись на Тай Махал. Я почувалась дуже погано. У великій мармуровій будівлі не було життя. Посеред цих багатств прокажений страждаючий чоловік помирав. Він жив маючи багато потреб і страждань. Мене це глибоко зранило, але також зміцнило постанову робити більше для Христа в страждаючому Лику.
*
Знайти загубленого Ісуса в молодості й привести Його додому, як зробила Марія, коли вона знайшла Ісуса, взяла Його додому. Ви і багато інших мають іти в пошуки з Марією, у пошуку Ісуса в страждаючому Лику молодості – своєю любов’ю і святістю – приведіть Його додому і за ламанням хліба вони впізнають і побачать Ісуса у своїй матері і своєму батькові, братові й сестрі, своєму сусідові.
Знайти сім’ю для небажаної дитини
Ми повинні повернути дитину до центру нашої турботи і нашого переживання. Це єдиний спосіб, в який наш світ може вижити, бо наші діти є єдиною надією майбутнього. Коли одні люди відходять до Бога, тоді хіба їх діти можуть зайняти їх місце. Але що Бог каже нам? Святе Письмо каже: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я» (Іс. 49:15-16). Ми вирізьблені на долоні Його руки. Та ненароджена дитина була вирізьблена на Руці Божій з зачаття і покликана Богом любити й бути любленою не тільки тепер у цьому житті, але вічно – Бог ніколи не може забути нас. Я скажу вам щось прекрасне. Ми можемо подолати аборти – усиновленням. Через турботу матері й усиновлення нею дитини ми врятували тисячі життів. Ми надіслали листи до клінік, лікарень, поліцейських відділень: «Будь ласка, не руйнуйте життя, ми подбаємо, ми заберемо дитину, тому завжди хтось може сказати матері в труднощах: «Ходіть ми про вас подбаємо. Ми знайдемо дім для вашої дитини». І ми маємо дуже велику кількість прохань від молодих сімей, які не можуть мати дітей, але я ніколи не даю дитини комусь, хто щось зробив для того, щоб не мати дітей. Ісус сказав: «І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене» (Мт. 18:5). Усиновляючи дитину, ці пари отримують Ісуса, а коли роблять аборт, то відмовляються прийняти Ісуса. Будь ласка, не вбивайте дитини, я хочу вашої дитини. Будь ласка, дайте мені цю дитину. Я хочу прийняти кожну дитину, яку б могли абортувати, і хочу дати тій дитині одружену пару, яка любитиме її. З нашого дитячого дому тільки в Калькутті ми врятували понад три тисячі дітей від аборту. Ці діти принесли таку любов і радість своїм прибраним батькам і так сильно зросли в любові.
*
Моліться, особливо в ці дні, за біженців, які так сильно страждають. Вони тісняться разом скрізь, тому попросімо Богородицю бути Матір’ю біженців, так ми допоможемо прийняти це терпіння і використати його задля Миру у світі.
*
Нехай Господь благословить усі ваші зусилля, щоб допомогти біженцям і переселеним людям. Принесіть Божу любов, надію і силу безпритульним і злиденним. Пам’ятайте слова Ісуса: «Мандрівником Я був і Мене прийняли ви».
Смиренною працею любові
Люди у світі були глибоко вражені вашою смиренною працею любові в дії, яка несе Божу любов і турботу до не люблених, без опіки, злиденних, і це зродило в серцях дуже багатьох людей глибоке бажання ділитись. Дехто чинить так, бо має надміру. Втім є багато таких, які обмежуючи себе, діляться з братами і сестрами, які в гіршому становищі. Це гарний дух жертовності, який знаходить свій шлях у багато життів, він не тільки приносить користь убогим, які отримують, але й той, хто дає, також збагачується Божою любов’ю.
Найбільший розвиток людського життя
Ми дбаємо про хворих і помираючих, ми підбираємо людей з вулиці. Тільки в Калькутті, ми підібрали приблизно 31000 людей, з яких понад 14 000 померли дуже гарною смертю. Для мене найбільший розвиток людського життя – це померти в мирі з Богом.
*
І ви, і я були створені, щоб любити і поширювати співчуття, як це робила Богородиця всюди, куди вона йшла… Я думаю, що це те гарне співчуття жіночого серця відчувати біль інших і щось робити, як робила вона. І ми маємо у своїх серцях те співчуття. Та чи ми справді його використовуємо? Чи маємо ми очі Марії, щоб бачити потреби інших? Навіть у своєму домі, чи знаємо ми потреби своїх батьків, свого чоловіка, своїх дітей? Чи ми забираємо дітей додому, як робила Марія? Чи маємо ми домівку для дітей?
Можливо, Христос безпритульний у нашому серці
Вони можуть бути бездомні через [потребу] притулку з цеглин чи самотні, небажані, без опіки, нелюблені й тому безпритульні через прагнення домівки, зробленої з любові твого серця і через те, що любов починається вдома. Можливо, Христос голодний, нагий, хворий, безпритульний у вашому серці, у вашій сім’ї, по сусідству, у країні, в якій ви живете, у вашому світі.
*
«Я був тим, хто постукав у твої двері. Я був тим, хто лежав на вулиці. Я був тим, що помер, замерзши в тому, розбитому домі».
*
Бездомний без притулку у твоєму серці, якого Він просить у тебе… Чи ти будеш «тим» для Нього?
*
Мабуть, Ісус дуже сильно любить ваш дім. Я завжди думаю про Нього, коли Він не міг знайти місця в Єрусалимі і мусів подолати той весь шлях до Витанії, до Марії, Марти і Лазаря. Вони Його любили, вони хотіли Його. Я думаю, що тепер Його також не хочуть в Єрусалимі. Я впевнена, ваш дім є Його Витанією. Зберігайте його завжди таким повністю для Ісуса.