Ви маєте шанс нести помираючого Ісуса
Одного дня Мати приїхала, щоб відвідати сім’ї, які мають лежачих хворих. Мати викликала рикшу (двоколісний транспорт, який тягне одна особа) і сказала, щоб я сіла. З допомогою сестри Мати привела хворого чоловіка, віком приблизно сорок п’ять років. Цей чоловік мав туберкульоз, він кашляв і блював кров’ю. Його одяг був дуже брудний, мабуть, чоловік лежав у канаві. Мати вказала чоловікові рикші, як добратись до туберкульозної лікарні. Мати йшла перед нами з сестрою. Я ніколи, ніколи в житті не забуду того випадку і своєї жахливої реакції до хворого чоловіка, який блював кров’ю. Тоді Мати сказала мені: «Ти маєш шанс нести помираючого Ісуса. Візьми Його і дбай за Нього. Не бійся. Я домовлюсь, щоб його прийняли до лікарні». Я так боролась у думках: «Якщо мій тато чи мої родичі, зустріли б мене на дорозі, з молодим чоловіком, хворим і помираючим на моїх колінах, що б сталось?»… Я просто промовила в серці молитву до Богородиці.
Після молитви цей помираючий чоловік подивився на мене таким болючим поглядом, зі сльозами на очах. Тієї секунди проблиск світла з’явився в моєму серці, і своїми очима я побачила: «Це Ісус, якого взяла Богородиця у свої руки з Хреста». Слова Матері: «Це твій шанс понести Ісуса помираючого. Неси Його з любов’ю. Не ображай Його. Попроси Богородицю, щоб допомогла тобі» стали такою реальністю для мене, моя внутрішня відраза перетворилась на надприродню любов. Цей досвід Ісуса справді, присутнього у хворому і помираючому, у такому лику, ніколи не покине мене. Віра, яка вселилась у моїй душі, ця реальність Ісуса в такому страждаючому лику, є чимось таким, що Мати закорінила в мені того дня.
Ми йдемо і розпочинаємо працю
Мати володіла якоюсь справді світовою турботою. Звичайно вона чи сестри робили прості вчинки. Я часто казала: «Як ви знаєте, що робити? Наприклад, був циклон, чи була пожежа, як ви знаєте, що робити?» І вона відповідала: «У нас уже є досвід, хіба ні? Тому ми йдемо і розпочинаємо працю. Усі приєднуються до нас. Усі допомагають і тоді звершується праця». На одному рівні вона озвучує це дуже простим. На іншому рівні, я думаю, вона також усвідомила, що відколи вона і її сестри стали на боці неупередженої доброти, це притягнуло доброту простих людей – ми всі маємо доброту в собі – об’єднайте зусилля і праця буде здійснена.
Прохання Матері було не відтинати мою ногу
Одного разу я [сирота, якого виховала Мати Тереза] мав нещасний випадок у школі. Я впав з даху школи, коли запускав повітряного змія. Я зламав ногу. Дирекція школи організувала моє лікування в лікарні [у Калькутті] і повідомили Мати. Коли вона дізналась, то прийшла мене провідати разом із спонсорами. Після місяця лікування вона забрала мене до іншої лікарні, оскільки не була задоволена лікуванням. Лікар-ортопед сказав Матері, що мені треба ампутувати ногу через гангрену. Прохання Матері було не відтинати моєї ноги, але зробити все можливе для мене. Мати і спонсор часто відвідували мене. Це було чудо для мене, що після кількох операцій, я був цілком здоровий, хоч це зайняло трохи часу, практично півтора року в лікарні.
Найбільша праця, яку вона мала у світі
Якщо б хтось пішов до Калігату [госпісу в Калькутті] і побачив помираючого чоловіка на одному з ліжок, в якого була велика діра, яку хробаки проїли в його тілі, і побачили, як хробаки рухаються всередині нього, звичайна особа навіть не могла б наблизитись. Однак, один з улюблених спогадів Матері Терези був про те, як розпочалась праця. Вона ніколи не припиняла розповідати людям, як вона сіла з цим чоловіком, коли його голова лежала на її колінах, і витягала хробаків з його тіла. Очевидно, що був неймовірний сморід, але вона вибирала цих хробаків, знаючи, що цей чоловік помре. По-людськи можна було б відреагувати, що краще про нього не думати, він і так помре. Ми просто його помиємо, одягнемо, проведемо йому гідний похорон, а вона там сиділа і робила щось годинами, витягала тих хробаків. Коли я чув ті історії, вони для мене так багато не означали, поки я не пішов у Калігат, і побачив схожу ситуацію. Побачив, як хробаки рухаються в особі, ти увесь сам, усе твоє волосся стає дибки. Ти не хочеш там бути. Ти боїшся. Усе в тобі промовляє: «Не будь тут». І все ж година за годиною вона це робила, бо вона бачила в Ньому Ісуса, і вона хотіла любити Ісуса в ньому.
Йому потрібна допомога
Пам’ятаю, як одного дня я виходила з Матірного Дому з Матір’ю. Ми йшли на одну подію, де їй повинні були дати цистерну на воду для деяких районів. Коли ми вийшли з Дому, на алеї лежав чоловік у дуже поганому стані. Було видно, що він справді потребував уваги. Мати одразу ж забула про подію, де вона мала бути основним гостем, де їй мали подякувати і вручити цистерну. Вона клякнула просто біля цього чоловіка, підняла його і сказала: «Нам треба доглянути за ним. Він потребує помочі. Його потрібно забрати до лікарні». І вся її увага була зосереджена на ньому. Її вже не цікавила подія, тому що для неї важливіше було те, що її ближній лежав на вулиці і потребував її уваги. Ми таки переконали її піти по цистерну, пообіцявши, що доглянемо за чоловіком і відвеземо його до лікарні. Дуже неохоче вона поїхала, але озиралась, щоб побачити, чи ми справді робимо те, що пообіцяли їй.
Навіть поліція справді боялась його
У Нью-Йорку в нас є дім для хворих на СНІД. Мати часто відвідувала цих людей… Туди привели чоловіка, називався він пан Н. Це був злочинець, навіть поліція справді боялась його. Втім, згодом він навернувся від своїх поганих діл, і дуже сильно полюбив Матір. Він був дуже хворим і ми взяли його до лікарні. Тими днями Мати прийшла з візитом. Той чоловік переказав, що хоче бачити свого друга – Матір. Вона пішла до нього. Він сказав їй: «Я хочу з вами побачитись наодинці». Ми всі вийшли, і він був сам з Матір’ю. Тоді він сказав: «Знаєте, Мати, я маю дуже жахливий біль голови. Я поєдную його з терновим вінцем Ісуса. Я маю жахливі болі в руці. Я єднаю їх зі зраненими руками Ісуса. Я маю жахливий біль у нозі. І я єднаю його зі зраненими стопами Ісуса». Кожна частина тіла передавала, як Він поєднував їх з болем Ісуса. Тоді він звернувся до Матері: «У мене є одне прохання». І Мати запитала: «Яке?» Він відповів: «Візьміть мене до дому сестер, я хочу там померти». І Мати взяла його додому. Коли вона прийшла до нас, то сказала: «Я пішла до каплиці й подивилась на Ісуса, той чоловік був там впродовж кількох хвилин. Він розмовляв з Ісусом на Хресті». Згодом Мати сказала нам з широкою усмішкою: «Ви знаєте, я сказала Ісусові: ‘Ісусе, бачиш, цей пан Н. любить Тебе дуже’». Я розповідаю цю історію, щоб показати, як ці люди були дуже далеко від Бога, і підійшли дуже-дуже близько до Нього, завдяки любові Ісуса, яку Мати вклала в живу дію, розділяючи цю любов з Ісусом.
Мати поспішила йому допомогти
Року 1969 я їхала з Матір’ю. Ми були на станції залізничного вокзалу Бангалор і йшли платформою до потяга. Мати була праворуч від мене, а колія – ліворуч. Я розмовляла з Матір’ю, схиляючись до неї, щоб вона мене почула в шумі, що був довкола. Періодично я дивилась вниз, де робити крок, оскільки ми йшли посеред валіз, які лежали повсюди. І якось я повернулась до Матері, а вона зникла. Я порозглядалась навколо, але її ніде не було. На краю платформи, біля колії, зібрався натовп, і серед нього я побачила Матір. Я помчала до неї. Жебрак з однією ногою, з милицею, переходив через колію. Електричка їхала вниз по колії досить швидко, він не зміг би безпечно перейти. Мати його побачила і помчала допомогти. Схилившись, вона подала йому руку й намагалась потягнути, але не здужала. Люди на платформі побачили і поспішили їм на допомогу. Витягнули їх обидвох безпечно на платформу. Це було дивовижно, що Мати побачила того жебрака через увесь той натовп, говорячи зі мною і проходячи повз валізи. Я думаю, її дар особистості був таким цілісним, і любов такою глибокою, що вона була магнітом любові, який притягував кожний шанс послужити Богові в інших.
Я ніколи не забуду цієї ніжної любові
Я маю чудовий досвід ніжної любові Матері, турботи про мене, коли я хворіла на дуже сильну астму… Я підійшла до Матері по особливе благословення і попросила помолитись за мене. Мати глянула на мене з такою сильною любов’ю і сказала мені приходити до неї дев’ять днів поспіль з водою з Люрду і ложкою. Мати ставила на мене свої руки і ми молились разом «Згадай, Пречиста Діво Маріє…» Тоді вона давала мені пити одну ложку води з Люрду. Я ніколи не забуду цієї ніжної любові Матері до мене.
Якби Мати Тереза прийшла відвідати вас
Я був тоді капеланом у лікарні й організував для Матері відвідини до деяких хворих. Після того, як вона мала слово в Катедрі св. Христофора до великої кількості людей, що будь-коли була в тій церкві, вона відвідала трьох хворих. Одному чоловікові мали зробити пересадку серця, і він не знав чи може примиритись з Богом. Я відвідував його кілька разів, а потім сказав йому: «Подивіться, якщо Мати Тереза, прийде відвідати вас, чи цього було б достатньо, щоб ви навернулись до Бога?» Він відповів: «Цього ніколи не станеться». Коли ж Мати прийшла до нього, він підвівся в ліжку, а вона промовила просту молитву, і тоді він посповідався. Він мав пересадку серця і прожив ще кілька років.
Прихід Ісуса особисто
У мене була відкрита операція на серці в лікарні в Калькутті. Третього дня по операції, коли мене привезли після інтенсивної терапії, я раптом почула, що медсестра кричить: «Мати Тереза іде… Тут Мати Тереза!» По коридору почалась біганина. Я пам’ятаю свою цікавість: «Чому Мати Тереза сюди прийшла?» Але за хвилю вона була поруч, схилилась наді мною!… Мене переповнювали емоції настільки, що я ледь могла їй відповідати… Мене перейняло відчуття, що її прихід був певною мірою приходом Самого Ісуса, знаком Його особистої любові!… Одне мене вразило в той час, за кілька хвилин палата наповнилась людьми: серед них був директор Кардіологічного Центру, головний хірург, який мене оперував, прибігли з операційної в хірургічних халатах багато інших лікарів, медсестер і навіть хворих. Всі дивились на Матір і приязно, з пошаною усміхались. Вони були щасливі, що Мати посеред них! Маленька випадковість? Так, але всюди, де йшла Мати, ставалось те саме, той самий спонтанний спалах пошани і любові. Люди прагнули бачити її, розмовляти з нею, отримати її благословення. Я це бачила багато разів.
Нічого не можна було зробити для нього
Молодий чоловік, нещодавно одружений, потрапив у нещасний випадок на шахті й був паралізований. Йому нічим не могли допомогти. Сім’я в депресії, але привезла його на ліжку, щоб покласти перед Вівтарем під час Служби Божої. Мати одразу заопікувалась ним і попросила мене його благословити. Вона одразу організувала, щоб сестри надали йому медичну опіку в Тірані [Албанія]. Це ще один приклад турботи Матері, її допомоги в потребі. Коли вона чи її сестри не могли зробити необхідного, вона намагалась залучити інших, які могли зробити те, що треба було зробити.