Ісус став наче прокажений
Ми знаємо, що трапилось з Богородицею, прекрасною співчутливою Матір’ю, сповненою любові. Вона не соромилась визнати Ісуса своїм Сином. Всі Його залишили, вона була з Ним сама. Вона не соромилась, що Ісус був бичований, на Нього плювали, що Він став наче прокажений – нелюблений, небажаний, всі Його ненавиділи, що Він був її Син, Ісус. Це також те глибоке співчуття її серця. Чи ми стоїмо при наших убогих людях, коли вони страждають? Коли їх принижують? Коли чоловік втрачає працю? Ким я є для нього тоді? Чи я сповнена співчуття до Нього? Чи я розумію Його біль? Коли дітей десь повели, чи не туди повели – чи в мене є глибоке співчуття йти й шукати їх, знайти їх, стояти поруч з ними, прийняти їх додому, любити їх глибоким люблячим серцем? Чи я є як Марія для сестер у своїй спільноті? Чи я розумію їхній біль, їхнє страждання? Чи я є священиком, що має серце Марії, те співчуття, щоб бути прощенням, принести прощення Бога до страждаючого грішника, що перед ним, те глибоке співчуття Марії. Вона не соромилась. Вона визнавала Ісуса своїм Сином.
*
Ми бачимо як вона – Мати Божа – стоїть при Розп’ятті. Якою незвичайною була її віра, що вона проявляла таку живу любов до Сина. Стояти і дивитись, як Його всі відкинули, не любили всі – це одне з найгірших випробувань, але вона стояла. І вона визнавала Його як свого Сина. Вона визнавала Його, як того, хто належав їй і кому вона належала. Вона не боялась визнати Його. Чи ми визнаємо наших людей, коли вони страждають, коли їх викидають, наших людей, наших рідних, нашу сім’ю, чи ми їх знаємо, [чи ми знаємо], що вони страждають? Чи ми можемо побачити їхній голос за Ісусом? Це голод за чуйною любов’ю. Саме тому Богородиця така чудова. Вона мала чуйну любов. І ти, і я, будучи жінками, маємо цей величезний дар у собі, цю чуйну любов. Я бачу вияви такої любові в наших людях, у наших убогих жінках, які день у день приймають страждання заради своїх дітей. Я бачила самотню матір, яка йшла з пустими руками і жебрала, щоб її дитина мала необхідне. Я бачила матір, яка трималась за свою дитину, фізично неповносправну дитину, бо та дитина – це її дитина, вона мала чуйну любов до тої страждаючої дитини.
Ісус приносить радість і мир
Коли я дивлюсь, що Бог робить з нашими сестрами по всьому світу… Коли [ми були в Росії], до нас щотижня приходив священик. Ми мали Службу Божу в нашій маленькій каплиці. Він давав нам Ісуса. Це змінило всю атмосферу лікарні, усе місце виглядало по-іншому. За тиждень лікар прийшов до мене і сказав: «Мати Тереза, що відбувається в моїй лікарні?» Я сказала: «Я не знаю, лікарю. А що відбувається?» Він сказав: «Щось відбувається. Медсестри і лікарі добріші, більше люблять хворих. Хворі не кричать так, як вони кричали. Що відбувається? Що роблять сестри?» Я глянула на нього і сказала: «Лікарю, знаєте, що відбувається. Після сімдесяти років, Ісус прийшов до цієї лікарні. Ісус тепер є в цьому місці. Там, у тій маленькій капличці, Він живе, Він любить. Він приніс Свою радість і мир»… Лікар сказав: «О», і більше жодного слова, він просто пішов, не хотів обговорювати цю велику зміну! Він не міг повірити, що ця величезна зміна прийшла з нами і з Найсвятішими Дарами!
Так багато просто прагнуть відвідин
«Я був хворий і ви відвідали Мене» – це слова Ісуса. Так багато наших убогих просто прагнуть, щоб їх хтось відвідав. Коли ти розмовляєш з ними, вкладаєш усю свою любов і ласкавість у свої слова, чи радше просиш Ісуса промовляти через тебе. Доказом того, що Христос був божественним, Він був очікуваним Месією є те, що бідні чують Добру Новину. Доказом того, що це Божа праця є те, що бідні чують Добру Новину. Моліться і дякуйте Богові, Який обрав вас жити цим життям і здійснювати цю працю.
Такі маленькі, що ми не маємо часу на них
Вчора я розмовляла з нашими сестрами. Вони відвідують місця, де є ці всі старші люди, люди, які не мають нікого, люди, яких ніхто не хоче. Вони просто там. І вони чекають, і вони рахують хвилини, коли настане неділя, коли прийдуть сестри і зроблять прості справи для них. Можливо, просто усміхнуться до них, можливо, просто трохи розправлять простирадло, можливо, просто трохи їх посадять, розчешуть їм волосся, обріжуть нігті, малі справи, такі маленькі, що ми не маємо часу на них, і все ж ці люди, то наші люди, наші брати і сестри.
*
В Індії щораз більше індусів, мусульман, буддистів долучаються до праці. І чому? Чому вони приходять? Тому що вони відчувають присутність. Вони хочуть служити Богові у свій спосіб, і вони роблять це через жертву, молитву, вони можуть це робити, і вони приходять до вбогих. В Індії, доторкнутись до прокаженого, доторкнутись до помираючого – це щось дуже-дуже-дуже важке. І все ж [ми] бачимо цих молодих людей, які приходять туди, допомагають там, бо в нашій спільноті ми маємо лиш покірну працю – годувати Його в голодному, вдягати Його в нагому, давати Йому домівку в безпритульному, дбати за Нього у хворому, в ув’язненому.
*
Ми опікуємось 53 000 прокажених, і ми маємо найкращі ліки, дуже дорогі, і ми можемо лікувати людей. Ми можемо тяжке захворювання [проказу], полегшити захворюванням [без прокази] за допомогою дорогих ліків. Отож, де є ліки – там є надія. Ми можемо повернути життя і любов, і радість у життя наших прокажених. Повсюди уряд надав нам землю. Є нове життя в їхньому житті. Але це є зовсім інакше, коли є ця самотність, бути небажаним, нелюбленим.
*
У наших Нірмал Грідей і Шішу Бгаван, я хочу, щоб була рання і вечірня молитва. Починати працю з проказою і лікування з молитви, вкладати трохи більше ніжності, трохи більше співчуття до хворих. Це допоможе вам постійно пам’ятати про те, що ви торкаєтесь Тіла Христового. Він голодний того дотику. Чи ви не дасте його?
*
Візьміться за цю покірну працю спільноти для найубогіших з убогих. Наші «домівки» мають бути чистими й охайними, мають бути простими і покірними. Наші вбогі, хворі й помираючі пацієнти мають одержувати ніжну опіку; до похилих віком, фізично чи розумовонеповносправних треба ставитись з гідністю і повагою, завжди пам’ятаючи слова Ісуса: «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили».
*
Служачи хворому Христові в убогому, робімо це від щирого серця – молімось у наміренні цієї хворої особи, і жодні інші клопоти чи заняття не повинні нас відволікати від дотику і служіння Тілу Христовому.
*
Деяких сестер вражає великий поштовх у розвитку спільноти, і вони починають оминати хворих, помираючих, калік, прокажених, небажаних. Скоро в них не буде місця чи часу на таких осіб. Наша посвята Богові – є посвятою найубогішим, найубогішим з убогих та небажаних.
Я потребую душ, таких як ваша
Страждання як таке є нічим, але страждання, розділене з Страстями Христа – це прекрасний дар людському життю. Це найпрекрасніший дар, те, що ми можемо розділяти Страсті Христа.
Я надіюсь ваше здоров’я покращилось, я дуже часто думаю про вас і єднаю працю з вашими стражданнями, так ви є поруч зі мною. Сьогодні я розкажу вам щось, що зробить вас дуже щасливою, я впевнена. Ви ще прагнете бути і все ще є глибоко у своєму серці Місіонеркою. Чому б вам духовно не поєднатись з нашою спільнотою, яку ви так палко любите? Коли ми працюємо в нетрях, ви єднаєтесь з нашою працею, молитвами своїми стражданнями і молитвою. Праця величезна, я потребую працівників – це правда, але я потребую душ, таких як ваша, щоб страждали і молились заради праці. Чи хотіли б ви стати моєю духовною сестрою, а я стану Місіонеркою Божественної Любові в Бельгії, не тілом, а душею – в Індії, у світі, де є душі, які прагнуть нашого Господа. Втім вони не можуть наблизитись до Нього, бо нема того, хто б заплатив за них борг. Ти як справжня Місіонерка Божественної Любові платиш їхній борг, а сестри наближають їх фізично до Бога. Помоліться за це і скажіть мені, чого ви прагнете. Мені потрібно багато людей таких як ви, які приєднаються до спільноти, оскільки я хочу мати 1) Прославлену Спільноту на небесах, 2) Страждаюча Спільноту на землі – духовні діти, і 3) Войовничу Спільноту сестри на полі бою. Я впевнена, ви будете дуже щасливі, коли побачите, як сестри воюють з дияволом на полі душ. Для них немає нічого важкого, якщо питання стосується душ…
Як ви? Чи ви ще досі лежите тільки на спині? Стільки часу вам ще треба так бути? Як Наш Господь має любити вас, якщо дав вам частину Своїх страждань. Ви – щасливі. Бо ви Його обрана. Будьте сміливі й радісні, офіруйте багато за мене, щоб я могла привести багато душ до Бога. Коли ви зустрічаєтесь з душами, спрага зростає щодня.
*
Я дуже рада, що ви прагнете приєднатись до страждаючих Місіонерок Божественної Любові, розумієте, що я маю на увазі. Ви та інші, які приєднаються, будуть розділяти наші молитви, працю, і все, що ми робитимемо для душ, і ви робіть те саме для нас, своїми молитвами і стражданнями. Мета нашої спільноти – втамувати Спрагу Ісуса на хресті в любові до душ, працюючи задля спасіння і освячення вбогих у нетрях. Хто міг би зробити це краще ніж ви? Ваші страждання і молитва будуть Чашею, в яку ми, ті, хто працює, будемо вливати любов душ, яку збиратимемо повсюди. Саме тому ви дуже важливі і потрібні для сповнення нашої мети. Щоб втамувати цю спрагу, ми повинні мати чашу. Ви й інші – чоловіки, жінки, діти, старші і молоді, бідні і багаті – всі запрошені, щоб створити Чашу. Насправді, ви можете робити значно більше, перебуваючи на ліжку болю, ніж я, що бігаю на ногах, але ви і я разом, можемо робити все для того, Хто скріплює нас.
*
Ми могли б дати, частину молитов з нашого молитовника, щоб ви промовляли також, так, щоб зріс дух сім’ї, але одне має бути в нас спільне – дух нашої спільноти: повна відданість Богові, любляча довіра, досконала радість. За цим вас пізнають як Місіонерок Божественної Любові. Кожен і будь-хто, хто прагне стати Місіонеркою Божественної Любові, носієм Божої любові, запрошений, але і я хочу, щоб до нас долучились паралізовані, каліки, невиліковно хворі, оскільки я знаю, що вони приведуть до стіп Ісуса багато душ. З нашого боку, кожна сестра матиме сестру, яка молиться, страждає, думає, єднає себе з нею, і так само і «друге я». Бачите, люба сестро, наша праця найважча. Якщо ви з нами, молитесь і страждаєте за нас і за працю, ми зможемо зробити великі справи для Нього, завдяки вам.
*
Я почуваюся справді щасливою, і сили прибули до мене від думки про вас та інших, що приєднаються до спільноти духовно. Тепер коли ви та інші страждаючі особи долучаються до нашої праці, що нам не під силу? Чого ми б не могли зробити для Нього?
Молитва і терпеливість
Я рада чути, що ви офіруєте свої молитви і жертви, і страждання своєї хвороби за Місіонерок Божественної Любові. Прийміть свою хворобу як дар особливої Божої любові до вас. Це знак, що ви підійшли так близько до Нього, що Він може притягнути вас до Себе на Хресті. Це вже не ви страждаєте, а Христос страждає у вас. Отож офіруйте свою хворобу в молитві й терпеливості, так вона стане плідною для душ.