Це була радше справа людської гідності
Наш дім для «дівчат в’язниці» у Тенгрі, Калькутті – це один з видів праці, яка була найдорожчою для серця Матері, це був плід її турботи, щоб зберегти гідність убогих, а не просто дбати про матеріальні речі. Цих жінок, більшість з яких розумово або емоційно неповносправні, знайшла поліція, коли вони блукали вулицями Калькутти. Через брак приміщень, в яких би могли подбати за них, їх посадили до в’язниці, хоч вони не скоїли ніякого злочину. Коли уряд усвідомив цю ситуацію і дізнався про велику кількість некримінальних жінок, прем’єр-міністр Західного Бенгалу сконтактував із Матір’ю. Він запитав її, чи сестри могли б заопікуватись цими жінками. Це, звичайно, не було справа їжі чи притулку, оскільки це було в тюрмі. Це була справа людської гідності: надати відповідне середовище і поміч те, що допомогло б цим жінкам одужати, чи принаймні поліпшити свій стан, відчути любов і повагу. Мати з готовністю погодилась подбати про «дівчат в’язниці», як вона їх називала, якщо уряд надасть нам землю, щоб збудувати для них приміщення. Це було виконано. Мати ніколи не втомлювалась привертати увагу співпрацівників і доброчинців до «дівчат в’язниці». Вона навіть забезпечила послуги освічених волонтерів й інших, які б допомогли цим жінкам здобути хоч якусь освіту, приміром рукоділля.
Він тепер цілком змінився
Вона мала незвичайну надію, навіть на вбивць… У США був убивця, з яким ми стали дуже близькими друзями, він став католиком під час свого довічного ув’язнення. Я зв’язалась з Матір’ю Терезою. Вона прийняла всю справу з глибокою любов’ю. Цей чоловік цілком змінив спосіб свого життя і через нього змінились й інші в’язні. Щоразу, коли я їхав до Калькутти, вона питалась: «Як мій приятель Н? Н, убивця?» Він тепер цілком інша людина. Він прислуговує капелану, щоразу, як той приходить до в’язниці. Одного разу я мав там Пасхальну Службу. Він намалював малюнок для Матері, а інший – для мене, який я подарував батькові. Він дуже його полюбив. Так, його можуть стратити, але він таки живе для Христа. Мати почала з ним листуватись у максимальній безпеці, яка може бути у в’язниці. Щоразу, як я їду додому, я відвідую його. Це одна з радостей мого життя… Не важливо, що ти у в’язниці, ти ще можеш служити Христові… У листі до мене він писав: «…З того часу, як я зустрів вас і написав Матері Терезі, я часто думаю про те, наскільки іншим могло бути моє життя, якби я знав Ісуса Христа до того, як сталась ця трагедія … Я просто хочу присвятити решту свого життя, допомагаючи іншим, всім хто потребує помочі».
Перший дім у США для людей з СНІДом
Я пішла з Матір’ю Терезою і двома іншими людьми у в’язницю Сінґ Сінґ в Осінґу, Нью-Йорк… Більшість людей там відбувають довічне ув’язнення. Коли ми туди прийшли, ці чоловіки, більшість з яких були вбивцями, ґвалтівниками, мускулисті, бо піднімають важкі речі, так багато ставали на коліна і плакали, коли мати Тереза гладила їх по голові.
*
Для неї ці чоловіки не були злочинцями. Вони були створені на образ і подобу Божу, тому вона давала їм надію. Вона завжди мала слушне слово чи робила слушний вчинок, щоб дати їм діткнути Бога.
*
Мати вирішила відкрити Будинок для хворих на СНІД у Нью-Йорку. Це був перший Будинок для хворих на СНІД, він почав діяти 1985 року. У Нью-Йорку більшість ВІЛ-інфікованих були гомосексуалістами чи наркоманами. І в церкві тоді була велика суперечка, бо гомосексуальні групи були дуже антикатолицькі. Церква дуже гучно виступала проти їхнього способу життя. Деякі визначні священики навіть казали: «Мати, не долучайтесь. Не торкайтесь цього. Вас будуть критикувати за те, що ви підтримуєте їхній спосіб життя». В її свідомості ці люди були прокаженими свого часу. Ніхто не хотів їх. І вона пішла до тюрми, вона хотіла відкрити для них дім. Втім, у суспільстві були дуже різні думки щодо цього. На організацію дому пішло шість місяців. Мати таки отримала дім для хворих на СНІД. Вона пішла в тюрму Сінґ Сінґ і сказала чоловікам, які страждали на СНІД: «Я прийду і заберу вас». І вона пішла до очільника, потім до кардинала О’Конора. Мати надзвичайно хвилювалась. Їй було не просто, вона була тільки після операції на око і мусила носити темні окуляри через катаракту. Однак, вона хотіла відкрити дім напередодні Різдва і сказала: «Я хочу дати це Ісусові на Його день народження. Приведімо додому цих чоловіків на Його день народження».
У Нью-Йорку Різдвяний вечір. Щось зробити неможливо. Всі сказали: «Мати, забудьте про це». [Мати наполягла]: «Цих людей мають випустити з в’язниці». Мати зателефонувала очільнику і сказала: «Я хочу, щоб ви зробили мені Різдвяний подарунок. Я хочу Різдвяний подарунок для Дитятка Ісуса, я хочу, щоб ви достроково звільнили цих чоловіків із в’язниці, щоб ми змогли привести їх додому Ісусові на день народження». І очільник відповів: «Мати, якщо ви цього хочете, ви маєте зробити щось для мене. Ви маєте молитись за мене і мою сім’ю». Вона погодилась: «Добре». Мати поклала слухавку в Бронксі й одразу ж пішла до Каплиці й почала молитись за нього. А очільник все ще був на зв’язку і казав: «Алло, алло!» Я взяла слухавку, він запитав: «Де Мати?» Я відповіла: «Вона пішла в Каплицю молитись». А він вигукнув: «Боже мій любий!» І підписав медичне дострокове звільнення для цих чоловіків одразу. Чоловіків привезла швидка. Вони були вдягнуті, як астронавти, так багато мали на собі захисного одягу. Їх привезла швидка зі сиреною. Розбіжності в думках не стали перешкодою для Матері…
Мати мала таке саме правило для цього дому, як і для інших домів. Знову ж це спричинило багато суперечок, бо вони сказали: «У вас має бути телебачення, у вас має бути радіо. Ці чоловіки цього потребують. Це єдине, що вони роблять». Мати сказала: «Ні! Зовсім нічого не робити?! Ми будемо дотримуватись одних правил». І що сталось, чоловіки почали розмовляти між собою, потоваришували, стали наче сім’я. Досить швидко вони вже молились. Вони були різних віровизнань. Дехто з них скоїв убивство, дехто жив на вулиці з десяти років, а інші були наркоманами. Тепер вони вивчали Катехизм. І вони були наче брати.
Вона підтримала, подарувала любов і надію
У 1991 році мене арештували і відвезли до в’язниці. Коли я очікував суду, то написав листа Матері Терезі й розповів, що зі мною трапилось. Вона одразу ж відписала, підтримала, дала любов і надію. Я був шокований, що вона витратила свій час, щоб написати мені листа. З 1992 року аж до кілька тижнів до її смерті 1997 року, Мати Тереза регулярно писала мені й відповідала на кожний лист. Коли я вперше написав Матері Терезі, я був у депресії і шкодував самого себе. Я розділяв з нею свої турботи. Від самого початку вона заохочувала мене забути проблеми минулого і зосередитись на теперішньому і майбутньому. Вона завжди нагадувала мені про безмежну любов Бога і завжди показувала шлях до Його любові. Вона любила, щоб я розповідав історії інших ув’язнених і спонукала ділитись її листами до мене з ними. І я так чинив, а вона насолоджувалась, слухаючи історії про них. Ось кілька уривків з її листів до мене:
Дякую Вам за Вашого листа і дякую Богові за все добро, яке Він робить у Вас і через Вас… Подякуймо Богові за Його ласку, яка діє у Вас, і за все співчуття, яке Він запалив у Вашому серці до тих, які за ґратами.
*
У Своїх Страстях Ісус вчив нас прощати з любові й забувати з покори. Я молюсь за вас, щоб страждання, яке прийшло у ваше життя, стало засобом для вас підійти близько до Ісуса. Нехай Він живе у вас, щоб ви змогли поширювати милосердя Його серця, усім тим, що є в схожій ситуації.
*
Я рада чути, що ви вільні від минулого і стараєтесь користати з теперішнього, зростаючи в любові Божій через любов до тих, що страждають довкола нас. Ісус у Своїй агонії довго молився, так каже Євангеліє. Тож у часі темряви і страждань тримаймось близько Нього в усамітненні з Його стражданнями і близості з Ним у молитві.
*
Християнин – це Кивот живого Бога. Він створив тебе, Він обрав тебе, Він прийшов, щоб перебувати в тобі, бо Він прагнув тебе. Тепер, коли ви знаєте, так як Бог любить вас, це є просто природно, що ви живете випромінюючи цю любов.
Більше ніколи такого не чиніть
Бідна жінка розмовляла з Матір’ю і плакала. Мати була переповнена співчуттям до неї. Вона покликала мене та сказала: «Ідіть з цією жінкою, її чоловік у в’язниці в Лалбазар. Він вкрав машину два дні тому і його заарештували. Йдіть до офіцера і скажіть: «Мати просила його відпустити». Я послухалась і не задумуючись відразу пішла. Я не знала, де був Лалбазар, хто має бути у в’язниці і ким був офіцер. Усе, що я знала, Мати сказала так зробити, і я пішла з цією жінкою, яка ще плакала. Мати провела нас до брами…
Була 11 год. ранку, коли ми прийшли до поліцейського відділку Лалбазару. Там нам сказали, що старший офіцер буде о 3 год. по обіді. Ми терпляче чекали, поки він прийде. Коли він прийшов, я сказала: «Є чоловік [на ім’я]. Він вкрав машину і Мати сказала, щоб його відпустити». Він запитав: «Яка Мати?» Я відповіла: «Мати Тереза». Він знову запитав: «Хто вона?» Я сказала: «Мати». (Я знала Мати як Мати більш ніяк.) Старший офіцер усміхнувся, зателефонував іншому офіцерові і щось сказав. Нас усіх скликали разом, посадили в поліцейський джип, і кудись повезли з поліцейською вартою. Тоді ми увійшли в інший офіс, і я сказала те саме офіцерові там. Він сказав: «Але він злодій. Ми не можемо його випустити». Я ж наполягала: «Але Мати сказала, щоб ви відпустили». Він запитав: «А що як він крастиме знову?» «Я не знаю про це, я тільки знаю, що Мати сказала його відпустити». Він дав якісь накази, я побачила через завісу, що чоловікова рука була скріплена ланцюгом і обидві ноги разом у сидячому положенні, що він не міг встати, бо був скований ланцюгами. Вони зняли ланцюги і його випустили.
До вечора ми прибули до Матірного Дому. Чоловік плакав. Мати йому сказала: «Добре висповідайся і більше такого не роби. Бог дав тобі чудову сім’ю. Люби своїх дітей, моліться разом, моліться щовечора, і Богородиця вам допоможе». Вона благословила їх, і вони пішли. Мати дала їм поїсти і харчі на дорогу. З того дня, той чоловік, що був великим злодієм змалку – змінив своє життя, кинув випивку, погану компанію і погані звички. Друзі приходили спокушати його, але він сказав: «Мати сказала мені більш ніколи цього не робити і я їй пообіцяв». Досі, цей чоловік… змінений чоловік – убогий, бореться за життя, але дотримує слова, яке дав Матері. Я впевнена Мати молилась за нього.
Навіть після смерті Мати Тереза «відвідує» в’язницю
Сестра сказала моїм батькам [щось незвичайне]: вчора вона ходила на базар по свічки. Там вона відчула погляд чоловіка, вона повернулась до нього і сказала: «Добрий день!» Чоловік відповів і запитав: «Ви досі ходите до тюрми давати їжу ув’язненим?» Вона відповіла: «У нас немає такого пасторального служіння (у Сан Педро Сула сестри працюють з хворими на вірус імунного дефіциту, старими людьми і покинутими дітьми)». Я дивився на вас, бо ви маєте таке ж саме плаття, як монахиня 2004 року, тоді мене несправедливо посадили до в’язниці і я два дні нічого не їв. Вона прийшла і дала мені їсти». Сестра запитала: «Тільки вам?» Він сказав: «Ні, усім ув’язненим, це було між одинадцятою годиною і першою (не в години відвідин звичайно!) Сестра запитала: «Вона була молода?» Чоловік сказав: «Ні, вона була старшою жінкою». Тоді сестра показала йому фото Матері Терези і запитала його: «Чи це була вона?» Чоловік розплакався і сказав: «Так, це справді вона».