Ви впевнені, що він помер?
Одного разу люди привели помираючого чоловіка з вулиці. Індуси мають практику молитися довкола тіла, тоді вони ставлять вогонь в уста і людина починає горіти. Вони поставили вогонь в уста того чоловіка і він встав і сказав: «Дайте мені води!» Вони привели його до Калігату. Я була там. Я не знала про те, що трапилось. Я пішла, щоб побачити його, а він ледь рухався. Тому я сказала: «Цей чоловік уже на крок вище!» Тому я помила його лице… Він широко розплющив очі, гарно до мене усміхнувся і помер. Я зателефонувала їм, а вони розповіли мені цю історію, і запитали: «Ви впевнені, що він помер?»
Любов Христа заразила усіх
Коли я останнього разу їздила до Танзанії, усі не християнські лідери племен підійшли до мене просто подякувати за сестер. Вони сказали, що ще ніколи не бачили Божої любові в дії, коли вони побачили, що сестри зробили для біженців Бурунді. Більш ніж дванадцять тисяч людей прибули водночас, ці маленькі сестри бігали і хоронили померлих, носили хворих і робили все, що потрібно. Це було просто відкриття для цілого регіону, для всього [танзанського] народу. Вони ніколи не бачили нічого такого, настільки живого, настільки справжнього, і все ж повного радості. Сестри сказали мені, що навіть люди в крамницях казали: «Ходіть сестри, беріть усе, що вам необхідне». І вони йшли і брали в крамницях те, що їм бракувало для людей, не платячи нічого. Це було так прекрасно. Це показує вам, що та любов Христа в тих сестрах заразила усіх інших. Я вірю, що відбулось щось жахливе. Однак, знову ж таки, ця взаємодопомога була через те, що сестри вкладали в цю працю. Той спосіб, як вони торкались людей, той спосіб, як вони несли померлих, той спосіб, як вони хоронили померлих.
Вони розповіли про матір, що йшла з дев’ятьма дітьми, і поки вона дійшла до табору, вона вже мала тільки одну дитину, усі інші померли. Отож, усе, що сестри зробили для цієї жінки і цих дітей … це те, що ми повинні продовжити в своїх домівках, своїй території, де б ми не були. Це те, чого люди голодні, це те, чого молоді люди сьогодні прагнуть.
Просто тримай мою руку
Минулої неділі… помирав чоловік, він нічого не хотів. Він казав: «Просто потримайте мою руку, з вашою рукою в моїй руці, я готовий іти». Він сидів, потім лежав увесь холодний, тільки його обличчя було сяючим, але тільки цього він хотів. Він не хотів, щоб я будь-що казала чи робила, а просто сиділа на його ліжку, і тримала його руку, він був готовий іти. Можливо, десь якогось дня у вас буде такий досвід. Це дуже гарно, як люди нам вірять і як вони нас люблять, що вони можуть довіряти нам себе в такий спосіб. Ми маємо цей досвід постійно повсюди.
*
Той, хто матеріально вбогий, може бути дуже чудовою людиною. Одного дня ми вийшли і підібрали чотирьох людей з вулиці, серед них була жінка в дуже жахливому стані. Я сказала сестрам, щоб вони подбали про інших трьох, а сама вирішила подбати про ту, яка виглядає найгірше. Тому я зробила для неї усе, що моя любов могла зробити. Я положила її в ліжко і на її обличчі була така гарна усмішка. Вона взяла мою руку і сказала: «Дякую!» і померла. Я просто не могла не зробити іспиту сумління перед нею, я подумала, щоб я сказала, якщо б була на її місці. Моя відповідь була дуже проста: я б хотіла привернути трохи уваги до себе. Я б сказала: «Я голодна, я помираю, я змерзла, мене щось болить», – але вона дала мені набагато більше. Вона мені дала свою вдячну любов і померла з усмішкою на обличчі.
Я помру як ангел
Я ніколи не забуду чоловіка, якого я підібрала з відкритої каналізаційної труби, було видно тільки обличчя… Скрізь по його тілу повзали хробаки. Все тіло було в дірах, вони його живцем з’їдали. Він, мабуть, зомлів і впав до відкритого каналізаційного люка… Люди проходили і проходили.., бруд покрив його цілком, і не було його видно. Я побачила щось рухається і зрозуміла, що це людина. Я витягла його і привела до нашого дому. Він був спокійний. Я ще навіть не почала його мити, як почула: «Я жив як тварина на вулиці, а помру, як ангел, у любові і в турботі». Ми його помили і за дві години він помер. На його обличчі була така сяюча радість. Я не бачила такої радості, справжньої, радості, яку Ісус приніс нам.