Розмови про виховання любови

Батьки повинні відчувати власну відповідальність за підготовку дітей до сімейного життя. А тому, крім особистого прикладу, важливе значення має безпосереднє ознайомлення дитини зі сферою, пов’язаною з людською любов’ю і відповідальністю. Ніхто не розповість дитині про проблеми людської любови й сексуальности ліпше від її батьків, які, щоправда, не повинні вести з нею на ці теми довгих виховних розмов. Деколи достатньо того, щоб перед початком підліткового віку батько дав синові, а мати – доньці мудру книжку, в якій розглянуто питання психосексуального дозрівання (вона справді має бути мудрою, тож її треба старанно вибрати). Такий подарунок стане для дитини важливим знаком. «Якщо тато дав мені цю книжку, – подумає син, – то це означає, що схвалює та визнає доброю всю інформацію, яка міститься в ній». Син повинен отримати таку книжку з рук батька, адже, як чоловік, ототожнює себе з батьком; а донька – від матері, бо зразком жіночої ідентичности для неї є саме мати. Під час періоду дорослішання треба дуже чітко говорити дітям, що численні статеві стосунки в юності руйнують природні підвалини майбутнього міцного й вірного подружнього зв’язку. З молодими людьми треба спокійно, але зрозуміло й однозначно розмовляти на теми, пов’язані з людською любов’ю та сексуальністю: пояснювати їм, розтлумачувати, застерігати, інформувати, наводити приклади. Юні хлопці й дівчата не самогубці; вони теж хочуть знайти в майбутньому добру пару й мати гарні сім’ї. Водночас треба спростовувати всю ту неправду, яку пишуть про сексуальність молодіжні часописи, сайти й дилетантські порадники. Сексуальні стосунки вони нерідко описують як розвагу й гру. Молоді слід пояснювати, що плоди цієї забави бувають дуже гіркими, іноді за неї треба дорого розплачуватися.

Нині молоді люди змушені боротися з цивілізаційною еротизацією міжлюдських стосунків. Шкільна сексуальна освіта, часописи для молоді, книжки про статеве дозрівання, радіо– та телепрограми, легкий доступ до порнографії – усе це вже в дуже юному віці еротизує уяву підлітка та однозначно спонукає його до ранніх статевих стосунків. Тому немає нічого дивного в тому, що впродовж останніх десятиліть стрімко зріс відсоток молодих людей, які рано починають жити статевим життям. Статистика також свідчить про зниження віку, в якому підлітки здобувають свій перший сексуальний досвід. З одного боку, та атмосфера, яку створює навколо питань людської любови й сексуальности сучасна цивілізація, підштовхує молодих людей до сексуальних дій, а з іншого – змальовує подружжя як дуже віддалену перспективу, як щось, що стане реальністю лише після здобуття вищої освіти та досягнення матеріяльної стабільности.

Професор Анрі Жуайо[1], французький лікар, який досліджує проблеми сімейного життя, наголошує, що ранні еротичні й сексуальні зв’язки підлітків зазвичай є наслідком відсутности емоційної підтримки з боку рідних. У підлітків, які не відчувають батьківської любови, дуже рано прокидається бажання емоційної і чуттєвої близькости. Це часто приводить до ранніх сексуальних стосунків. Спраглі любови підлітки, наголошує Анрі Жуайо, намагаються в такий спосіб обдаровувати одне одного любов’ю. Однак як хлопець-підліток, якому не вистачає почуття безпеки й родинного тепла, може стати надійною опорою для розгубленої дівчини, ображеної на батьків за те, що вони її скривдили?

Якщо діти починають вести сексуальне життя в ранньому віці, це зазвичай призводить до взаємного використання та завдання один одному емоційних травм і страждань. Такі зв’язки негативно впливають на пізніше подружнє й сімейне життя. Значна кількість еротичних і сексуальних стосунків у підлітковому віці робить молодих людей не здатними відчувати тривку й вірну дошлюбну, подружню й сімейну любов. У такій ситуації конче потрібне якесь глибоке духовне оздоровлення, щоб юнак, зранений численними сексуальними контактами, зміг стати нормальним мужчиною (а юнка – жінкою) і чоловіком (а дівчина – дружиною).

«Чи це тільки дружба, а чи це кохання?»

Виховуючи дітей, слід наголошувати на величезному значенні досвіду дружніх стосунків, які стають школою терпимости, поваги та взаємодопомоги. Окрім того, міцна дружба виробляє в хлопців і дівчат відповідальний підхід до кохання. Адже якщо молода людина навчиться бути вірним, шляхетним, щедрим і чесним другом, то зможе згодом так само поводитися й у подружньому житті. Особи, які не здатні на дружні стосунки через надмірний егоцентризм, схильність до маніпулювання іншими чи шкодування себе, не спроможні й любити.

Причиною того, що подруги принижують і ображають один одного, є їхня надмірна концентрація на собі й власних потребах. Під час дорослішання людина природним чином поступово переходить від дружніх стосунків до любови. Цей делікатний момент чудово описав Адам Міцкевич[2] у відомому вірші «Непевність»:

  • «Вдалині від тебе не тужу, не плачу,
  • Розуму не трачу, як тебе побачу,
  • А проте, як часом довго не стріваю,
  • Все чогось сумую, все когось шукаю.
  • І в журбі до серця підплива питання:
  • Чи це тільки дружба, а чи це кохання?»[3]

Під час виховання в сім’ї та школі треба вчити підлітків цінувати дружні стосунки, налагоджувати і підтримувати їх. А розповідаючи дітям про подружню й батьківську любов, слід також наголошувати на величезному значенні релігійного й духовного досвіду, без якого створити зрілі подружні взаємини та сім’ю фактично неможливо.


[1] Анрі Жуайо – французький професор медицини й практик, який навчає дітей і підлітків екології сексуальности. – Прим. пер.

[2] Адам Міцкевич (1798-1833) – один з найвидатніших польських поетів, засновник польського романтизму, діяч національно-визвольного руху. – Прим. пер.

[3] Міцкевич А. Непевність / Переклад Л. Первомайського // Міцкевич А. Вибране: Поетичні твори. – К.: Веселка, 1984. – Прим. пер.

Попередній запис

Виховання любови

Наступний запис

Людська любов у повсякденному практичному житті