Різні форми і прояви забобонів

Серед численних видів забобонности святий Тома Аквінський та інші моралісти вирізняють: ідолопоклонство, ворожіння та марні додержання.

Першою та найважчою формою є ідолопоклонство. Це найгірша і найобразливіша форма забобонности, оскільки вона позбавляє належної поваги до Бога, натомість надає її тілесним або духовним створінням, які представляють ідоли. Ідолопоклонство «полягає в обожненні того, що не є Богом… Ідеться про богів, демонів (наприклад, сатанізм) чи про владу, задоволення, раси, предків, державу, гроші тощо» (Катехизм).

Другою формою забобонности є ворожіння. Ця забобонність проявляється в спробах дізнатися майбутнє чи приховане теперішнє, провокуючи втручання надприродних сил, щоб отримати результати, які перевищують можливості людини та виходять за межі порядку речей, який встановив Бог. Завдяки використанню ворожильних засобів, які спрямовані на пізнання окультних речей (цікавість, спричинена гординею), людина завжди прагнула стати господарем власної долі, виступаючи проти Божого задуму та дії Провидіння. У ворожіння входить також і некромантія[1]. Некромантія, або спіритизм – це виклик духів померлих для встановлення з ними контакту. Характерною для цього виду забобонности є постать медіума, який в стані трансу викликає душі померлих завдяки окультним процедурам[2]. Ці спіритичні феномени можна розділити на три групи: більшість із них зумовлені обманом з боку медіума; інші події можна зарахувати до сфери паранормальних (парапсихологічних) явищ; і остання група належить до порядку надприродних подій, які стали можливими завдяки допомозі демонів. Тлумачення снів може виявитися дуже небезпечним, оскільки диявольські спокуси мають певний вплив на уяву. Консультативне жеребкування (наприклад, розгорнути певну книгу чи Святе Письмо на випадковій сторінці, щоб визначити, як діяти) також небезпечне, оскільки з’ясовуємо істину неадекватними засобами[3].

Марні додержання – це сукупність забобонних практик, які спрямовані на те, щоб вплинути на порядок Провидіння, з використанням окультних сил для зміни його перебігу. Шукаючи окультні речі, людина може безпосередньо чи опосередковано звернутися до демона, перетворюючись таким чином на його знаряддя та співпрацівника в справі заподіяння зла іншим: чаклунство, магія, прокльони[4]… До цієї групи марних додержань належать також талісмани, обереги та різні амулети, які тримаємо в машинах чи домівках. Народні забобони не звернені до диявола, але все-таки вони є проявом браку довіри Провидінню або ж, з психологічного погляду, свідчать про безпідставний ірраціональний страх та, в деяких випадках, про психічні розлади.

«Забобонним є вся та людська діяльність, що спрямована на виготовлення та вшанування ідолів» (Святий Августин, 2 De Doct. Christ., 20).

Чи існують різні рівні забобонів?

Можна провести межу між первинними (побутовими) та більш рафінованими (професійними) забобонами.

– Забобони, які називають первинними, або грубими, створює чи практикує будь-яка особа, яка приписує позитивний або негативний вплив звичайним учинкам, які не мають особливого значення. Наприклад: розсипати сіль – погана прикмета, а грати в лото в п’ятницю 13-го (??) приносить удачу.

– Забобони, які називають рафінованими, або опрацьованими, породжені раціональними роздумами, що побудовані на псевдонауковій основі або ж походять від окультних сил, щоб надати подіям певне пояснення та побачити в них знаки, які служили б вказівними лініями щодо майбутнього. Зазвичай ці ворожильні або магічні практики приховані від широкого загалу, тобто їх виконують експерти або професіонали окультизму, яким приписують езотеричні здібності: хіроманти, астрологи, медіуми, знахарі тощо[5].

ПРОБЛЕМА В ГРОШАХ ЧИ В ЗАБОБОНАХ?

Одного дня до мене прийшов один чоловік, який розповів про свою проблему:

– Отче, моя дружина виписалася з психіятричної лікарні, після чого її ошукав маг, який обіцяв їй повне зцілення за 10000 євро. Моя дружина підписала чек, тому я не знаю, як тепер повернути гроші!

– Я би вам порадив звернутися до відповідних органів і заявити про факт ошукання.

– Отче, а от цього я не зроблю, – відповів невдаха. – Я боюся, що цей маг помститься мені, наславши якусь халепу.

* * *

Проблема в тому, що ці шарлатани не можуть нічого поганого з вами зробити… бо вони працюють нелегально!


[1] 3 грец. – мертвий і ворожіння.

[2] Див. DETM. – цит., с. 1070.

[3] Див. Tyn Т., La Superstizione, в «Sancra Doctrina». – №1, 1999, ESD Bologna, cc. 104-105.

[4] Див. DETM. – цит., сс. 1069-1070.

[5] Див. Molet L., Superstizione, в Grande Dizionario delle Religionі. – Cittadella, Assisi 1990, cc. 2057-2058.

Попередній запис

Що ж таке забобони?

Наступний запис

Звідки походять забобони?