Самотність скорботи

В одинадцятому розділі Євангелія від Івана ми читаємо про Марту та Марію. Лазар, їхній брат, помер. Ісус іще не прийшов. Вони стоять біля тіла брата й плачуть.

Можливо, і для вас увесь світ перетворився на одне велике кладовище. І на цьому кладовищі – лише одна могила рідної людини. Ви згадуєте, як стояли біля ліжка хворого й розуміли, що на ваших очах іде той, дорожче за кого немає на цьому світі. І самотність опанувала вашим серцем. У цей момент хотілося одного: щоб поруч опинився хтось сильніший за вас. На його руку можна було б опертися, він витер би ваші сльози. Він зміг би навіть змусити вас посміхнутися, шепнув би щось утішне. Це під силу тільки Ісусові. Біблія радить: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1Пет. 5:7). Бог любить Своїх дітей. І якщо ви довіритеся Йому, віддасте Йому всього себе, Він розділить із вами ваше горе й допоможе встояти.

Самотність у гріху

Не можна забути й про цей вид самотності. У тринадцятому розділі Євангелія від Івана ми читаємо про Таємну вечерю. Ісус пророкує зраду Іуди. Вражені учні перезираються. Іван запитав: «Хто це, Господи?» Ісус відповів: «Це той, кому, умочивши, подам Я куска». І коли Він, умочивши шматок хліба, подав його Іуді Іскаріоту, у того увійшов сатана. Тоді Ісус сказав йому: «Що ти робиш – роби швидше». У Біблії написано: «А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч». Він вийшов, відійшов від Христа – і була ніч.

Можливо, колись ви знали радість і мир Божої сім’ї. Ви ще пам’ятаєте теплі стосунки з віруючими, відчуття щастя й спокою в присутності Христа. Але ви згрішили. Залишили Христа й пішли в ніч. Тепер ви не там і не тут: ви віддалилися від християн, але не наблизилися до грішників. І Христос видається таким далеким. Самотність християнина, що згрішив, відрізняється особливою гіркотою.

Але ви можете розраховувати на прощення. Щоб повернутися в спілкування з Христом, треба сповідатися в гріхах і всім серцем відкинути їх: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1Ів. 1:9).

Згодом вам може здатися, що грішити було не так уже й неприємно. Що ж, ви маєте рацію. Біблія визнає в гріху певну солодкість. Але ця солодкість ефемерна й смертельно небезпечна. Ймовірно, ви читали результати анонімних опитувань, присвячених прихованим гріхам. Після такого читання може відвідати думка: у світі повно гріховодників і грішніших за мене. Це правда, ви не самотні. Грішники складають на нашій планеті абсолютну більшість. Але чому тоді так самотньо тому, хто згрішив? Зараз ви в оточенні інших, але настане день, коли натовп, що поруч, зникне, і кожен, поодинці, з’явиться на суд Всемогутнього Бога. І ось тоді ви дізнаєтеся, що таке справжня самотність, пекельна самотність.

Непроникна темна завіса відокремлює тих, що йдуть шляхом гріха, від істини, добра й спілкування з іншими. Гріх нерозривно пов’язаний із темрявою і завжди закінчується нею. Самотність Іуди викликано темрявою гріха. У книзі Осії (4:17) Бог каже: «Прилучивсь до бовванів Єфрем, покинь ти його!» Побачивши ідолопоклонство й відступництво Єфрема, Бог наказує ізраїльському народові залишити це плем’я на самоті, розірвати з ним усі зв’язки. «Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу…» (Іс. 53:6). У кожного свій шлях – тут знову самотність стає наслідком гріха.

За годину до фатальної дуелі з Олександром Гамільтоном[1] Аарон Берр[2] у своїй бібліотеці в Нью-Йорку писав дочці: «Мудрець мав рацію, сказавши, що тільки дурні переконані, ніби самотність – це відсутність людей навколо». Самотність гріха Берр відчув ще до того, як натиснув курок і вчинив кривавий гріх. Мине всього кілька годин, і він стане ізгоєм суспільства, від нього відвернуться співгромадяни, на його політичній кар’єрі та честолюбних задумах буде поставлено хрест.

Тисячі й тисячі одиноких людей, що день у день несуть важкий тягар скорботи, тривоги, болю та розчарування, живуть навколо нас. Але воістину безмежна самотність душі людини, укоріненої в гріху.

Гріх, за який ви свідомо чіпляєтеся, владно тягне вас до самотності. Схаменіться! Прийдіть до підніжжя Хреста, сповідайте свій гріх і залиште свій тягар там раз і назавжди.

Христос дасть вам сили подолати будь-який гріх і шкідливу звичку. Він знищить будь-які кайдани та пута. Але для цього вам потрібно покаятися, висповідатися й віддати себе в Його руки. І це може статися прямо зараз! У цю саму мить ви можете пізнати мир, радість і спілкування з Христом.

Самотність Спасителя

Самотність пізнав навіть Ісус. На Пасху навколо Нього вирувало людське море. Радість передавалася від людини до людини, але Ісус «погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його… Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!» (Іс. 53:3-6).

Ісус був самотній. Він прийшов до Своїх, і вони не прийняли Його: «Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали…» (Мт. 26:56). Він був залишений не тільки людьми, які супроводжували Його. У годину відчаю і Бог залишив Його, бо Ісус поніс на хрест наші гріхи, покладені Богом на Нього. Страждання й пекельні муки Ісус терпів за вас і за мене.

Пекло, врешті-решт, є вічна розлука з Богом. Це місце найбільшої самотності в усьому всесвіті. Але Ісус прийняв ці пекельні страждання за вас і замість вас. Покайтеся, повірте в Христа, звертається Бог до кожного з нас, прийміть Його, і тоді ви ніколи не зазнаєте горя, самотності й пекельних мук.

«Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений» (Рим. 10:13).


[1] Олександр Гамільтон (1754-1804) – державний діяч США, один із творців Конституції США 1787 року. (Прим, ред.)

[2] Аарон Берр (1756-1836) – політичний діяч США, у 1804 році викликав на дуель Олександра Гамільтона і застрелив його. (Прим. ред.)

Попередній запис

ВІДЧАЙ САМОТНОСТІ

Наступний запис

ЩО НА НАС ЧЕКАЄ ПІСЛЯ СМЕРТІ?