Світ навпаки

У нашому світі все перевернуте, все шкереберть – плутанина повна. Немає сумнівів, що вона – частина чийогось зловісного задуму, її автор – сатана. Біблія називає його великим брехуном. Усі його зусилля спрямовані на те, щоб обдурити й обманути. Він переконує нас, що найстрашніше світ уже пережив, усе позаду, насправді ж усе навпаки.

Ми розуміємо, що з початку минулого століття світ докорінно змінився. Темп життя прискорився, ураган революції зруйнував підвалини життя. На нашому віку змінилися й мова, і мода, і звичаї, і будинки, і наше мислення – все стало іншим.

Ще порівняно недавно кращої розваги для дітей, ніж піти на станцію й подивитися на прибуваючі потяги, й вигадати було неможливо. Сьогодні їх не здивуєш і космічними кораблями. Хто з них стежить за тим, коли буде наступний старт, які космонавти увійдуть до екіпажу? Сьогодні ми, що захоплювалися колись можливостями радіо й телеграфу, ставимося до чуда телебачення, як до чогось звичного. Ще недавно багато недугів вважалися невиліковними. Сьогодні наші медичні препарати настільки ефективні, що більшість страшних хвороб минулого практично зникли. Немає сумнівів, ми багато чого досягли.

Але, незважаючи на прогрес, залишилася невирішеною головна проблема людства. Ми можемо побудувати найвищі будівлі, найшвидші літаки, найдовші мости. Ми дедалі глибше проникаємо в космічний простір, розкриваємо таємниці світобудови. Але ми так і не навчилися панувати собою, дотримуватися рівноправ’я і жити в мирі.

Ми можемо створити нові школи мистецтва й музики, винайти нові ліки, але наші біди – все ті ж самі біди – залишаються з нами. Час не усунув їх, вони лише стали очевиднішими. Вони приходять, звідки їх не чекають, завдають іще більше болю та страждань. Спокуси, що викликають їх, по суті, теж не змінилися – вони завжди супроводжували людство.

Відтоді як в Едемському саду, фатальної години, людина вибрала свою волю замість волі Божої, її біди й проблеми й до цього дня не змінилися. Причина їх описана в третьому розділі Книги Буття, жахливі наслідки перелічено в першому розділі Послання до римлян. Євангеліє Ісуса Христа покликане нам допомогти.

Ненависть, заздрість, жадібність і злість породжує збочена, гріховна природа людини. Прокляття гріха лежить на людському тілі: людей завжди буде лякати смерть. Наш винахідницький геній спрямований на навколишній світ, себе ж ми змінити не можемо. Незважаючи на гучні похвали прогресу, людина залишилася такою ж, якою була на початку своєї історії.

Старий знайомий гріх

Гріх теж не змінився, хоча люди зробили все можливе, щоб його перелицювати. Йому давали інші імена. Але скільки не міняй на склянці з отрутою етикетки, вміст від цього не зміниться. Ми ніби намагаємося побілити будинок, що розвалюється, вдаючи при цьому, що він зовсім як новий.

Як би ми не називали гріх – помилкою, оманою, невірним судженням, – його природа від цього не зміниться. Як би ми не заспокоювали свою совість, ми залишаємося грішниками, і наслідки гріха все ті ж – хвороби, розлади, розчарування, відчай, безвихідь і, врешті-решт, смерть.

Не став легшим і тягар людської печалі. Перший раз вона спіткала Адама й Єву, коли вони, помертвілі від горя, схилилися над тілом убитого сина Авеля. Тоді вони вперше пізнали нищівну тяжкість печалі. Відтоді мало що змінилося, й до цього дня печаль, викликана стражданням, – спільна мова людства. Від неї не втекти, вона наздоганяє всіх. Один із утішників багатостраждального Йова вирішив, що в стражданні й полягає сенс людського життя. «…Людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти…» – оголосив він (Йов, 5:7).

І вигляд смерті не змінився, хоча люди й намагалися її підретушувати. «Трунар» у нас став «працівником бюро ритуальних послуг». Людей тепер ховають не на кладовищах, а в меморіалах, меморіальних парках, а сам похорон іменується «проводами в останню путь». У закляклості похоронних обрядів нам потрібна хоч якась видимість життя. Але як не назви все це, якими рум’янами не фарбуй небіжчика, байдужої, невблаганної природи смерті нам не змінити. Мій друг, який страждав на невиліковну форму раку, одного разу сказав: «Я нарешті зрозумів: не рак смертельний, смертельне саме наше життя!»

Усю історію людства відображають три істини: минуле – гріховне, у теперішньому – печаль і страждання, а в майбутньому приховано смерть.

У Біблії написано: «…людям призначено вмерти один раз, потім же суд…» (Євр. 9:27). Виходу немає. Які тільки філософії та релігії не вигадували люди в прагненні перехитрити Слово Боже! Сучасні філософи та психологи теж намагаються запропонувати людям свій шлях, замість шляху Ісуса. Але дотепер усі людські дороги незмінно приводили до прірви.

Христос прийшов на землю, щоб вирішити три головні проблеми: гріха, печалі й страждання, смерті. Христос – і ніхто інший – вічний і незмінний. «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8). Як писав релігійний поет Генрі Ф. Лайт:

  • Смерть і занепад я бачу навкруг;
  • Будь же зі мною, вірний мій Друг!

Усе змінюється в цьому світі, але Христос залишається таким самим. Христос стоїть твердо й непорушно серед бурхливих людських пристрастей. Він готовий прийняти кожного, хто звернувся до Нього, та благословити його спокоєм і миром. Адже ми живемо в епоху благодаті, коли Бог обіцяє кожному бажаючому, що він буде прийнятий, якщо звернеться по допомогу до Сина Божого. Але ця епоха не триватиме вічно. Час, який ми сьогодні проживаємо, нам не належить.

Попередній запис

Пошук рішення

Наступний запис

НЕПОХИТНА БІБЛІЯ