Світ

Другий ворог – навколишній світ. Світ, по-грецьки «космос», – це певна система цінностей. У спокусу нас здатні ввести погані компанії, насолоди, мода, нав’язані думки, низькі цілі тощо.

Після навернення ви виявите, що ваше нове життя належить вищому порядку. Багато хто звинувачує християн у тому, що їхнє життя – суцільне дотримання правил і заборон. Це приклад іще однієї сатанинської брехні. Життя християнина складається не з заборон робити те-то й те-то, якраз навпаки – Христос закликає людину почати робити те, чого вона раніше не робила. І віруючий тепер настільки зайнятий своїми новими обов’язками, його настільки захоплює життя заради Христа, що в нього просто не вистачає часу на справи цього світу. Ну уявіть собі, що на обід я з’їв соковитий біфштекс пристойного розміру, і після нього хтось мені запропонував гамбургер. Природно, я відповім: «Спасибі, я ситий».

Звертаючись до новонавернених, скажу, що секрет слідування за Ісусом простий: ваше життя повинне бути заповнене любими Христу справами й думками, тоді у вас просто не залишиться часу та бажання на гріховні радощі цього світу. У Біблії читаємо: «Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке – то солодке» (Пр. 27:7).

Слід зауважити, що світський вплив багато віруючих розуміють перекручено. Тут треба дещо пояснити. З нерозумінням цього питання молоді віруючі стикаються найчастіше.

Доктор У. Гріффіт Томас сказав: «Багато звичок самі по собі не є гріховними, але при зловживанні можуть призвести до гріха. Під зловживанням треба розуміти неправильне використання та надмірне захоплення чимось. Часто захоплення цілком допустимими речами може перетворитися на порок. Задоволення дозволені, якщо знати міру, але зловживання ними можуть негативно позначитися на людині й на тих, хто поруч із нею. Честолюбство – невід’ємна частина людського характеру, але його треба спрямовувати на творення, встановивши цій якості припустимі межі. Такі звичні заняття, як читання, придбання одягу, час, проведений із друзями, – цілком нормальні й необхідні, але й ними можна почати зловживати. Думка про нагальні турботи цілком природна, але вона непомітно може змінитися постійним відчуттям невпорядкованості та занепокоєння. І тоді, як сказав Христос у притчі, турботи життєві заглушать духовне насіння. Гроші необхідні для життя, але вони легко можуть перетворитися на мету існування, жадібність непомітно ввійде в життя людини й порушить її духовне здоров’я. Люди схильні до світського, незалежно від їх соціального стану та професії. Потяг до світських цінностей може проявитись у будь-якої людини, не існує більш-менш духовних верств або професій. Впадіння у світське – це дух, атмосфера, вплив, до цього схильне все суспільство, всі члени цього суспільства, і цьому треба вміти протистояти з силою та завзяттям».

Біблія закликає: «Не любіть світу, ані того, що в світі…» (1Ів. 2:15). Біблія також нагадує: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1Ів. 2:17).

І все ж бажання цього світу продовжують викликати запитання. Багато молодих людей запитують у мене: «Це правильно?», «А це гріх?» На дев’яносто відсотків запитань ви отримаєте відповідь, якщо чесно й щиро адресуєте їх Богові в молитві. При цьому весь час запитуйте себе: «А як Христос звелів би мені поступити?», «Що б Він сказав про мої розваги, про мій відпочинок, книги, друзів, мої улюблені телевізійні програми?» Запросили б ви Христа піти з вами в ту або іншу компанію? Він всюдисущий і буде там у будь-якому випадку. Але чи потрібно вам там бути?

Вищесказане не означає, що ми зарозуміло нав’язуємо всім свою думку. Сноби страждають від власної гордості, а ця якість нітрохи не краща за інші світські схильності. Але сьогодні так багато віруючих без розбору й роздумів приймають будь-які цінності цього минущого світу, що різницю між ними й невіруючими вкрай важко буває помітити. Так бути не повинно.

Християнин повинен сяяти в темряві. Його вплив на інших має бути здоровим. Йому треба бути вихованим, культурним, ввічливим, щедрим, при цьому в ньому повинна відчуватися внутрішня сила. Він точно знає, що йому можна робити, а що не можна. Йому не забороняється сміятися й проявляти життєрадісність, але він не повинен дозволяти світові диктувати умови й нав’язувати свої правила.

У Біблії сказано: «…що не від віри, те гріх» (Рим. 14:23). Біблія повторює, що той, хто свідомо чинить неправильно, а потім відчуває з цього приводу сумніви й докори сумління, сам себе засуджує. Ми не повинні робити того, у чому не впевнені. Якщо сумніваєтеся, що ваш учинок Богові милий, краще не поспішайте з ним.

Плоть

Третій ворог, про якого ви дізнаєтеся відразу ж після навернення, – це плоть. Під плоттю треба розуміти злі нахили нашого «я». Навіть після навернення старі гріховні звички повертаються. І виникає запитання, звідки ж вони приходять. Біблія вчить, що стара, гріховна природа, як і раніше, існує, і спокуси злом приходять саме від неї. Вона поводиться по-зрадницьки, притаманна їй схильність до гріха постійно тягне нас у прірву. Ми живемо у військовому стані: дві природи постійно конфліктують між собою, і кожна з них прагне до влади.

Біблія вчить, що «тіло бажає противного духові, а дух противного тілу» (Гал. 5:17). Це війна між життям свого «я» і життям Христа в нас. Стара природа Богові не потрібна. Вона не здатна спілкуватися з Богом, її не можна змінити. Слава Богові, Христос помер за нас, і ми, віруючі, померли з Ним. Це означає, що наша стара природа втратила свою силу й ми знайшли можливість вважати себе «за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 6:11). Цього можна досягти лише вірою.

Але дуже важливо бачити різницю між використанням чогось на добро і зловживанням, між тим, що дозволено, і тим, що не дозволено.

Як пише доктор У. Гріффіт Томас: «Первинне значення слова „хіть“ – „сильне бажання“, „прагнення“, і воно саме по собі не завжди гріховне. До таких, наприклад, належать голод і спрага, притаманні не тільки людям, а й тваринам. До гріха може призвести надмірне задоволення цього почуття. Голод не гріх, а ось обжерливість уже гріховна похіть. Природне бажання – втамувати спрагу, але захоплення спиртними напоями веде до гріховної прихильності до алкоголізму. Лінь відрізняється від утоми й хвороби. Задоволення бажання фізичної, розумової та душевної близькості відповідає волі Божій, якщо це відбувається в шлюбі. Перелюбство – гріх, воно суперечить волі Бога й опоганює тіло людини, її розум і серце. Є й інші пожадливості тіла, гріховні за своєю суттю. Це, наприклад, ненависть і бажання задовольнити в будь-яку ціну жагу помсти. Ми повинні відрізняти сильне бажання від похоті. Гріхи плоті в даному разі найбільш жахливі, адже в них проявляється одвічне прагнення людської природи до зла. Ні диявол, ні світ, ні наше зле серце не прирікають нас на гріховні вчинки. Гріх відбувається з нашої згоди, з нашої волі – у той момент, коли наша стара, гріховна природа виходить назовні зі своєю жахливою здатністю до зла».

Апостол Павло не йшов услід хотінням своєї плоті. Він писав: «…догодження тілу не обертайте на пожадливість» (Рим. 13:14). Йому ж належать і такі слова: «…вмертвляю й неволю я тіло своє…» (1Кор. 9:27). Так і нам слід смиренно передати себе Богові й позбавити стару природу її гріховного підживлення.

Попередній запис

ВОРОГИ ХРИСТИЯНИНА

Наступний запис

Боротьба з ворогами