Слово знання

Останнім часом багато говорять про «слово науки» або, згідно з точнішим перекладом, «слово знання» (1Кор. 12:8).

Це чудесний дар, за посередництвом якого Бог об’являє те, що було в минулому або довершується тепер у часі історії спасіння людей. Завдяки такому одкровенню можна зрозуміти першопричину хвороби.

Одного разу до мене прийшла дуже стурбована жінка із своєю донькою, яка через хворобу залишила навчання. Мені розповіли, що дівчина терпіла дуже дивні напади. Часто втрачала свідомість і корчилася, ніби від епілепсії. Мати з донькою побували в багатьох лікарів, але безрезультатно. Відвідали терапевтів та психологів, але про поліпшення не було й мови. Втративши надію, ходили навіть до ворожок. І нарешті вирішили, що потрібно провести обряд екзорцизму.

Мати розповідала мені все це, а дівчина весь час мовчала. Вона навіть не хотіла відповідати на мої запитання. Не маючи достатньої інформації про ситуацію і не знаючи, про що маю просити в Бога для неї, я молився мовами. Власне тоді до мене прийшло слово, яке вперто крутилося у свідомості щораз із більшою настирливістю, – «аборт». Відкривши очі, я запитав дівчину, чи може вона щось сказати про переривання вагітності. Це запитання захопило її зненацька, тож запитала:

– Хто вам про це сказав?

Зі сльозами на очах вона визнала, що мала стосунки з нареченим і завагітніла, а оскільки була з дуже поважної родини, то зі страху зробила аборт. Відтоді гріх, який вчинила, не давав їй спокою, і саме з тієї причини дівчина часто втрачала свідомість. Вона покаялася, і ми молилися за її внутрішнє зцілення. Бог її пробачив і оздоровив, і з того часу вона більше не втрачала свідомості. Господь дав нам «знання» про першопричину проблеми. І, як бачимо, цього разу не йшлося про якусь фізичну хворобу.

Через дар знання Бог також говорить про зцілення, яке Він здійснює в спільноті. Таким чином про Його діяння стає відомо всім присутнім на зібранні.

В 1975 році я був обраний делегатом від Домініканської Республіки на Другу міжнародну конференцію лідерів Харизматичної Віднови, що відбувалася в Римі. Коли я сказав про це своїм настоятелям, вони мені відповіли:

– Нехай поїде хтось із тутешніх. Буде ліпше, коли країну представлятиме місцевий житель.

Мені дуже важко було це прийняти, бо знав, що не використаю чудової можливості пізнати і вивчити Віднову. Однак через віру я відкрив у рішеннях моїх настоятелів Божу волю.

Того дня, коли мав вирушити літаком до Риму, я поїхав на коні до однієї спільноти, що була високо в горах. Відправив там Службу Божу і молився за хворих. Коли молився мовами, у думках настирливо крутилося слово «епілепсія». Не перериваючи молитви, трохи пізніше, коли настала тиша, з певною долею ризику та скріплюючи себе у вірі, я запитав:

– Чи є між вами хтось тут хворий на епілепсію? Господь у цю мить зцілює його.

По кількох хвилинах напруженої тиші, що здалися мені вічністю, підняла руку директор школи і сказала:

– Отче, це моя донька. Погляньте на неї.

Біля неї була 15-літня дівчина, що тремтіла й вкривалася потом.

Вона хворіла від самого народження. Але того дня Господь зцілив її повністю – і приступи більше не повторювалися.

Саме тоді Господь уперше дав мені слово знання. У той день, коли я послухав настоятелів, Господь подарував мені дар, що допоміг мені набагато більше, ніж усі доповіді, які я міг почути в Римі.

Слово знання є харизмою від Святого Духа. Воно викликає велике здивування в тих, хто переживає його. Це немовби якийсь зв’язок, єдність, імпульс, властивістю якого є внутрішня певність, якої неможливо досягнути шляхом роздумувань чи висновків. Це нагадує ідею, яка заполоняє наш розум з великою настирливістю. Це ніби беззвучне слово, яке приходить із глибини нашого єства і надовго залишається в нашому дусі. І маючу таку думку у свідомості, ми відчуваємо впевненість у тому, що це йде не від нас, а лише через нас.

Я знаю з власного досвіду, що таке існує. Вірю, що Натан отримав слово знання, коли відкрив таємниці серця Давидового (2Сам. 12:1-15). Таке слово знання отримав Петро, коли говорив до Ананії та Сапфіри (Дії 5:1-11).

Слово знання в дечому нагадує пророцтво.

Одного дня я проводив реколекції в Самані (Домініканська Республіка). Під час проповіді до мене прийшло слово знання, яке вперто крутилося на думці. Щоб знову сконцентруватися на тому, що маю говорити, я був змушений зупинитися і сказати:

– Тут є чоловік, який прибув на реколекції з великою недовірою в серці. Його запросила сюди дружина, запевняючи, що коли він піде на реколекції, його життя зміниться. Він відповів, що піде, але свого життя не змінить. Той чоловік тут, і Господь каже до нього, що шанує його волю, але нехай він пригадає слова святого Августина: «Боюся Бога, що проходить і не повертається більше».

У протилежному кінці каплиці високий і сильний чоловік упав на коліна і почав плакати. Після Служби підійшов до священика і підтвердив всі деталі слова знання. Він висповідався, готовий віддати своє життя Богові. І наприкінці додав:

– Отче, якщо я коли-небудь буду вам потрібен, то я завжди до ваших послуг.

Слово знання виникає як чітка ідея, але в міру того, як я оголошую його, у свідомості з’являються додаткові деталі. Порівняв би цей досвід з читанням послання, написаного на серветках у пачці: спочатку читаю слова на першій серветці, тоді викидаю її й читаю те, що написано на другій і т.д. Не вдасться ні прочитати, ні зрозуміти написаного на третій, якщо не витягти з пачки і не прочитати двох попередніх. Таким чином з’являється перше послання і буде доповнюватися в міру того, як ми будемо його передавати. Як розпізнати, чи справжнє слово пізнання? Виключно за наслідками. Свідчення є барометром, що показує, чи воно походить від Бога, чи ні.

Слово знання не дає результату, якщо його не супроводжує свідчення. Наприклад, якщо проголошується зцілення на підставі слова знання, але не підтверджується свідченнями, то виникає сумнів, чи справді воно правдиве, і викликає швидше критику, ніж прославлення Господа.

В листопаді 1982 року я проводив реколекції у французькій Полінезії. Підготувався до Служби Божої за хворих архієпископства Таїті. Тієї ночі понад 5 тисяч осіб зібралися на площі під зоряним небом, яке нагадало мені про обітницю, дану Богом Авраамові.

Після Причастя почалася молитва за хворих. Всі присутні молилися мовами. Були то хвилини, сповнені віри й завзяття. Тоді, коли ми співали в Дусі, до нас приходили слова знання. Протягом молитви на мовах послання приходять набагато легше, оскільки тоді наш розум вільний і більш схильний до сприйняття Слова Божого. Серед багатьох слів було одне, яке мене здивувало своєю точністю. Його передаю так, як почув:

– Тут є жінка, що прибула дуже здалеку. Вона вперше на Службі Божій. Має хворий хребет, у ділянці четвертого хребця. Ця недуга сталася від удару кокосовим горіхом. Цієї миті сильне тепло розливається по її спині. Господь тебе зцілює! Скоро засвідчиш про цілковите оздоровлення.

Зранку відбулася чергова Служба Божа, людей прибуло ще більше, ми пережили тоді незабутні хвилини сили й милосердя Божого. Перед тим, як закінчити, ми попросили людей, які були вчора зцілені, розповісти про свої переживання. Ми слухали чудові речі. Між багатьма іншими людьми говорила одна жінка:

– Я протестантка від народження. Вчора уперше була на католицькій Службі Божій. Дуже мучилася від болю в хребті, а недавно довідалася, що Господь зцілив багатьох хворих під час Богослужіння, тому дала себе вмовити приятельці приїхати сюди й просити в Бога про оздоровлення попри те, що живу дуже далеко. Коли священик оголосив, що людина, яка має ушкоджений хребет, зцілена, то відчула сильне тепло, що розливалося по спині, а коли додав, що мовиться про четвертий хребець, то зрозуміла – йдеться про мене. Але найбільше мене здивувало те, що священик сказав про походження недуги від удару кокосовим горіхом. Той випадок стався півроку тому, коли я продавала кокосові горіхи туристам. Коли збивала їх палицею з дерева, один упав мені на спину і пошкодив четвертий хребець. Оскільки я була вагітна, лікар просив почекати з операцією до народження дитини. Згодом сказав, що не знає, як до неї взятися, бо хребці немов зрослися. Особливо сильний біль я відчувала вночі, довго вибираючи позу, в якій би могла заснути.

Вчора ввечері, відчуваючи тепло, я тремтіла і дуже плакала. Я була переконана, що Господь біля мене. Коли поверталася додому, зрозуміла, що зовсім здорова. Не відчуваю більше ніякого болю в хребті і дякую за це Богові.

Коли жінка свідчила про своє зцілення, всі славили Бога. Віра в присутність воскреслого Христа ще більше зросла в християнській спільноті. Я також дякував Богові за те, що всі деталі були настільки точні. Адже це допомагало мені вірити, що слово пізнання приходить до нас від Святого Духа, а не через якісь фізичні відчуття або знання психології. Такі деталі занадто точні, щоб бути наслідком уяви. Цей випадок можна перевірити по касетному запису, який засвідчує, наскільки співпадає все сказане мною зі свідченнями зціленої жінки.

Те саме сталося з самарянкою біля криниці Якова, коли Ісус через слово знання об’явив певні відомості про неї: «Ти добре сказала: Чоловіка не маю. Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала» (Ів. 4:17,18).

Самарянка після розмови з Христом побігла в місто і сказала людям: «Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?» (Ів. 4:29).

Так, через слово знання змінився народ Самарії, так само через слова знання зростають громади, росте віра і прославляється Бог.

Якось кардинал Суененс попросив мене написати статтю, щоб пояснити те, як нам приходить на думку слово знання. Я відповів йому:

– Ваша світлосте, не знаю, в який спосіб пояснити цю харизму. Це завдання такої ж складності, як і спроба пояснити, яким чином виникає неуважність.

Влітку 1982 року мене попросили записати в Оттаві дев’ять телевізійних програм про Харизматичну Віднову для телеканалу СНОТ. Кожна з цих програм тривала півгодини і мала вийти в записі наприкінці осені. Під час запису останньої програми я молився за хворих і одержав слово знання, що звіщало про нове зцілення, яке чинить цієї миті Господь. Я сказав:

– Зараз у лікарні перебуває самотній чоловік, у нього хвора спина, але в цю хвилину Господь його оздоровлює. Він відчуває тепло, яке охоплює його спину, і може тепер встати і йти.

Повертаючись додому, я усвідомив, що програма не йде в прямий ефір, а буде демонструватись лише через декілька місяців. Стало якось ніяково. Я подумав, що, можливо, той чоловік ще не прибув до лікарні, а я вже наказав йому піднятися в ім’я Господа Ісуса Христа. Ще раз переконався, що наш Бог таки має добре почуття гумору. Наприкінці січня ми отримали звістку від Б. Г. В листі він писав:

«Через хворобу мені довелося залишити роботу. У мене було зміщення двох хребців. Час, вправи і терапія не дали ніякого результату.

В грудні я згодився на операцію, яка тривала чотири години, щоб повернути рухливість правої ноги. В день операції, 9 грудня, моє серце було зовсім розбите через тяжке випробування, яке випало мені і моїй родині… 18 грудня я лежав у лікарні, розбитий фізично і морально. Моя віра, здавалося, була мертвою. О 18.25 увімкнув телевізор, саме закінчувалася програма «Любов без кордонів», де ви говорили: «Зараз у лікарні перебуває чоловік, який лежить один у палаті. Він відчуває сильний біль у спині. В цю мить Ісус його починає зцілювати, він відчуває Ісуса в своєму тілі і пізніше засвідчить своє зцілення». Так закінчилась програма. Я вже не міг дослухати пісню, якою вона закінчувалася. Я плакав і був глибоко зворушений, бо Ісус поєднав Себе із таким зраненим, розбитим та замкненим серцем, як моє. Чи ж не за такі серця Він помер?»

Через місяць він написав мені:

«Моє одужання йде чудово. Уперше в житті я пізнав, що означає «МИР ПРОЩЕННЯ БЕЗ УМОВ».

Так само, як і на Таїті, все до дрібнички було підтверджено свідченням. Дивувало лиш те, що Ісус сповістив мене в червні про зцілення, яке мало статися 18 грудня того ж року, і я сказав: «у цю хвилину». Через це свідчення я зрозумів дуже важливу річ: Господь не обмежений часом, Він може сказати слово «у цю хвилину», яке сповниться пізніше. Від того моменту я знаю, що Бог не має ні годинника, ні календаря. Він вічно присутній!

Попередній запис

Ісус живий_2

Наступний запис

Зцілення