Слуга сотника (Мт. 8:5-13)

Сотник прийшов до Ісуса просити про зцілення свого слуги. Ісус сказав: «Я зараз прийду». Сотник відразу ж відповів: «О ні. Тобі не потрібно приходити. Я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю. Просто накажи, і я вірю, що мій слуга одужає».

Я знаходжу дві науки в цьому уривку. Одна – зцілення на відстані. Іноді люди вважають, що той, хто молиться за зцілення, повинен бути поряд з хворим. Вони скажуть: «О, якщо б тільки сестра Брідж могла прийти, якщо б сестра Брідж могла тільки покласти руку на цього чоловіка, це б сталося». Люди можуть змусити вас почуватися винним через те, що ви не можете бути всюди і молитися з усіма.

У цій Євангельській історії сотник вірив, що все, що він має зробити, це попросити Ісуса, що для Ісуса немає меж.

Справді, Ісус необмежений одним місцем. Бог усюди, і, якщо я вірю, що Ісус – Бог, тоді я повинен вірити, що Його влада безмежна і що відстань для Нього не має значення.

Це мені дуже допомагає в служінні зцілення. Мені не доводиться бігати туди-сюди і їхати до всіх тих місць, де є хворі люди. Через телефонне служіння я молюся з людьми від одного кінця світу до іншого. Я не поруч з ними, але можу з ними єднатися і робити достеменно те, що робив сотник з Ісусом. Ми можемо прийти разом у дусі перед Боже лице, і можуть ставатися зцілення.

Кілька років тому я була в Мексиці. Я поїхала в лікарню помолитися за священика, в якого був рак. Священик був дуже-дуже хворий. Я коротко помолилася і залишила лікарню.

Наступного дня, коли я служила великій групі священиків, увійшла жінка і перебила нас словами: «Мені щойно подзвонили з лікарні і сказали, що отець помирає».

Коли жінка сповістила нам цю новину, я спонтанно попросила священиків об’єднатися в молитві. Я не вважала того, що роблю, чимось надзвичайним. Як на мене, це було дуже природно, щоб ми помолилися.

Якраз наступного ранку Євангелієм дня була історія про зцілення слуги сотника. Священик, який читав Євангеліє, розповів нам про те, що промайнуло в його думках, коли прийшла звістка про вмираючого священика: «Коли жінка ввійшла і сказала, що отець помирає, я подумав, що сестрі Брідж доведеться піти до нього». Священик сказав, що в той момент внутрішній голос мовив до нього: «Я не потребую сестри Брідж у лікарні, але що Я потребую від вас і від сестри Брідж, то це те, щоб ви вірили в Мою силу». Священик усвідомив, що не повинен обмежувати Ісуса сестрою Брідж, що сестра Брідж – просто знаряддя. Те, що Бог дав мені робити в ту хвилину – навчати і ділитися з цими священиками, – було саме тим, що Бог хотів, щоб я робила. Саме тому, що я фізично обмежена одним місцем, мені ніколи не слід обмежувати Господа.

Через рік цей священик мені зателефонував і повідомив: «Сестро Брідж, я щойно прочитав у мексиканському журналі чудесне свідчення про священика, за якого ви молилися. Він повністю зцілився і повернувся до викладання в коледжі».

Він прочитав це свідчення мені, а коли читав, я ніби чула голос Господа: «Запам’ятай. Черев те, що ви вірили і довіряли, цей священик зцілився». І це було наче оживлення історії про слугу сотника.

Іншого разу, на служінні зцілення в Шотландії, я сказала людям, як я завжди роблю: «Нема потреби молитися індивідуально з кожним. Усі ми тут віримо, що Ісус живе в нас. Усі ми покликані бути каналами любові. І саме любов Господа нас зціляє».

Я запросила людей заступатися за своїх дорогих близьких, яких не було на служінні зцілення: «Попросіть Ісуса простягнути Свою руку і торкнутися їх, так, як сотник попросив Ісуса торкнутися свого слуги».

В однієї з присутніх жінок була сестра в Ірландії, якій наступного дня мали оперувати ракову пухлину. Жінка під час цього служіння зцілення в Шотландії молилася за свою сестру в Ірландії. У той самий час в Ірландії Господь почав служити жінці, хворій на рак. Через три тижні в Ірландії я зустріла ту жінку. Вона розповіла мені, що не знала, що її сестра в Шотландії молиться за неї, але в лікарні їй повідомили, що пухлина повністю зникла. Вона зцілилася.

Це було ще одним підтвердженням того, що Господь може зціляти на відстані, що нам ніколи не слід обмежувати Господа.

Ще один урок з того самого біблійного уривка в Мт. 8: сила заступництва.

Що зробив сотник? Він прийшов до Ісуса і заступився за свого слугу. Він попросив Ісуса зцілити його. Це один із яскравих прикладів того, що, коли молимося, треба вірити.

Моя тітонька Ліззі – велике джерело натхнення для мене і велике джерело радості в моєму житті. Вона розповіла, що якась пані прийшла до неї додому в Ірландії, щоб зустрітися зі мною. Мене не було вдома, отже, тітонька Ліззі вирішила, що буде євангелізувати ту особу сама.

Жінка, як це зазвичай роблять у моєму рідному місті, коли шукають мене, запитала тітоньку Ліззі: «Монахиня вдома?»

Моя тітка відповіла: «Монахині нема, але вам не обов’язково бачити її. Просто напишіть ваші наміри, і вона буде заступатися за них разом з Ісусом».

Жінка сказала: «Чудово, дайте мені книгу».

Вона почала писати. Надворі чекали два повні автобуси людей, яких жінка привезла з собою з іншої частини Ірландії. Вона стояла там і півтори години записувала їхні наміри, які вони кричали через вікна автобусів.

«Педді, що тебе болить? Мері, яка в тебе проблема?»

Тітонька Ліззі трохи стомилася просто так стояти там, отже, вона сказала тій пані: «Знаєте, вам слід говорити з Богом самим. Вам слід самим просити Ісуса і заступатися».

Пані подивилася на тітоньку Ліззі і сказала: «Заступатися? Говорити з Богом? Я говорю з Богом ось уже сорок років, і Він ще ні разу не почув мене!»

А тітонька Ліззі їй у відповідь: «Ну, можливо, ви говорите з Ним не так, як треба».

Пані відповіла: «Я знаю лише один спосіб. Ви знаєте якийсь інший спосіб?»

Пізніше тітонька Ліззі говорила мені: «О, ти б краще євангелізувала сама, тому що я не знала, що їй відповісти на це запитання!»

Але хіба це не правда, що багато людей кажуть, що вони говорять до Господа вже сорок років, а Він їх не чує? Однак вони не слухають Його.

Ісус справді відповідає нам, але це, можливо, буде не відразу. Відповідь на заступницьку молитву не завжди приходить негайно. Ще одне оповідання свідчить про важливість заступницької молитви і про те, що ми повинні бути наполегливими в молитві.

Недавно, коли я давала реколекції для подружніх пар, до мене підійшов чоловік. Він був жахливо стурбований, тому що його шлюб переживав великі труднощі. Вони з дружиною були партнерами в багатьох різних справах, але між собою не знаходили спільної мови. Погіршувало ситуацію ще й те, що він довідався, що його дружина зрадила. Він ходив до консультанта з сімейних стосунків, який порадив поставити дружині ультиматум, а якщо не допоможе, – розлучитися.

Чоловік бідкався, що це розбиває його вщент, тому що він не може прийняти розлучення, як розв’язання проблеми. Він не знав, що робити.

Я привела його в Церкву на адорацію. Господь дав мені для нього слово знання: що ситуація буде погіршуватися, але відтак вона поліпшиться. Як на мене, це слово було не надто втішним для бідолахи.

Я переконувала його, що це випробування його віри, що іноді нам доводиться виявляти наполегливість у молитві, заступаючись за когось. Також пояснила, що, коли ми заступаємося за інших, Бог може діяти і в нашому житті, що ми можемо прийти до віри, що чудеса все ж стаються. Сказала, що зростання у вірі – унікальна перевага наполегливої молитви.

Після цього він часто подорожував на далекі відстані, але телефонував мені, щоб помолитися разом із ним. Усе, що я тоді робила, то це говорила йому: «Помолимося, і не здавайтесь».

Він, було, казав мені: «Я люблю свою дружину». Він відчував у своєму серці, що Господь не хоче, щоб він вийшов із життя своєї дружини, що їхній шлюб благословила Церква, що це Таїнство. Але одночасно всі йому радили: «Я б залишив її».

Однак щоразу, коли він говорив зі мною, я підбадьорювала його не здаватися. Часто нагадувала йому слова Ісуса, що нема нічого неможливого для того, хто вірує.

Я співчувала йому: «Дуже важко ототожнювати себе з кимось, хто відкидає тебе і продовжує це робити, але ви ототожнюйте себе з Ісусом. Навіть до цього дня Ісус любить нас, а ми весь час відкидаємо Його. Він не перестає любити нас. Якщо б ви почали зціляти свій шлюб, ви не могли б цього зробити. Але ви можете просити Ісуса дати вам надприродну силу. Це не позбавить страждання і болю відкинення, але ви будете мати силу наполегливо продовжувати».

Одного дня він подзвонив мені і сказав: «Сестро Брідж, я хочу подякувати вам. Бог відповів на нашу молитву».

Затим поділився зі мною чудовим духовним досвідом, який вони пережили разом із дружиною. Одного вечора, готуючись до сну, вони обоє відчули перемінювальну Божу присутність.

У нього якийсь час не було інтимних стосунків з дружиною, тому що її невірність була перешкодою для виявлення любові з його боку. Але коли вони були в ліжку тієї ночі, Господь огорнув їх обох Своєю любов’ю, і Він заново створив у них ту любов, яку вони переживали, коли вперше одружувалися. Він перемінив їх. Він не тільки відродив їхній шлюб, але дав їм усі дари Святого Духа.

Чоловік сказав, що хоче приїхати до мене.

Я випадково була в тому місті, де він жив, отож сказала, щоб він приїздив. Ось що я почула: «Сестро Брідж, я надіюся, що це не образить вас, але ви були великим вказівником на Ісуса. Багато днів по дорозі на роботу я почувався так, ніби йду до суду з наміром розлучитися, і думав: «Чому я маю переживати це?» Але щоразу, коли я говорив з вами, ви повертали мене, вказуючи на Ісуса. Ви не вели мене, але неодмінно говорили, що може зробити Ісус. Сьогодні я дякую вам, тому що саме це робить вказівник – він не веде вас туди, куди ви хочете йти, але вказує напрямок руху. «З усього цього я засвоїв два уроки, – продовжував він. – По-перше, не можна сприймати свій шлюб, як щось належне. Я любив свою дружину, але насправді ніколи не говорив їй про це. По-друге, ніколи не можна недооцінювати могутність молитви і надприродну силу, яка приходить через неї».

Попередній запис

Паралітик

Наступний запис

Поступове зцілення