Слухання та розпізнавання голосу Божого

Бог кличе по різному. До одних промовляє явно і зрозуміло, до інших загадково і таємничо. Завданням людини є бути чутливою на голос Божий, вміти його зауважити, почути, відкрити та намагатися зрозуміти. Сучасний світ – це світ багатьох голосів, шуму та гамору. Отож, живучи в цьому світі, для людини дуже важливо навчитися слухати, навчитися бачити та спостерігати ті знаки, якими Бог промовляє до неї.

Голос, яким Бог промовляє до людини, не є голосом керівника чи диктатора, це голос лагідного та ніжного запрошення. Бог звертається цим голосом до кожної особи, тільки чи вміємо ми його почути? Голос Божий у житті людини проявляється у два різних способи: один внутрішній, що є голосом ласки та Святого Духа, інший зовнішній – тобто різні обставини, ситуації та події, які відбуваються в житті людини. Тому для людини важливим є завжди бути чутливим до всього, що вона переживає, що відчуває, до всього, що її оточує та з нею відбувається.

Святий апостол Павло навчає, що «віра від слухання» (Рим. 10:17). Подібно також можемо ствердити, що покликання народжується зі слухання. Якщо я не слухаю, я не маю стимулу, якщо не слухаю, не маю мотивації, не оцінюю, не захоплююся, не ставлю запитань, якщо не слухаю, залишаюся на одному місці, «скам’янілим», нерухомим, пасивним, не отримую можливостей, не бачу перспектив.

Покликаний – це той, хто чутливий та уважний на голос Божий. А чутливим та уважним до голосу Божого може бути тільки той, хто вже має певну близькість з Богом і хто може відрізнити голос Божий від мільйонів інших голосів, які лунають у світі. Багато є голосів, що намагаються проникнути в нашу свідомість. Як відрізнити той голос, який надає справжнього сенсу нашому життю, голос, що ним промовляє Бог? Відповідь дуже проста: Бог промовляє до нас у тиші та в молитві.

Можемо зауважити, що всі біблійні особи зустрічалися з Богом у тиші та в молитві. Мойсей тільки після довгої тиші та наполегливої молитви, на горі Синай, зустрів Бога і «І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого» (Вих. 33:11). Юнак Самуїл теж почув голос Божий, що його кликав, тільки в тиші та безгомінні ночі, коли то «ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле! А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!» (1Сам. 3:10).

Розповідь про покликання пророка Самуїла, що її описує Біблія (див. 1Сам. 3:1-21), є чудовим прикладом кожного покликання, і дуже гарно демонструє всі основні етапи розпізнавання покликання. Найперше історія Самуїла виявляє першість та ініціативу, яку проявляє Господь Бог, адже це Він перший прийшов до Самуїла, коли той спав, як говорить писання «І ввійшов Господь, і став, і покликав…: Самуїле, Самуїле!» (1Сам. 3:10).

Після об’явлення Божого, слідує слухання та розпізнавання зі сторони людини. Самуїл звертається до Бога: «Говори, Господи, бо раб Твій слухає!» (1Сам. 3:10). І на завершення, послух Богові та прийняття покликання, яке у випадку юного Самуїла відбувається в словах священика Ілія, який каже так: «Він – Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!» (1Сам. 3:18).

Наступним великим прикладом слухання Божого голосу та молитви є пророк Ілля. Господь промовляє до Іллі: «Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос. І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, що говорив: Чого ти тут, Іллє?» (1Цар. 19:11-13).

З цієї розповіді бачимо, що Бог об’явився Іллі не у великому та потужному вітрі, не в землетрусі чи у вогні, але в тихесенькому та лагідному вітерці, тобто в тиші та спокої. Ба більше, Ілля був гідний почути голос Божий тільки після того, коли він сам осягнув стану тиші та слухання.

Отож, з наведених прикладів можемо зрозуміти, якими важливими є тиша та слухання. Гармонія тиші та мовчання симфонізує людину з самим собою, з природою, з іншими людьми та з Богом. Бо Бог, перед тим як промовляти, завжди очікує, коли людина віднайде тишу та спокій. Коли Бог хоче запропонувати людині щось важливе, перше переводить її через пустелю, місце тиші та мовчання. Це історія Авраама, Мойсея, ізраїльського народу, це історія Іллі, Івана Хрестителя. Зрештою, це історія самого Ісуса Христа, Який перед тим, як виступити з проповіддю та публічною діяльністю, переходить через сорокаденну тишу, молитву та піст у пустелі (див. Мт. 4:1-11).

Тиша полегшує слухання. Однак перебувати в тиші не означає тільки мовчати чи перебувати на самоті. Тиша покликання – це тиша, що промовляє, тиша, в якій лунає голос Божий, що кличе та запрошує. Тиша покликання – це тиша, в якій зважується та приготовляється рішення, щоби відповісти на Божий заклик. Тиша покликання перш за все вимагає віддалитися від галасу щоденності та звільнитися від тягарів цього світу, відмежуватися від власних забаганок та примх, щоби увійти в спілкування з Богом.

Слухання Божого заклику не обмежується тільки вухами, але найперше заторкує серце людини. Бог промовляє до нашого серця і тільки серце може почути цей голос та розпізнати його. Святий Альфонс Лігуорі навчає, що голос Божий подібний до подиху легенького вітерця і його можна почути не тілесними вухами, але вухами серця в трепеті та солодкій насолоді. Пригадаймо приклад Богородиці, що пильно зберігала все, що Бог об’явив їй, «розважаючи, у серці своїм» (Лк. 2:19).

Саме тому святий Іван Павло II звертається до кожного, хто шукає своє покликання з закликом: «відкрийте ваше серце до радісної зустрічі з Христом, дозвольте силі Святого Духа діяти у вас і надихнути вас на правильний вибір у вашому житті». А папа Франциск говорить про мистецтво слухання, кажучи що: «людство сьогодні має потребу вправлятися в мистецтві слухати що є більше ніж просто чути».

Отож, можемо стверджувати, що розпізнавання покликання перш за все здійснюється через слухання. Для кожного покликаного важливим є слухати заклик Божий та вміти відрізнити голос, яким промовляє Бог від мільйонів інших голосів, які наповнюють цей світ. Бог кликав завжди, кличе також сьогодні, і сьогодні більше ніж будь-коли. Одначе чи вміємо ми слухати? Щоби могти почути голос Божого заклику, важливо зайняти поставу слухання, подвійного слухання, тобто не тільки тілесними вухами, але найперше духовними «вухами» нашого серця.

Попередній запис

РОЗПІЗНАВАННЯ ПОКЛИКАННЯ В БІБЛІЇ

Наступний запис

Молитва та спілкування з Богом