«Слухняний дії Святого Духа»

Хрещення Святим Духом схиляє «віруючого на більшу слухняність дії Святого Духа». Воно по-новому відкриває присутність і силу Святого Духа в житті людей. Воно вводить їх у нові стосунки зі Святим Духом, які характеризуються піднесеним відчутним усвідомленням постійної присутності Святого Духа. Це нове усвідомлення допомагає виробити більшу слухняність чи чутливість на підказки Духа.

Бути слухняним означає бути старанним у навчанні, здатним до ведення і керівництва Духом. Це заздалегідь передбачає справжнє сподівання того, що Святий Дух може і буде нас вести. Ісус утверджував це очікування у Своїх учнів, коли казав: «Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам ЙогоА коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам» (Ів. 16:7,13). Святий Дух був зісланий Ісусом, щоб провадити кожного з нас. Бути веденим Духом – визначальна характеристика всього християнського життя: «Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі» (Рим. 8:14).

Усі охрещені віряни повинні могти сказати, що вони також належать до цієї Віднови в Дусі і розуміють усі ці різні харизми, які Дух виливає на Свій народ. Це апостольське насліддя, той дар, який дає Ісус кожній людині, що входить у води Хрещення. Це глибоко особисті стосунки зі Святим Духом, динамічні, живі стосунки, закорінені в справжньому досвіді присутності та сили Святого Духа; досвіді, який можна пережити і про який можна урочисто засвідчити без жодного сумніву.

Такого типу особисте досвідчене пізнання Святого Духа було нормою життя ранньої Церкви. Апостоли очікували, що кожен охрещений увійде в ці стосунки з Духом. Ці сподівання ясно звучали, коли вони говорили з віруючими. У Посланні до галатів апостол Павло пропонує своїм слухачам запитання: «Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, чи чинить ділами Закону, чи із проповіді про віру?» (Гал. 3:5). Запитання св. Павла поставлене в контексті ширшого обговорення відносин між вірою і Законом. Галати в правильні взаємини з Богом увійшли через Закон чи віру?

Цікаво тут визначити, що доказ св. Павла базується на попередньому знанні про те, що галати мають особистий досвід присутності і сили Святого Духа. Галати знали, що вони отримали Святого Духа і були свідками чудес. Зустріч зі Святим Духом була визначальною характеристикою їхнього буття в правильних взаєминах із Богом. Вони знали, коли і як одержали Святого Духа. Святий Дух прийшов до них через віру в проповідь, яку чули; тому вони могли зробити висновок, що саме віра постановила їх у правильні стосунки з Богом.

У розділі 19 Дій апостолів св. Павло зустрічає в Ефесі кількох учнів: «Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий! І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення. І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса. Як почули ж оце, то христились вони в Ім’я Господа Ісуса. А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! А всіх їх було чоловіка з дванадцять». (Дії 19:2-7). У запитанні св. Павла також простежуємо те очікування, що всі віряни мали б отримати дар Святого Духа і що всі мали б пізнати з досвіду, чи отримали Духа, чи ні. Учні охрещувались лише Івановим хрещенням, отже, св. Павло охрещує їх в Ім’я Господа Ісуса, і кожний з них досвідчує присутність і силу Святого Духа, явлені через дари мов і пророцтв.

У ранній Церкві реальність присутності Святого Духа досвідчувалися до того, як стали догмою чи доктриною. Учні могли бути слухняними Духу, тому що досвідно знали, що Дух присутній і діє в їхньому житті. Для надто багатьох у Церкві сьогодні Дух – догма і ще має стати живим досвідом.

Попередній запис

Щось відбувається

Наступний запис

«Завершує Таїнство Хрещення»...