СОРОМ – ОХОРОНЕЦЬ МОЄЇ ГІДНОСТИ

Люди соромляться своїх помилок і бояться бути висміяними через свої недоліки. Ми відчуваємо сором, коли хтось побачить нас голими. Ніяковіємо, коли хтось нас присоромлює, посягає на нашу гідність. Слово «сором» (нім. «Scham») походить від грецького «aidos» і означає боязкість перед чимось цінним, сором’язливість перед Богом, шанобливість перед людиною, насамперед перед високопосадовцем. Однак є ще слово «сором’язливість» (нім. «Schamhaftigkeit»), яке походить від грецького «aischyne». Тут уже вбачається якийсь зв’язок із ганьбою. Німецьке слово «сором» (нім. «Scham») тісно пов’язане зі словом «ганьба» (нім. «Schande»). Ми соромимося, коли стаємо для інших ганьбою, коли стали причиною їхньої злости, коли вони змушені ніяковіти через нас.

Адам і Єва в історії сотворення світу в Книзі Буття соромляться, коли усвідомлюють, що вони нагі. Відштовхуючись від цієї біблійної історії, сором часто асоціюють зі статевістю людини. Ми соромимося своєї нагости, своїх окремих частин тіла, тому й ховаємо їх. Ставимося до них з особливою увагою і не бажаємо їх показувати іншим. Однак сором – це почуття, яке пов’язане не тільки зі статевістю. Це почуття виникає також внаслідок помилкового вчинку. Дехто соромиться навіть самого себе, якщо він не виглядає таким, яким би йому хотілося. Когось обпікає почуття сорому лише тоді, коли інші побачать їхню помилку чи слабкість. Хтось соромиться навіть через чужі помилки, якщо він якимось чином пов’язує себе з тією особою. Сором може стати емоцією, яка принижує. У народі кажуть: я мало не провалився крізь землю від сорому. Це означає, що людині іноді краще провалитися крізь землю, щоб її не побачили в ганебну мить сорому. Навіть я сам не можу дивитися на себе після такої помилки. Також сором може бути певним захистом приватного, особистого життя, що стосується її статевости або важливих таємниць. Почуваюся осоромленим, коли дізнаюся, що той, кому я довірив свою таємницю, відкрив її іншій людині. Людині, якій довіряю, я можу показати абсолютно все, що є в мені. Однак якщо люди тільки те й роблять, що цікавляться моїми слабкостями, то я відчуваю сором і сильне бажання захиститися від таких людей.

Нам ніяково, коли нас присоромлюють. Іноді діти відчувають сором, коли батьки розповідають родичам, що вони не так сказали чи зробили, або коли вони розповідають чужим людям про їхні страхи та поведінку. Це викликає страшне відчуття: я не можу ніяк захиститися, бо про мій внутрішній світ відкрито розповідають, до того ж людям, яким я не бажав би відкривати свого внутрішнього світу. Тут порушуються межі, які я би з великою радістю захистив. Ми не бажаємо, щоб усі заглядали нам прямо в серце. Зроджується відчуття, що ми намагаємося вберегти важливу таємницю, святу сферу своєї особистости, свою приватну територію, не лише статевість, а й просто свої особисті почуття й думки.

Ми почуваємося присоромленими, коли хтось намагається образити нашу гідність чи принизити нас. Найглибший сором відчувають діти, яких брутально розбещують. Сором замикає їх перед іншими людьми, а часто навіть перед собою. У цьому страшному випадку сором стає єдиною можливістю дитини хоча би внутрішньо захиститися перед розбещенням, інакше вона відчувала би і внутрішню зруйнованість. Тут сором може навіть паралізувати, тому дуже добре, коли діти можуть говорити про своє почуття сорому. Звісно, трапляється так, що після того їх знову ранять. Людина потребує великої обачности для того, щоб розповісти комусь про свій сором. Ця сфера дуже дорогоцінна і крихка, тому треба поводитися з нею дуже уважно. Іноді жертва сексуального насилля розповідає про свій дитячий сором аж у дорослому віці.

Часто ми ніяковіємо від надмірної похвали, або ж коли опиняємося в центрі уваги. Соромимося, бо усвідомлюємо, що не заслужити аж стільки похвали. Щось всередині нас говорить, що краще ми б приховали свої успіхи. Попри все радіємо через свої здібності, і що завдяки своїм здібностям та вчинкам нас помітили інші люди. Однак соромимося, бо відчуваємо, що необов’язково всім про це знати.

Психологія визнала, що сором належить до важливих почуттів людини. Сором охороняє нашу гідність. Він дає нам відчуття того, що відповідне й доречне для нас. Усе ж є такий сором, який принижує нас, змушує відмовитися від справжнього життя. Якщо людина соромиться давно вчиненої помилки, то почувається наче паралізована. Сором блокує її, не дозволяє бути тут і тепер. Тому важливо поглянути на свій сором і зрозуміти, де він мені допомагає, а де не дозволяє жити так, як мені належить жити.

Попередній запис

ЗЛОВТІХА – ЗДОРОВЕ ПОЧУТТЯ

Наступний запис

ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ – СИЛА ПРОЩЕННЯ