Спасіння в Ісусі

Мета теми: яким чином через смерть і воскресіння Ісуса ми були спасенні.

Бог особисто і безумовно любить нас, але є й погана новина: гріх перешкоджає нам відчути на собі цю любов. Людина потребує спасіння, але не може спасти саму себе.

А. Добра новина: Ісус

Коли вже не залишилося жодної надії на розв’язання найважливішої проблеми людини, тоді в темряві засяяло світло.

Людина не здатна прийти до Бога, тому Він бере ініціативу і поселяється в нашому таборі (Ів. 1:14). Ми не маємо необхідних сил, щоби піднятися до Нього, тому Він зійшов до нас.

«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16-17).

Тому є вирішення для всіх і для кожного – його ім’я: «Ісус». Воно означає: «Ягве (YHWH) спасає» (Мт. 1:21). Він не тільки приходить із Божим спасінням – Він Сам є спасінням, Він лікар і ліки одночасно, Він є «Богом з нами», Богом, Який спасає нас.

  1. Перемагає сатану

Від моменту, коли наші прабатьки згрішили, Бог виніс вирок змієві, що уособлював сатану: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову» (Бут. 3:15).

Ісус, нащадок жінки, розчавлює голову ворога. Князь цього світу повалений і не може дати відсічі. Ісус переміг сатану і зруйнував його темний світ. Тому Він сказав: «Будьте відважні: Я світ переміг» (Ів. 16:33).

  1. Спасіння від гріха

Ісус – Агнець Божий, який прийшов, щоб взяти гріхи світу (Ів. 1:29) для того, щоб ми могли жити в повноті. Його завдання – не тільки полегшити страждання цього світу, а вирвати корінь, від якого походить усе це зло – гріх.

Через наш гріх ми стали ворогами Бога і мали перед Ним борг, якого не могли сплатити. Але завдяки Ісусові, правдивому Богові і правдивій людині, розпочинається новий етап історії спасіння:

  • Ісус прощає гріх – сплачує наш борг

Наша ситуація схожа на ту, коли відвідувач ресторану не має грошей заплатити за обід і його чекає тюрма. Але в цю мить йому говорять, що пан, який сидить за сусіднім столиком, вже оплатив його рахунок.

Ми були в боргу перед Богом за те, що споживали заборонений плід у раю. А тому, що не мали чим заплатити, повинні були померти, бо плата за гріх – смерть (Рим. 6:23). Але Ісус підійшов до нас, узяв розписку, на якій був записаний наш вирок, і прибив її до хреста.

«І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті» (Кол. 2:13-14).

Отець, побачивши, наскільки Його Син любить нас, скасував наш борг. Тому ми вже перебуваємо в мирі з Богом, тому ми Йому більше нічого не винні. Наш Бог готовий прощати (Неем. 9:17) через самопожертву Ісуса.

Таким чином, ніякий засуд уже не тяжіє над нами. Наші гріхи були прощені завдяки крові, яку Христос пролив на хресті. Він, висячи на хресті, попросив Отця: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!». Отож, завдяки заслугам Христа Ісуса, ми тепер у мирі з Богом і можемо з довірою наблизитися до Нього.

  1. Забуває гріх

Бог не лише простив наші гріхи й провини, Він назавжди забув їх. Коли Бог прощає, а Він прощає завжди, Він прощає назавжди. Він більше не пам’ятає тих гріхів, які простив.

Ісус, посланець Отця, взяв наші гріхи і вкинув їх на дно моря. Там вони поховані назавжди, і неможливо витягнути їх звідти: «Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи» (Мих. 7:19).

Тому, коли сатана звинувачує нас у гріху – чи перед Богом, чи перед нами самими – він обманює, згідно зі своїм підлим звичаєм.

Бог через пророка Єремію пообіцяв нам, що в Новому Заповіті Він не тільки змилосердиться над нашою неправедністю, а й забуде наші гріхи (Єр. 31:34). Таким чином, Бог не має перед очима чорного списку зі всіма нашими гріхами, який би нам показали наприкінці життя. Ні. Гріхи, які Бог простив, Він уже повністю забув. Богові, Який є настільки добрим, можна дорікнути тільки одну річ: те, що Він не пам’ятає гріхів, які простив нам. Він ніколи не пам’ятає їх, ані не дорікає нам за них.

Коли Бог дивиться на нас, Він бачить нас святими й непорочними, бо Кров Його Сина очистила нас від усіх гріхів і привела до досконалості (Євр. 10:14).

  1. Визволяє від гріха, роблячи нас новим створінням

Діло спасіння не обмежується лише очищенням наших гріхів. Спасіння не є пральнею, в якій наш одяг очищається від бруду, а потім ми знову забруднюємо його. Ні. Ісус прийшов не тільки для того, щоб звільнити нас від гріха, але й щоб визволити нас від нього. Тобто Він наділяє нас здатністю більше не грішити. У Ньому і лише через Нього ми маємо цю силу.

Так само, як колись планували шлюби, коли майбутні подруги були ще дітьми, так само ми від народження були заручені з гріхом. Він був нашим господарем і жорстоко керував нами, погано до нас ставився, мучив і робив своїми рабами. Але одного дня, коли Ісус побачив, що ми не вільні, Він взяв цей гріх і звів його зі світу на Своєму хресті, роблячи нас, таким способом, абсолютно вільними завдяки Своїй смерті і воскресінню. Відтоді гріх уже не панує над нами, і тому ми вже не маємо причин, щоб підкорятись йому. Гріх уже не має жодної влади над нами, ані ми не є його слугами. Тепер з любові служимо Ісусові, з Яким зараз заручені (2 Кор. 11:2).

Христос Ісус зробив нас новими створіннями. Старе минуло, старий чоловік помер і тепер ми цілковито нові (пор. 2 Кор. 5:17).

  1. Сповіщає життя в повноті

Бог послав Свого Сина не тільки для того, щоб розв’язати вузли чи розірвати кайдани гріха, а передусім для того, щоб принести життя, і не просто життя, а життя в повноті.

«Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Ів. 10:10).

Ісус є присутністю любові Отця до грішників, щоб там, де переважає гріх, переважила Його милосердна любов.

Він у повноті прожив людське життя, пояснивши нам правдивий вимір того, що ми створені на образ і подобу Божу. Ісус надає справжній зміст людському існуванню і встановлює мир у всіх його вимірах.

Це демонструють три приклади:

  • Жінка-перелюбниця: Ів. 8:3-11 (мир із самим собою).

Ті, які застали її на скоєнні гріха, привели до Ісуса, впевнені, що Він потвердить для неї кару смерті, яку встановлював у такому випадку Закон Мойсея. Але, навпаки, Ісус вірить у неї, хоч вона була невірною. Він повертає їй втрачену гідність. Для Ісуса є ліки на все. Він не робить натяків на її минуле, ані не засуджує її. Для неї є нове майбутнє: «Йди і більше не гріши», – каже їй Господь. Але Він не просто застосовує до неї Закон, Його прощення робить її здатною ніколи більше не грішити.

На жаль, чоловік-перелюбник, з яким вона згрішила, поплатився за свій гріх, тому що він не представив його Ісусові.

  • Багач Закхей: Лк. 19:1-10 (мир з іншими).

Закхей був дуже багатою людиною, він мав усе, окрім зросту. Однак щоб компенсувати це, він через несправедливість, тиск і використовування інших нагромадив багатства.

Одного дня Ісус прибув в Єрихон, і Закхей виліз на дерево, щоб побачити Його. Ісус завважив це і захотів прийти в його дім. Власне в цей момент усе й змінилося. Відбулася переоцінка цінностей у Закхея. Багатство втратило для нього свою вагу.

Ісус змінив життя Закхея, надавши йому нового змісту. Господь показав йому, що людина не може задовольнитися речами цього світу. Показав, що є більш важлива реальність, аніж речі, які ми можемо полічити або яких можемо доторкнутися. Цією реальністю є Царство Боже. Закхей звільнився від захланності і почав жити з іншими в мирі й справедливості.

Дев’яносто дев’ять «праведних», які перебували в синагозі, не дістали спасіння, тому що вони вважали, що його не потребують. Відтоді спасіння відбувається не в синагогах чи церквах, а там, де відчиняють двері Ісусові.

Закхей не змінився сам для того, щоб Ісус увійшов у його дім. Його життя змінилося, коли Ісус увійшов.

  • Розбійник на хресті: Лк. 23:39-43 (мир із Богом).

За крадіжку і вбивство його засудили до смерті на хресті. Ані бичі, ані тюрма не змінили його. Ніхто і ніщо не могли його виправити, тому він був засуджений на смерть і розп’ятий у Страсну П’ятницю, праворуч від іншого чоловіка – Ісуса, який не зробив нічого поганого.

Закон засудив його. Навіть він погодився з тим, що для нього не залишалося жодного іншого засобу, як тільки смерть. «Ми приймаємо кару, гідну наших учинків», – визнав розбійник. Йому видавалося нормальним те, що він мусить померти. Був упевненим, що для нього в цьому світі вже не залишилося жодної надії виправитися чи врятуватися.

Але він удався до Ісуса, Який терпів ту саму кару. Й Ісус відчинив йому двері надії. Ісус не відкинув того, кого відкинули закон і справедливість цього світу. Навпаки, Він дав помираючому нове життя: «Ти будеш зо Мною сьогодні в раю». Для Ісуса не все ще закінчено. Життя кожної людини не закінчується навіть після смерті. Для Ісуса ніхто не є приреченим на смерть. Розбійник примирився з Богом через розп’ятого Ісуса.

Однак інший злочинець, котрий був так близько від джерела спасіння, не скористався з цієї нагоди. Виявляється, не досить бути близько біля Ісуса.

На твою думку і на думку інших, життя сьогодні може закінчитись. Але для Ісуса нині відкриваються нові горизонти.

У трьох випадках спостерігаємо те саме: Ісус не засуджує грішника і навіть пробачає його ще перед тим, як він покається. Мабуть, для того, щоб він покаявся.

Попередній запис

Гріх (закінчення)

Наступний запис

Спасіння в Ісусі (закінчення)