Ми вже знаємо, що існують сповіді, котрі ми називаємо сповідями з цілого життя. Зазвичай, розпочинаючи святу сповідь, ми називаємо священикові дату останньої сповіді, щоб він міг скласти собі правдиве уявлення про наш духовний стан. У деяких важливих ситуаціях люди роблять сповідь з цілого життя. Це означає, що на одній сповіді визнаються гріхи з цілого свого життя. Це роблять з різних причин: перед тим, як піти в монастир або перед вічними обітами, перед шлюбом або військовою службою; загалом, така сповідь відбувається перед прийняттям важливих рішень у житті, під час реколекцій або прощ. Іноді добре провести таку загальну сповідь. Не тому, що Бог нам не простив або не готовий нам простити, бо ми не сказали всього священикові або забули щось визнати. Якщо ми щось промовчала зі страху або сорому, то це не причина для загальної сповіді. Загальна сповідь рекомендується для духовного зростання і зрозуміння власного життя, а, насамперед, для лікування ран, які залишилися в нас через гріх. Не добре і не рекомендовано надто часто і надто сильно торкатися ран. Однак коли щось постійно з’являється в наших думках або снах як спогади про те, що ми пережили в минулому, варто посповідатися і помолитися про зцілення. Страх перед Богом або дріб’язковість у визнанні власних провин та гріхів, або так звана скрупульозність не узгоджуються з великим милосердям і любов’ю Божою. Однак якщо в духовному житті людини з’явиться такий стан, то потрібно знати, що необхідний послух священикові.
Таку ситуацію може зумовити психічна хвороба або глибока втрата довіри до людей, яку ми переносимо на Бога або диявольські напасті. У випадку психічної хвороби священик повинен підготувати пенітента і скерувати його на лікування до лікарів-фахівців.
Сповідь є можливістю прикликати любов і милосердя, і в жодному випадку немає причини для страху, навіть тоді, коли ми самі виявимо недоліки у своїй сповіді. Це – особлива благодать у праці над душею і в душі, яка повинна приносити нам лише радість, що Бог дає нам шанс на новий початок і відкриває дорогу миру та примирення.
КІНЕЦЬ