Матір хотіла впевнитися, чи її син був уважний на Божественній Літургії. Спитала його:
– Про що була сьогоднішня проповідь?
– Про сповідь… Адже наш священик не знає про щось інше говорити… ніби сповідь є те найважливіше на світі…
Реакція того юнака невиняткова. Скільки ще людей не відкрили для себе важливости сповіді і реагують подібно?
Досвідчені духовні провідники, однак, в один голос заявляють: “Якби сповіді не було, її треба було б запровадити”.
Це твердження має своє обґрунтування. Його правдивість підтверджує щоденне життя.
Візьмімо до рук різні часописи і журнали. Багато з них мають рубрики, в якій публікуються листи читачів і відповіді на їхні запитання. Читаючи ці опубліковані листи, зауважуємо, що мають характер якогось визнання… Людина перед широкою публікою відкриває своє нутро і відкрито або приховано говорить про помилки, які привели її життя до труднощів. І навіть найкваліфікованіша відповідь психолога чи психотерапевта ніколи не дасть того спокою, який приносять слова розрішення.
Прислухайтеся лишень до слів психолога з телефонної лінії довіри, який сказав, що понад дев’яносто відсотків тих, що телефонують, мучить неспокій і психічна неврівноваженість. Але й порада спеціяліста не приносить тривалого полегшення.
Зауважте силу книг у книгарнях, які містять поради, як осягнути здорову життєву рівновагу і як досягти спокійного життя. Це література, яка добре продається. Свідчить про те, що людина шукає чогось, що зарадило б їй у неспокійному житті. Але навіть найрозумніша порада не принесе такого полегшення, яке людина знайде в Тайні покаяння.
* * *
Людина мусить собі усвідомити існування зла в світі і в собі. Мусить мати справу з пристрастями, провинами і слабкостями, бо носить їх у собі. Може спробувати ігнорувати цими проблемами, але це не означає, що вони щезнуть. Може їх заглушити, але вони все-таки вилізуть через хвороби духа або тіла. Один священик у промові до вірних сказав: “Браття, перед вами вибір: або сповідальниця, або лікарня, або трупарня!” І ці слова не є переборщенням, бо сучасна медицина на підставі своїх досліджень каже, що більшість захворювань походять з духовних проблем людини. В одному курортному місті священик познайомився з дуже освіченим паном. Обоє лікувалися. Освічений пан був хворий на серце. Його недуга була нервового походження. Сповняв усі накази лікарів. Та нічого не допомагало. Священик йому одного разу – немов жартома – сказав, що мав би спробувати ще один лік – якщо йому курорт мало помагає – чесну і щиру сповідь…
Через декілька місяців священик одержав від того пана листа, в якому було написано: “Ви, мабуть, невинно жартували, але я це сприйняв серйозно. Я приготувався до святої сповіді і висповідався. І що сталося? Я перестав вживати свої ліки. Вже їх не потребую. Тому вам мушу подякувати. Зцілила мене свята сповідь!”
Знаємо, що все зло – це плід гріха. Гріх – це бунт проти Божої ласки. Гріх потребує прощення і поправи. Прощення, викреслення чи усунення зла знаходимо в Тайні покаяння – і поправа приходить через наше зусилля направити наслідки гріха в нас і коло нас.
Якщо той юнак трохи нарікав на священика, що занадто багато говорить про гріх, то це тому, що не усвідомлював собі, що священик нагадує про сповідь – той важливий Божий дар, – щоб людина могла оздоровитися душею й тілом. Можливо, одного разу згадка про це часте попереджування священика вкаже, як розв’язати на перший погляд нерозв’язні проблеми. Можливо це сьогоднішня застанова приведе до того й нас… Амінь.