Спільнота, щоб витримати до кінця

Мета теми: показати, що лише в спільноті можливо наполегливо продовжувати жити Духом.

Ми вже народилися наново і позначені в обітованому Святому Духові. Однак не досить лише народитися, бо в житті в Дусі великий показник дитячої смертності – тих, хто зупиняється посеред дороги.

Нам потрібне середовище, в якому насіння нового життя не виклюють птахи небесні? воно не задихнеться через колючки життєвого поля (Мт. 13:3-8). У цій темі ми побачимо, як цього досягти, щоб не бути тими, хто кладе свою руку на плуг і озирається назад, повертаючись до попереднього життя, з якого він був визволений.

Важливо не розпочати біг, а його закінчити, тому що Ісус запевняє, що спасеться тільки той, хто витримає аж до кінця (Мт. 10:22).

Секрет, який допомагає вставати після падінь і продовжувати крокувати вперед, називається спільнота. Тільки в спільноті ми маємо силу перемогти ворогів, які трапляються на нашому шляху.

Існують різні типи спільнот. Вони не протиставляються, а доповнюють одна одну.

А. Церква

Ісус домігся нашого спасіння дві тисячі років тому, за тисячі кілометрів звідси. Плоди Його відкуплення присутні й чинні у світі завдяки служінню Церкви, яка є таїнством спасіння.

Якщо джерело спасіння так далеко в часі і просторі, то Церква є немов продовжувачем, який поєднує нас із померлим і воскреслим Ісусом.

Перші християни в надзвичайний спосіб переживали все це, тому що вони могли допомогти одне одному. Книга «Дій Апостолів» дає нам свідчення про спосіб, яким вони підтримували одне одного, щоб витримати (Дії 2:42-44).

Перебували в спільноті:

  • на науці апостолів;
  • на ламанні хліба;
  • на молитвах;
  • усі віруючі були вкупі й усе мали спільне.
  1. Наука апостолів

Наука апостолів прямо з’єднує нас із наукою Ісуса, щоб жити вірою 24 години на добу. Це не лише теологічна доктрина. Це передусім спосіб, як віруючий має поводити себе у світі.

Це освіта, ґрунтована на Слові Божому. Усе новонароджене повинно живитися Святим Писанням, яке повідомляє нам історію спасіння, що є нашою власною історією.

  1. Молитви

Основою християнської молитви є культ «у Дусі й Правді» (Ів. 4:23), в якій Бога називають: «Авва-Отче» (Рим. 8:15).

  • Особиста молитва необхідна, щоб продовжувати йти Божим шляхом. Без неї охолоджується любов до Бога, не набувається Його мудрості і ослабляється Його сила в нас.
  • Спільнотова або літургійна молитва також необхідна. Через неї виявляється єдність відкупленого народу, який на чолі з Христом віддає усю честь і всю славу Небесному Отцю.

Особиста молитва викликає в нас бажання й інтерес до спільнотової і літургійної, тоді як остання, своєю чергою, побільшує прагнення найінтимнішого й особистого контакту з Господом.

  1. Ламання хліба

Хрещення – це джерело християнського життя, Миропомазання – його сила, а Євхаристія – його кульмінація. Таким чином, усі Тайни християнського втаємничення, через які ми стаємо християнами, або Тайни відновлення цього посвячення, завершуються в Тайні Євхаристії, у безперервному єднанні з Христом, у середовищі любові та милосердя християнської громади.

Звершення Господньої вечері повинно справді бути славним проголошенням Господньої смерті й ефективною демонстрацією того, що Ісус живий посеред нас і розділяє поміж нами хліб Слова і хліб Свого Тіла.

  1. Спільність благ

Розділення духовних і матеріальних благ укріпляє нашу єдність, немов єдність одного тіла, тому що ми – члени, які потребують одне одного.

У Ізраїлі є два «моря»: Галілейське і Мертве.

Галілейське море живиться таненням льодів гори Хермону і холодними джерелами Баніасу. Воду, яка приходить до нього з півночі, море втрачає на півдні, зрошуючи поля і змушуючи пустелю квітнути.

Мертве море отримує воду із ріки Йордану, яка тече западиною, глибиною майже 400 метрів нижче рівня моря. Однак ця вода нікуди не витікає. Мертве море ні з ким не ділиться водою, яку отримує, тому навколо нього лише засушлива, кам’яниста і пустельна місцевість.

Ми можемо бути як Галілейське або як Мертве море. Це залежить від нашої здатності ділитися з іншими тим, що ми отримуємо.

Б. Спільнота

Щоб прибути до обітованої землі, нам потрібно:

  • Бути в єдності з виноградною лозою, якою є Христос. Тільки в єдності з Ним ми можемо брати участь у вічному житті.
  • Бути в групі з іншими братами у вірі. Сміливий шукач пригод може перетнути великі простори і моря. Однак до сьогодні ще ніхто не наважився перейти пустелю без супроводу.

Так само і ми не можемо самі прийти до обітованої землі. Нам потрібні наші ближні:

  1. Щоб молитися
    • Взаємна підтримка. Молитва кожного складає спільну молитву.
    • Спільна молитва має більше сили (Мт. 18:19-20).
    • Коли настає мить духовного спустошення, а поруч немає ближніх, які б нас підтримали, ми занепадаємо.

Коли Мойсей молився із піднесеними руками на горі, йому були потрібні Аарон і Хур, аби вони підтримали його в молитві, щоб військо ізраїльтян виграло битву (Вих. 17:9-13).

  1. Щоб отримати, вивчати Слово і жити згідно з ним

Хоча і правдою є те, що Церква народжується із Божого Слова, правдою є й те, що Церква уділяє Слово особливим чином у Літургії і Святих Тайнах.

Це Слово є поживою, щоб зростати (Мт. 4:4).

Ми не любимо їсти на самоті, бо втрачаємо апетит. Також для того, щоб насолоджуватися Словом, нам потрібна спільнота.

  1. Щоб проповідувати

Ми покликані свідчити про нове життя. Але ми є проповідниками Євангелія лише перебуваючи в спільноті (Мт. 10:1).

  1. Щоб зростати в дарові плодах Духа

Харизми і плоди Духа з’являються і зростають у середовищі спільноти.

Нелегко жити в спільноті, але ще тяжче жити без неї.

В. Сім’я

Сім’я, приклад спільноти, є домашньою Церквою, в якій ми можемо жити в любові з іншими членами сім’ї.

Недостатньо народитися і вирости, необхідно витримати до кінця. Для цього потрібно, щоб ми співпрацювали, скріпляючись засобами, які Бог пропонує нам, щоб дійти до мети.

МИ МОЖЕМО ЗРОСТАТИ І ВИТРИМАТИ ДО КІНЦЯ ЛИШЕ В СПІЛЬНОТІ

КІНЕЦЬ

Попередній запис

Зростання і переміна в Христі

Наступний запис

Зцілена і покликана