Мета теми: показати, що лише в спільноті можливо наполегливо продовжувати жити Духом.
Ми вже народилися наново і позначені в обітованому Святому Духові. Однак не досить лише народитися, бо в житті в Дусі великий показник дитячої смертності – тих, хто зупиняється посеред дороги.
Нам потрібне середовище, в якому насіння нового життя не виклюють птахи небесні? воно не задихнеться через колючки життєвого поля (Мт. 13:3-8). У цій темі ми побачимо, як цього досягти, щоб не бути тими, хто кладе свою руку на плуг і озирається назад, повертаючись до попереднього життя, з якого він був визволений.
Важливо не розпочати біг, а його закінчити, тому що Ісус запевняє, що спасеться тільки той, хто витримає аж до кінця (Мт. 10:22).
Секрет, який допомагає вставати після падінь і продовжувати крокувати вперед, називається спільнота. Тільки в спільноті ми маємо силу перемогти ворогів, які трапляються на нашому шляху.
Існують різні типи спільнот. Вони не протиставляються, а доповнюють одна одну.
А. Церква
Ісус домігся нашого спасіння дві тисячі років тому, за тисячі кілометрів звідси. Плоди Його відкуплення присутні й чинні у світі завдяки служінню Церкви, яка є таїнством спасіння.
Якщо джерело спасіння так далеко в часі і просторі, то Церква є немов продовжувачем, який поєднує нас із померлим і воскреслим Ісусом.
Перші християни в надзвичайний спосіб переживали все це, тому що вони могли допомогти одне одному. Книга «Дій Апостолів» дає нам свідчення про спосіб, яким вони підтримували одне одного, щоб витримати (Дії 2:42-44).
Перебували в спільноті:
- на науці апостолів;
- на ламанні хліба;
- на молитвах;
- усі віруючі були вкупі й усе мали спільне.
- Наука апостолів
Наука апостолів прямо з’єднує нас із наукою Ісуса, щоб жити вірою 24 години на добу. Це не лише теологічна доктрина. Це передусім спосіб, як віруючий має поводити себе у світі.
Це освіта, ґрунтована на Слові Божому. Усе новонароджене повинно живитися Святим Писанням, яке повідомляє нам історію спасіння, що є нашою власною історією.
- Молитви
Основою християнської молитви є культ «у Дусі й Правді» (Ів. 4:23), в якій Бога називають: «Авва-Отче» (Рим. 8:15).
- Особиста молитва необхідна, щоб продовжувати йти Божим шляхом. Без неї охолоджується любов до Бога, не набувається Його мудрості і ослабляється Його сила в нас.
- Спільнотова або літургійна молитва також необхідна. Через неї виявляється єдність відкупленого народу, який на чолі з Христом віддає усю честь і всю славу Небесному Отцю.
Особиста молитва викликає в нас бажання й інтерес до спільнотової і літургійної, тоді як остання, своєю чергою, побільшує прагнення найінтимнішого й особистого контакту з Господом.
- Ламання хліба
Хрещення – це джерело християнського життя, Миропомазання – його сила, а Євхаристія – його кульмінація. Таким чином, усі Тайни християнського втаємничення, через які ми стаємо християнами, або Тайни відновлення цього посвячення, завершуються в Тайні Євхаристії, у безперервному єднанні з Христом, у середовищі любові та милосердя християнської громади.
Звершення Господньої вечері повинно справді бути славним проголошенням Господньої смерті й ефективною демонстрацією того, що Ісус живий посеред нас і розділяє поміж нами хліб Слова і хліб Свого Тіла.
- Спільність благ
Розділення духовних і матеріальних благ укріпляє нашу єдність, немов єдність одного тіла, тому що ми – члени, які потребують одне одного.
У Ізраїлі є два «моря»: Галілейське і Мертве.
Галілейське море живиться таненням льодів гори Хермону і холодними джерелами Баніасу. Воду, яка приходить до нього з півночі, море втрачає на півдні, зрошуючи поля і змушуючи пустелю квітнути.
Мертве море отримує воду із ріки Йордану, яка тече западиною, глибиною майже 400 метрів нижче рівня моря. Однак ця вода нікуди не витікає. Мертве море ні з ким не ділиться водою, яку отримує, тому навколо нього лише засушлива, кам’яниста і пустельна місцевість.
Ми можемо бути як Галілейське або як Мертве море. Це залежить від нашої здатності ділитися з іншими тим, що ми отримуємо.
Б. Спільнота
Щоб прибути до обітованої землі, нам потрібно:
- Бути в єдності з виноградною лозою, якою є Христос. Тільки в єдності з Ним ми можемо брати участь у вічному житті.
- Бути в групі з іншими братами у вірі. Сміливий шукач пригод може перетнути великі простори і моря. Однак до сьогодні ще ніхто не наважився перейти пустелю без супроводу.
Так само і ми не можемо самі прийти до обітованої землі. Нам потрібні наші ближні:
- Щоб молитися
- Взаємна підтримка. Молитва кожного складає спільну молитву.
- Спільна молитва має більше сили (Мт. 18:19-20).
- Коли настає мить духовного спустошення, а поруч немає ближніх, які б нас підтримали, ми занепадаємо.
Коли Мойсей молився із піднесеними руками на горі, йому були потрібні Аарон і Хур, аби вони підтримали його в молитві, щоб військо ізраїльтян виграло битву (Вих. 17:9-13).
- Щоб отримати, вивчати Слово і жити згідно з ним
Хоча і правдою є те, що Церква народжується із Божого Слова, правдою є й те, що Церква уділяє Слово особливим чином у Літургії і Святих Тайнах.
Це Слово є поживою, щоб зростати (Мт. 4:4).
Ми не любимо їсти на самоті, бо втрачаємо апетит. Також для того, щоб насолоджуватися Словом, нам потрібна спільнота.
- Щоб проповідувати
Ми покликані свідчити про нове життя. Але ми є проповідниками Євангелія лише перебуваючи в спільноті (Мт. 10:1).
- Щоб зростати в дарові плодах Духа
Харизми і плоди Духа з’являються і зростають у середовищі спільноти.
Нелегко жити в спільноті, але ще тяжче жити без неї.
В. Сім’я
Сім’я, приклад спільноти, є домашньою Церквою, в якій ми можемо жити в любові з іншими членами сім’ї.
Недостатньо народитися і вирости, необхідно витримати до кінця. Для цього потрібно, щоб ми співпрацювали, скріпляючись засобами, які Бог пропонує нам, щоб дійти до мети.
МИ МОЖЕМО ЗРОСТАТИ І ВИТРИМАТИ ДО КІНЦЯ ЛИШЕ В СПІЛЬНОТІ
КІНЕЦЬ