Ставати людяним

Ксав’є Ле Пішон, відомий французький геолог, член Академії наук Франції і професор Колеж де Франс, пише у своїй дивовижній книжці «Корені людськості», що в процесі еволюції суспільство ставало людянішим настільки, наскільки відкривалося до людей слабких, до реальності страждання та смерті. Це підтверджує і мій особистий досвід. Коли наше серце відкривається до слабших, ми стаємо співчутливіші і пізнаємо те, що глибинно єднає усіх нас, пізнаємо, що означає бути людиною.

Хоч як парадоксально це звучить, але саме люди розумово неповносправні навчили мене, що означає бути людяним. Вони допомогли мені зрозуміти також і те, як стати людянішим нашому суспільству. Разом з ними і завдяки їм я пізнав радість святкування, спільної праці, взаємної поваги, через сміх та сльози – радості та болі спільного життя. Чимраз глибше я пізнаю, як духовність випливає з нашої людськості, а радше те, що духовність означає повноту людськості і що вона формує усі аспекти нашого життя. Я зрозумів також цінність психології та психіатрії, які допомагають нам розплутати наші внутрішні вузли, щоб життя в нас могло вільно плинути і ми могли ставати уповні людьми. Я пізнав також, як релігія може відкрити нас до всесвіту, до всеохопної любові і понад усе – до джерела усього життя та усієї любові, яким є Бог. Зустріч з Богом не є привілей лише для розумних і здібних, вона – передовсім для тих, хто у своїй крихкості та покорі шукає і прагне любові.

Лагідність

Лагідність – це мова тіла. Мова тіла матері, яка притуляє до грудей дитину, медсестри, яка торкається рани хворого, асистента, який купає у ванні глибоко неповносправну людину.

Нещодавно в буддистському монастирі я спостерігав за сестрою, що подавала нам їжу та чай. В її жестах була особлива делікатність, вона подавала їжу як щось святе, як дарунок, через який Бог об’являє Свою присутність. Так вона допомогла нам відчути присутність Бога. Лагідність і доброта – це мова тіла, що говорить про повагу, що шанує все, до чого торкається, що шанує дійсність. Коли ми лагідні, ми не ставимось до світу так, нібито він наша власність – ми ставимось до нього з усвідомленням того, що він належить Богові, людству, усім нам разом. І чи не так ми мали би ставитися до усього живого – до рослин, тварин, до землі? Пророк Ісая пише про Месію: «Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить». Іс. 42:2-3

Лагідність не знає страху. Вона – не слабкість, не безсилля, не слабодухість. Лагідність – це сила, виповнена поваги та мудрості. Вона дає життя. Вона підказує, коли і як торкнутися іншої людини, щоб допомогти їй зцілитися і жити. Завдяки Рафаелю та Філіпу – першим двом особам, яких я запросив до «Ляршу», а також багатьом іншим, які були моїми учителями лагідності, я навчився таки справді «мешкати в своєму тілі» і сприймати його як знаряддя, що дозволяє моєму серцю проявити себе та творити стосунки з іншими людьми.

У стосунках єднання та близькості з іншою людиною ми пізнаємо свою красу та цінність, ці стосунки визволяють нас та дозволяють нам бути справді собою. Але вони вимагають також, щоб ми з увагою слухали мову тіла іншої людини – мову не словесну. Я кажу «не словесну», тому що в близьких стосунках, у дружбі слову передує порух, жест. А слово підтверджує цей жест та надає йому смислу. Я розумію тепер, що мої стосунки з людьми неповносправними та лагідність, якою вони виповнені, допомогли мені віднайти нову внутрішню цілісність, гармонійну єдність почуттів та розуму.

Дорога серця – це дорога зцілення наших почуттів через єднання з іншою людиною, через дарування себе. Але це зцілення ніколи не є остаточне. Ми завжди будемо боротися з владою страху та егоцентризму всередині нас. І якщо ми збережемо внутрішню уважність, перебуватимемо в молитві та безперервному пошуку правди, якщо ми не дозволимо матеріальному збагаченню, владі, славі, світу егоїстичних задоволень спокусити нас, то ми й далі йтимемо дорогою зцілення. Я глибоко вдячний тим неповносправним людям, які вели мене дорогою серця, дорогою зцілення.

Попередній запис

Життя в теперішній миті

Наступний запис

Прийняти власні обмеження