Станьте Христовим учнем

А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій! (Ів. 20:16).

Я нещодавно взявся за деякі подальші студії. Стати знову учнем у мої п’ятдесят виявилося нелегкою справою. Попри це, то були часи нового навчання і розширення світогляду. І я знову ясно усвідомив те, скільки наших знань про життя походить від інших людей. Упродовж свого життя ми повсякчас вчимося жити в інших: батьків, шкільних учителів, священиків, своїх колег та начальства на роботі і навіть Опри Вінфрі на телебаченні. Навіть коли ми стверджуємо, що наші рішення самостійні, часто їх підказує нам хтось інший. Насправді, ми завжди є чиїмось учнем тією чи іншою мірою.

Одним із найбільших одкровень нашого життя може стати момент, коли ми почнемо міркувати над тим, хто були наші найголовніші вчителі, і критично розглянемо вплив їхніх слів та учинків на наше життя. Коли ці впливи життєдайні та творчі, ми відчуваємо велику вдячність.

Як не сумно, але іноді ті ідеї про життя, які ми одержали від інших, не ідуть нам на користь. Вони завдають чимало шкоди і призводять до багатьох страждань. Однак добре, що ми вчимося жити завжди. Ще не запізно зробити інший вибір і вирішити, чиїм учнем ми хочемо бути.

Марія Магдалина добре знала, чиїм учнем вона хотіла б бути. Обернувшись до Ісуса, вона викрикнула: «Учителю!» Уживши це слово, вона показала нам, яке значення мали для неї взаємини з Ісусом. Він був їй не лише найближчим другом і рятівником життя, але й також улюбленим «раббі», чиї слова осяяли її життя. Він наповнив смислом її світ і подарував їй нову мету і ціль. З Його повчань вона довідалася, як будувати життя на скелі. Тепер ця перемога над смертю стала вічним підтвердженням Його слів. Воскресивши Його з могили, Бог надав Ісусовому вченню божественної ваги. Хоч яким буде майбутнє їхніх стосунків, Марія так чи інак хотіла залишитися учнем у товаристві Ісуса. Вона інстинктивно висловила своє глибоке бажання вигуком: «Учителю!»

Цим словом Марія нагадує нам, що коли ми обертаємося до Христа, ніколи не завадить робити це з бажанням учитися. Врешті-решт покаяння дає нам громадянство в цілком новому Царстві, Царстві, де останні будуть першими, слабкі – сильними, а проводирі – понад усе слугами. Ми захочемо якомога більше дізнатися про це незвичайне Царство і як можна долучитися до нього. І маємо також вивчити нову мову – мову самопожертви й жертовної любови. Ми мусимо дописати своє ім’я до родоводу – родоводу Божого народу, що сягає від біблійних часів аж донині. Ми мусимо опанувати нові звички – звички поклоніння й молитви, спільности і служіння, жертовности й щедрости. Ідучи за Ісусом як учні, ми зможемо дійти до того нового Царства, відкрити свої серця перед силою Духа і поступово преобразити свій характер на подобу Божої родини.

Тож як нам із вами стати учнями Ісуса? Очевидно, це не означає, що треба до найменших подробиць наслідувати Його палестинський побут, носячи такі ж сандалі та одіж. Було б безглуздо жити таким самим трибом життя, яким жив Ісус дві тисячі років тому. Якщо ви, як і я, живете сімейним життям у модерному світі, поміркуйте про деякі відмінності між Його буттям та нашим. Ісус не був одружений, не мав дітей, не їздив щоранку на роботу по переповнених шосе і не знав тих особливих проблем національної розбудови, з якими ми боремося нині в Південній Африці. Усі наші зусилля скопіювати Ісусове історичне життя будуть марними. Ми не можемо вирватися з життя, яким живемо нині – як дружини, батьки, працівники – вирватися зі світу сучасних технологій та соціального різноманіття, аби наслідувати Ісуса в Його культурному та соціальному середовищі.

Але чи означає це, посмію я зауважити, що ми мусимо повсякчас запитувати себе: «Як повівся б Ісус у моєму теперішньому становищі?» Звісно, немає нічого лихого в тому, що ми ставимо собі питання: «Що зробив би Ісус?» Але в здебільшого ми вже знаємо це. Проблема в тому, що хай що, з нашого погляду, зробив Ісус, ми, врешті-решт, робимо те, до чого привчили нас природа і звички. Тобто, з нас інстинктивно виходить те, що в нас закладено. Тому найбільший виклик, який постає перед нами, полягає в тому, аби учитися в Ісуса стати в єстві тією особою, яка природно й за звичкою буде втілювати те, як би Він поводився в кожній окремій ситуації. Простіше кажучи, ми мали б дозволити Христові, нашому живому Вчителеві, преобразити нас ізсередини, змінивши наші звички та реакцію на реальність цього сучасного світу.

Ця внутрішня трансформація «командного центру» нашого буття відбувається тоді, коли ми рушаємо в дорогу учнівства з раббі Ісусом, Який живий і присутній серед нас. Ми просимо вічно живого Христа стати нашим учителем, занурюємося в Його життя, дозволяємо Його словам внутрішньо змінити нас і втілюємо в житті Його одкровення так віддано, як лише зможемо.

Ця дорога навряд чи буде прямою, гладкою і натоптаною. Учнівство, як і життя, брудне, складне й тяжке. Попри це, коли ми візьмемо на себе Ісусове ярмо, як уже описано, наше життя стане іншим. Зненацька міняється наша постава, слова і поведінка. Мало-помалу ми відчуваємо, що стаємо новими людьми, виявляючи христолюбиві звички й поведінку, які зливаються з нашою природою і не потребують тривалих роздумів. Дивовижно, але ми довідуємося із власного досвіду, що Христос може стати нашим живим Учителем, точнісінько як для Марії того першого великоднього ранку.

Якщо ви направду хочете стати Ісусовим учнем, то я хотів би запросити вас взяти участь у невеликому експерименті. Знайдіть час, щоб поволі, за кілька місяців, прочитати одну з євангелій. Можливо, ви могли б почати з Євангелії від Марка. Уберіть у себе слова, які євангельський автор вкладає в уста самого Ісуса. Нехай вони стануть взірцем і викликом для вас. Нехай вони глибоко просочаться у ваше серце й розум. Не приспішуйте процесу, кажучи собі, що читали всі ці слова раніше. Поступово виявиться, що ви живете з іншими звичками, поставою, словами, поведінкою. Ви також побачите – і це чудесний дар благодати – що ви не самі. Ісус, силою Свого Духа, сходить зі сторінок Євангелії й обертається в натхненну присутність і близького приятеля в повсякденному досвіді вашого життя.

Беріть приклад з Марії і станьте учнем Ісуса. Ви віднайдете життя у всій Його красі!

Вірш на згадку: Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Мт. 11:29

Попередній запис

Оберніться

Наступний запис

Відпустіть гілку і впустіть Бога