“З волі самого св. Домініка, спільне й урочисте служіння Святої Літургії потрібно вважати одним з головних обов’язків, яких вимагає наше покликання […]. Служіння Літургії є центральним пунктом і основою цілого нашого життя, цілісність якого закорінена в ній” (LСО, №27).
***
Духовне життя св. Домініка було зосереджене на служінні Святої Літургії. У ній Домінік черпав свої місіонерські ідеї, коли ще був членом капітули єпископа Осми. Знову відкрив її значення, коли перебував у цистеріянців, в яких прийняв чернечий габіт. До цієї спільноти вступив не тому, що хотів бути монахом, але через своє бажання жити таким духовним життям, яке було би повністю пов’язане зі служінням Літургії.
Свята Літургія є публічним вираженням внутрішнього життя Божої Церкви. Господь Бог міг би спілкуватися з людьми різними способами, але обрав Своє Втілення. Господь послуговується людською мовою, яка полягає в чергуванні слів і жестів. Окрім Святої Літургії, Господь перебуває в постійному і видимому контакті з людьми; духовно живить нас Своїм об’явленим Словом. Виховує нас за посередництвом Святих Таїнств, які є джерелом духовного життя. Закликає нас до братерського поєднання, вислуховує наші молитви і відповідає на них.
Орден, який заснував св. Домінік, є частиною Церкви. Якщо брати, які є священиками, не належать до служби єпископа, то це не означає, що через цю причину їхнє священиче служіння або служіння літургійне має менше значення. Проповідування Божого Слова є тим завданням, яке їм доручила Церква. Священики втілюють Євхаристійний канон, який є джерелом, центром і найголовнішою частиною Святої Літургії. Священики здійснюють відпущення гріхів, літургійне відновлення Божого життя в духовно зранених душах. І якщо навіть не уділяють часто інших Святих Таїнств, проте мають право це робити.
Св. Домінік наказав своїм братам і сестрам, щоби вони насамперед щоденно служили Літургію Годин.
Домінік прагнув, щоб як його співсестри, так і співбраття молилися разом, але не занедбували особистої молитви, яка є необхідною. Послідовники Домініка отримали завдання, яке полягає в тому, щоби постійно прославляти Господа і молитися до Нього за світських людей. Домінік наполягав, щоби така молитва стала центром і основою їхнього апостольського життя.
Окрім постійного служіння Літургії Годин, домініканці також мусили так розпланувати свій день, щоб їм залишився час для навчання і теологічної праці. Їхній час повинен був підпорядковуватися Євангелії. Свята Літургія освячує роки, тижні, дні, години…
Сестри-домініканки присвячують ціле своє життя прославленню Божого Слова, проповідування якого становить місію братів. Старанність у відмовлянні набоженств і важливість, яку надають такому служінню, вони перейняли від самого Домініка. Таким способом активно реалізують мету свого Ордену, якою є спасіння душ.
Натомість брати-домініканці повинні черпати духовні сили з текстів псалмів і Євангелії, яку вони повинні проповідувати. Конституція Ордену така:
“У Святій Літургії, але насамперед у Пресвятій Євхаристії, є таємниця Відкуплення, в якій брати беруть участь, споглядають її та проповідують людям, щоби вони поєдналися з Ісусом Христом через Святі Таїнства нашої віри.
У Святій Літургії, у злуці з Ісусом, брати прославляють Господа за відвічний задум Його волі та прекрасний дар Його ласки, благають милосердного Отця про змилування для Вселенської Церкви, про спасіння цілого світу і задоволення його потреб. Тому служіння Літургії є центром цілого нашого життя, єдність якого закорінена саме в ній” (LCO, №57).
Щодо цього питання особливо цікавим є свідчення брата Вентури, який у 1221 році був настоятелем у Болоньї.
“Навіть перебуваючи в тривалій подорожі, брат Домінік служив Святу Літургію щодня, якщо тільки йому траплялася на шляху церква або капличка. Так само, коли перебував десь поза монастирем, вставав і будив братів, щойно чув відлуння дзвонів, що скликали вірних на Утренню, яку служили в найближчому монастирі. Також як удень, так і вночі з великою побожністю виконував усі релігійні практики у визначені години, нічого не занедбуючи” (VIE, С. 36)
А брат Рудольф розповідав: “Він був ретельним під час служіння різних набоженств, завжди брав участь у житті спільноти: чи під час співу, чи за столом” (VIE, с. 37).
Це свідчення нагадує нам про те, що домініканська братія жила і сьогодні живе Літургією. Ціле її життя повинно було свідчити, що Господь прославлений. Ритуал споживання їжі, розмови між братами, відпочинок, збори капітули, а навіть мовчанка – все це творило літургійну основу монашого життя домініканців.
Брат Степан згадує, як св. Домінік наполегливо наставляв братів, коли під час набоженств молилися не так палко, як він очікував від них.
“Дуже часто його нічна молитва тривала аж до світанку; однак відмовляв її разом з братами, переходячи з одного боку хору до іншого, заохочуючи їх і мобілізуючи, щоби вони співали голосно і пристрасно” (VIE, С. 63).
У перших конституціях Ордену проповідників дуже відчутним є особистий вплив св. Домініка. У них можемо прочитати:
“Браття повинні разом брати участь у служінні Утренні, Святої Літургії і всіх канонічних годин; так само спільним є споживання їжі, хіба що, з певних причин, настоятель вирішить звільнити когось від такого обов’язку. Всі визначені молитви потрібно відмовляти в храмі коротко, дуже старанно, тобто так, аби брати не втрачали своєї пристрасті й аби їхнє навчання не було через це обмежене. Ось що ми наказуємо робити: узгоджувати ритм із паузою під час співання літургійних строф, співати протяжним співом тільки наприкінці строфи; однак, як вже було сказано, потрібно завершити строфу чітко. Це буде, загалом, становити літургійний час” (VIE, С. 165-166).
У цьому тексті можна зауважити кілька важливих порад.
1) На противагу тому, що за життя св. Домініка практикувала більшість монахів, брати-проповідники не повинні були присвячувати значну частину свого часу молитвам у святині. Вони повинні були присвячувати його навчанню, щоби належно приготуватися до проповідування Божого слова. В Ордені існувала “ієрархія” найважливіших справ. Домінік надавав великого значення відправі Святої Літургії, а практикування інших набоженств було на другому місці, але не другорядним.
2) Звільнення від цього обов’язку, яке інколи давав св. Домінік, було не тільки ознакою милосердного ставлення до тих братів, які були дуже хворі й не могли прийти до святині. Таке звільнення було необхідним засобом, який давав можливість провадити проповідницьку діяльність. Також кожний брат міг бути звільнений від участі в спільному набоженстві (але не від приватної відправи, якщо він був священиком) у зв’язку з проповідуванням наук або вивченням теології.
3) Рекомендації, які стосувалися відправи набоженств, які повинні бути короткі й лаконічні, мають подвійне значення: по-перше, щоби запобігти втраті побожності; по-друге, щоби не перешкоджати навчанню або проповідуванню.
4) Споживання їжі й літургійні години потрібно здійснювати разом. Особливість життя духовних синів св. Домініка полягає в тому, що вони живуть в общині.
“Робіть це на згадку про Мене”, – сказав Ісус Христос. Св. Домінік, наслідуючи апостолів, став людино, яка культивувала цю настанову. Пам’ять – це щось інше, ніж спогади. Згадування про щось спрямовує нас у минуле. Існують події, ситуації або зустрічі, які відновлюють у нашій пам’яті тих осіб, що брали в них участь. Ми зберігаємо їх у своїх спогадах. Згадуючи їх, відчуваємо тугу або, навпаки, неприхильне ставлення.
А ось у першому випадку ми маємо справу зі збереженням пам’яті, з виринанням у нашій уяві тих подій, які є актуальними для всіх поколінь. Це, власне, сьогодні. Для мене, який живе тепер, народжується Ісус, зазнає зради, страждає, вмирає і воскресає. Це сьогодні, саме в цю хвилину, Христос жертвує Своє Тіло і Свою Кров у Святому Таїнстві. Це сьогодні я чую і приймаю Слово Господнє “немов би я сам перебуваю там”, і це Боже Слово мене зворушує. Зворушує справді фізично.
Домінік, завдяки своєму покликанню проповідника, отримав ласку пригадування, як через проповідування Євангелії, так і через своє життя, про відкуплююче служіння Ісуса Христа. З усіма тими, що беруть участь у Божественній Літургії, чи з тими, які повчають і відправляють її, чи з вірними, що споживають Святі Тайни, він виконує настанову Ісуса Христа: “Робіть це на згадку про Мене”.