Мені дуже шкода тебе. Буде дуже добре, якщо ти залишиш усі свої клопоти та справи на М. і проведеш залишок свого життя тільки в поклонінні Богові. Він не вимагає від нас багато, тільки згадати про Нього час від часу, віддати Йому хвалу, інколи помолитися, щоб Він дарував тобі Свою благодать, віддати Йому свої страждання, а деколи подякувати Йому за ті блага, які Він не перестає дарувати тобі в різних негараздах. Якомога частіше приходи до Нього за потіхою. Піднеси своє серце до Нього під час їжі або тоді, коли перебуваєш у компанії. Він прийме навіть найменший спогад.
Тобі не потрібно голосно плакати, Він набагато ближче до нас, ніж ми думаємо. І нам не завжди потрібно бути в храмі, щоб перебувати з Богом. Ми можемо молитися в серці, час від часу усамітнюючись і розмовляючи з Ним лагідно, смиренно і з любов’ю. Хтось більше, хтось менше, але кожен здатний на таку близьку розмову з Богом. Він знає, що нам під силу.
Тоді почнімо. Можливо, Він очікує тільки одного великодушного рішення з нашого боку. Наберися сміливости. Нам залишилося жити зовсім небагато часу. Тобі майже шістдесят чотири, а мені майже вісімдесят. Жиймо і вмираймо з Богом, навіть страждання будуть солодкими і приємними, поки ми з Ним. Без Нього найбільші задоволення будуть для нас жорстоким покаранням. Нехай усі благословляють Його.
Поступово звикай поклонятися Йому в такий спосіб, молити Його про благодать, час від часу відкривай Йому своє серце в розпал твоїх справ, навіть щохвилини, якщо, звісно, можеш. Не обмежуй себе суворими правилами чи неухильними формами посвяти, але дій з вірою, любов’ю і смиренням.
Ти можеш запевнити М. у моїх скромних молитвах і в тому, що я їхній слуга, а особливо твій.