Такий, як є

Розповідають, що колись у Лондоні на одному великосвітському прийомі опинився відомий на той час проповідник Цезар Мілан. Одна із запрошених молодих дам підкорила публіку співом під власний акомпанемент на роялі. Після виступу проповідник підійшов до цієї молодої особи й увічливо, але сміливо сказав їй: «Слухаючи вас, я все думав, як ви своїми талантами могли б допомогти поширенню Христової істини. Ви в Божих очах така ж грішниця, як п’яниця або вулична жінка. Але я радий повідомити вам, що кров Ісуса Христа, Сина Божого, може очистити вас від усякого гріха».

Молода жінка різко відповіла проповідникові. Але він сказав: «Пані, я не хотів вас образити. Молю Бога, щоб Його Дух переконав вас у справедливості моїх слів».

Прийом добіг кінця, і гості роз’їхалися по домівках. Молода жінка тієї ночі не могла заснути. Вона згадувала обличчя проповідника та його слова. Нарешті, годині о другій ранку, Шарлотта Елліот підвелася, взяла олівець і папір і написала свої знамениті рядки:

  • Без справ, без слів – такий, як є,
  • Почувши кликання Твоє,
  • І з вірою в святую кров
  • До Тебе, Господи, прийшов.
  • Такий, як є, без зволікань,
  • Не ждучи інших виправдань,
  • Відчув Твою святу любов –
  • До Тебе, Господи, прийшов.

Але це ще не кінець хресної історії. Кров розп’ятого Христа струменить по Його руках і ногах. Ісуса знімають з хреста й кладуть до гробу. Величезний камінь закриває вхід. Розставлені воїни, щоб стерегти могилу. Всю суботу Його послідовники, похмурі й сумні, провели в світлиці. Двоє з учнів пішли в Еммаус. Усіма учнями володіє страх від побаченого добу назад. Раннім пасхальним ранком Марія, Марія Магдалина та Соломія вирушили до гробниці, щоб намастити тіло Христа пахощами. Але, прийшовши на місце, вони виявили могилу порожньою. Альфред Едершейм, єврейський учений, так описав цю подію: «Судячи з порядку в гробниці, можна було сказати, що зникнення тіла не супроводжувалося поспіхом, здавалося, що колишній покійний просто зняв із Себе те, що Йому більше не могло стати в нагоді». Ангел біля гробниці запитав: «Кого ви шукаєте?» Жінки відповіли: «Ісуса з Назарета». І тоді ангел прорікає найважливішу звістку з усіх, коли-небудь сповіщених на землі: «Його немає тут. Він воскрес!»

Факт воскресіння

Задум спокутування Божого заснований на цій найбільшій історичній події. Без воскресіння спасіння людей було б неможливе. Христос передрікав Своє воскресіння багато разів. Одного разу Він сказав: «Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі» (Мт. 12:40).

І Він воскрес, як і передбачав.

Існують певні закони встановлення достовірності історичної події. Необхідні надійні джерела інформації, що згадують цю подію. Свідчень про те, що Ісус воскрес із мертвих, більше, ніж тих, що доводять існування Юлія Цезаря та смерть Олександра Македонського у віці 33 років. Багато істориків готові стверджувати достовірність деяких подій, спираючись лише на незначну інформацію. При цьому вони скептично налаштовані по відношенню до воскресіння Христа з мертвих. І це не дивлячись на величезну кількість доступних письмових підтверджень цієї події. Проблема цих учених – у небажанні вірити в воскресіння. Вони сліпі в своїх упередженнях і не можуть прийняти факту воскресіння Христа, спираючись тільки на свідчення Біблії.

Воскресіння підтверджує, що Христос – Бог. Це перше. Він Той, Ким Себе називав. Христос – Бог в образі людини.

Воскресіння означає, що Бог прийняв Його спокутну хресну жертву, необхідну для спасіння людей: «…що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого» (Рим. 4:25).

Воскресіння гарантує справедливість суду: «Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними» (Рим. 5:19).

Воскресіння Христа обіцяє воскресіння наших тіл після смерті: «Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних» (1Кор. 15:20). Писання вчить, що, хоч тіла християн одного разу будуть віддані землі, у ранок воскресіння мертвих вони повстануть. Тоді смерть буде поглинена перемогою. Воскресіння Христа означає, що жало смерті вирване, і від Христа залежить доля людей у вічності. Він сказав: «…Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерті й від аду» (Об. 1:17,18). Христос обіцяв нам: «…бо живу Я, і ви жити будете» (Ів. 14:19).

І нарешті, воскресіння означає, що смерть переможена остаточно. У неї більше немає влади, її можна більше не боятися. Тепер разом із псалмоспівцем і ми можемо вигукнути: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, – Твоє жезло й Твій посох – вони мене втішать» (Пс. 23:4).

На воскресінні засновані надія апостола Павла та його передчуття зустрічі з Христом після смерті. Він написав про це так: «Бо для мене життя – то Христос, а смерть – то надбання» (Флп. 1:21). «Я так Його люблю, що не можу дочекатися нашої зустрічі», це сказала незадовго до смерті засуджена до страти Вельма Барфілд.

Надії на майбутнє без Його воскресіння бути не може. Біблія обіцяє нам особисту зустріч із воскреслим Христом, тоді наші тіла будуть подібні Його тілу.

Попередній запис

Три цілі хресної смерті

Наступний запис

ЯК І З ЧОГО РОЗПОЧАТИ?