ТРИ ПОРИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИБОРУ

Наш спосіб здійснення вибору залежить не тільки від особистого заангажування і волі, а й від багатьох інших чинників: зовнішніх і внутрішніх умов, обставин, непередбачених ситуацій, на які ми не маємо впливу, але які мусимо брати до уваги. Бог їх також бере до уваги, ні до чого нас не змушує, а запрошує до духовного розпізнавання і пошуків знаків Його волі в нашій життєвій щоденності.

Св. Ігнатій Лойола, фахівець у духовності, говорить про три пори або три часи вибору, в які нас може поставити сам Бог. Під часами вибору св. Ігнатій має на увазі внутрішню «духовну ситуацію» людини, яка шукає Божу волю. Три часи вибору – це три різні духовні індивідуальні стани, в яких може перебувати людина, яка робить духовне розпізнавання.

Час перший

«Час перший – коли Господь Бог так зворушує та приваблює нашу волю, що побожна особа, не вагаючись і не маючи змоги вагатися, виконує те, що їй вказує Господь; так ото вчинили святі Павло і Матвій, коли пішли за Христом» (ДВ 175).

Бог «зворушує та приваблює волю», тобто дає ясне внутрішнє прагнення, в якому немає найменшого сумніву. Це глибоке інтуїтивне переконання, яке не може порушити якийсь сумнів чи внутрішній або зовнішній досвід.

Особа в першому часі вибору не вагається і не сумнівається. Для неї все очевидне «духовною очевидністю», внутрішньою. Їй вже не треба розпізнавати рації «за» і «проти», бо вона інтуїтивно знає, чого від неї прагне Бог, і сама внутрішньо й охоче це приймає. З таким інтуїтивним і глибоким внутрішнім прагненням поєднується духовна, моральна і психічна здатність виконувати завдання, до якого вона покликана. В автентичному покликанні не може бути суперечности між Божим покликом і здатністю людини реалізувати своє покликання. Господь не тільки кличе нас щось зробити, а й дає здатність це зробити.

Якщо людина відчуває, що вона покликана Богом до якоїсь місії, не маючи можливости її виконати, то слід розпізнати, звідки походить це внутрішнє переконання про Божий поклик. Навіть найсильніше внутрішнє прагнення завжди є особистим відчуттям, отож суб’єктивним, і тому мусить бути перевірене Церквою в межах відкритого щирого розпізнавання і діялогу з духовним керівником або відповідним настоятелем. Якщо Бог дає людині сильне внутрішнє прагнення якоїсь місії, то водночас через Церкву дає світло для підтвердження цієї місії.

Час другий

«Час другий – коли отримуємо достатньо світла та пізнання через досвідчення втіхи та спустошення, а також через досвід розпізнавання різних духів» (ДВ 176).

Перший час вибору здається дуже рідкісною подією. Дуже мало людей у прийнятті важливих життєвих рішень не досвідчують якихось сумнівів чи побоювань. Перший час вибору певним чином накладається на природну глибоку людську духовну, моральну й емоційну зрілість, що здобувається важкою працею.

Бачачи сьогодні повільне емоційне дозрівання багатьох молодих людей, розуміємо, що частіше маємо справу з другим часом вибору, в якому внутрішня ясність і впевненість не даються легко і спонтанно, як у першому часі. У другому часі вибору особа зазнає великого духовного спустошення і втіхи, які не дозволяють вільно користуватися природними здатностями: розумом, інтуїцією, вільною волею. Вони приглушені мінливими духовними переживаннями.

Мінливість станів духовного спустошення і втіхи часто поєднана з емоційною мінливістю, яка зазвичай поєднується з почуттєвою незрілістю. І тому приготування до вибору в другому часі зумовлює осягнення внутрішньої рівноваги: духовної та емоційної.

Критерієм цієї рівноваги є, з одного боку, вміння читати свої почуття, глибинно їх акцептувати й вербалізувати, а з другого боку – здатність долати їх через особисту рефлексію, молитву, духовне керівництво і таїнства Церкви. Важливі життєві вибори не можна приймати з огляду на невпорядковані мінливі емоції, а тільки з огляду на більшу Божу славу, любов до ближнього і спасіння своєї душі. Мінливість емоційного й духовного настрою – це лише певний знак, завдяки якому можемо читати знаки Божої волі.

Зауважмо, що св. Ігнатій дуже коротко описує другий час. Після короткого опису подає посилання на правила духовного розпізнавання першого і другого тижня Вправ. Тим самим хоче сказати, що прийняття важливих життєвих рішень вимагає мистецтва духовного розпізнавання, якого вчимося через глибоку молитву, щиру сповідь і духовне керівництво.

Час третій

«Час третій – коли панує спокій; міркуємо насамперед про те, задля чого народилися, а саме – для прослави Господа Бога нашого та спасіння своєї душі; далі, бажаючи сягнути цієї мети, вибираємо як засіб її досягнення певний спосіб життя у встановлених Церквою межах, щоб він сприяв нам у справі служіння Господеві та спасіння душі. Під часом, коли панує спокій, мається на увазі пора, коли душу не тривожать різні духи, і вона використовує свої природні можливості вільно і спокійно» (ДВ 177).

Вираз «коли панує спокій» слід розуміти не як стан зречення, а як «ігнатіянську безпристрасність» щодо предмету вибору. Коли людина думає про предмет вибору, то її не шарпають і не непокоять раптові сильні почуття духовного спустошення чи втіхи, а вона переживає внутрішню свободу.

У третьому часі св. Ігнатій заохочує спочатку міркувати про суттєву мету життя, описану у фундаменті Вправ, а потім усвідомити, що предмет вибору – це тільки засіб для осягнення цієї мети. Третій спокійний час здійснення вибору вимагає доброго самопізнання, внутрішнього віддалення як від себе самого, так і від того, що має бути предметом розпізнавання, вибору й рішення.

Мій час вибору

Як у типології особистостей практично маємо справи не з «чистою особистістю», а з «сумішшю різних особистостей», в якій домінує один тип, так само і в ігнатіянських часах вибору маємо справу із сумішшю часів вибору. Але один час домінує над іншими.

Може бути, що в деяких рішеннях у певної особи переважає один час вибору, в іншої – інший. Деякі особи в емоційних стосунках дуже лякливі, невпевнені в собі, часом загублені, а в професійних справах можуть швидко приймати ясні й добрі рішення.

І тому, окреслюючи свій час вибору, не треба рішуче приписувати собі один з них, а – на основі уважної рефлексії – шукати актуальний для «цього конкретного вибору». Знаходження «свого» часу, яке допоможе прийняти важливе життєве рішення, повинно здійснюватись терпеливо, делікатно і розторопно. Ігнатіянські часи вибору – це не магічні фокуси. Невпевнені в собі й загублені люди, які мають великі труднощі з прийняттям рішень, можуть спокушатися приймати важливі життєві рішення за допомогою духовних методів і психологічних технік.

Нагадаймо, що св. Ігнатій пропонує роздуми про три часи вибору людям, які добре виконали перший тиждень Вправ, тобто визнали свої гріхи і впорядкували емоційні проблеми, хоча би на початковій стадії. Для третього часу вибору св. Ігнатій подає два способи – перший стосується раціональної та розумової сфери, другий – інтуїції та емоцій. Ці способи розглянемо в наступному розділі.

Вправа 1

Згадаю, як я вибирав стан життя.

  • Спробую відтворити в пам’яті, як він народжувався в мені.
  • Чи для мене все з самого початку було чітким і безсумнівним (перший час)?
  • Може, я тоді переживав змінні стани спустошення і втіхи (другий час)?
  • А може, я його вибирав на основі роздумів (третій час)?
  • Який час домінував у виборі стану життя?

Вправа 2

Згадаю інші важливі рішення в різних періодах життя і порівняю їх з вибором стану життя.

  • Чи інші важливі рішення: вибір професії, навчального закладу, праці, друзів відбувалися так, як і вибір стану життя?
  • Що про це свідчить?
  • Чи можу сказати, що в моїх виборах існує один домінантний час, чи час змінюється залежно від виду вибору?

Вправа 3

Чи вибори й рішення даються мені дуже важко?

  • Який характер цих труднощів?
  • Проаналізую кілька важливих рішень, коли ці труднощі були очевидними.
  • Як я долав ці труднощі: шукав з них вихід, боровся з ними, відкладав рішення, утікав від зусилля?
  • Чи вирішення попередніх труднощів допомагає мені долати наступні?
  • Чи я вчуся на своєму досвіді попередніх виборів?
Попередній запис

Що робити у випадку помилкового рішення?

Наступний запис

ДВА СПОСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИБОРУ В ТРЕТІЙ ПОРІ